Наука за умов трансформації суспільства

В останній четверті XX ст. наука вступила в нову фазу свого розвитку - постнекласичну, яка характеризується новими рисами і новою методологією дослідження. Ці риси часто називають постмодерністськими змінами в науці, оскільки постмодернізм, як нова течія в європейській культурі, поставив у центр своєї філософії невизначеність, нелінійність, багатоваріантність і плюралізм.

Наука звернулась до більш складних об'єктів дослідження. У зв’язку з цим значно посилилась роль міждисциплінарних комплексних підходів і програм, у яких беруть участь спеціалісти різних галузей знань, що призводить до взаємодії різних методів, норм та ідеалів пізнання.

Зростаюча математизація наукових теорій, їх рівень абстрактності та складності тісно пов’язані з посиленням значення ролі філософських методів. Ідеться про все більше значення герменевтики, ціннісного та інформаційного підходів, методу соціально-гуманітарних експертиз, семіотичних методів, кількісних та статистично-імовірнісних засобів пізнання.

Для сучасної науки характерно формування концепції цілісності (холізму). Як методологічна установка вона орієнтує дослідника на свідоме врахування феномена неподільності світу на множинність елементів. Ці обставини зумовлюють так званий методологічний плюралізм, усвідомлення обмеженості та односторонності будь-якої єдиної методології, формування багаторівневої концепції методологічної теорії та нових стратегій наукового пошуку.

На рис. 1.6-1.8 показано загальні характеристики сучасної науки, чинники впливу на її розвиток, аспекти впливу науки на розвиток суспільства, особливості розвитку науки за умов трансформації суспільства, проблеми, які перешкоджають подальшому розвитку науки в Україні та орієнтовні шляхи їх вирішення.

Рис. 1.6. Характеристики сучасної науки та її вплив на розвиток

суспільства

Рис. 1.7. Особливості розвитку науки за умов трансформації суспільства

Рис. 1.8. Проблеми розвитку науки в Україні та шляхи їх вирішення

1.4.