Предметна гллузь філософії біології

У межах загальної філософії науки структурувалися галузі філософії певних наук. Так, поняття "філософія біології" виникло в західній фі­лософії за аналогією з поняттям "філософія науки".

У східноєвропейському науковому просторі, зокрема в Радянсько­му Союзі, еквівалентом поняття "філософія біології" було поняття "фі­лософські проблеми біології". Ця галузь у другій половині XX ст. була представлена В. Вернадським - методологія науки, філософія екології; М. Дубініним - філософія генетики; В. Енгельгардтом - етика науки; П. Анохіним - теорія функціональних систем; Р. Карпінською, С. Пас- тушним - філософські аспекти молекулярної біології; І. Фроловим, Б. Юдіним - осмислення ситуації "виклику біології щодо філософії", проблем гуманізації науки; І. Лісєєвим, В. Борзенковим - проблеми філософії природи, біофілософії та ін.

В Україні існує потужна київська школа філософії біології. Найбільш відомі два її осередки - Інститут філософії ім. Г. Сковороди (м. Київ), який репрезентують дослідження таких знаних фахівців, як Н. Депен- чук - інтегративні процеси в біології, теоретизація біології, М. Кисельов - світоглядні проблеми екології, біоетика; В. Крисаченко - еволюційна те­орія, екологічна культура; Т. Гардашук - філософія екології.

Другий осередок - це Київський національний університет імені Тараса Шевченка, де ведуться дослідження проблеми сутності живого (Н. Костюк), проблем теоретичного знання в біології (Т.

Найактивніше філософські проблеми біології вивчалися в 70- 80-ті рр. XX ст.. у 90-х намітився деякий спад у дослідженні філософії науки взагалі й філософії біології зокрема. Проте й у кінці XX - на по­чатку XXI ст. залишаються сфери безсумнівного інтересу до цих про­блем, по-перше, екологічного характеру, а також філософії біосфери - ноосфери; по-друге, біоетики та екологічної етики; по-третє, біофіло­софії. Останнім часом все більшу увагу філософів біології привертає питання формування сучасної філософії природи, зважаючи на нове розуміння природи - такої, яка органічно включає людину в її соціо- культурній сутності.

Останніми роками у вітчизняних філософських дослідженнях нау­ки активно почали використовувати термін "філософія біології" за­мість "філософські проблеми біології". Означимо предметну сферу й мету філософії біології. Філософія біології досліджує ті питання струк­тури, функціонування й розвитку біології як науки, біологічного знан­ня, які виходять за межі біології як природничої науки. Такими є:

X світоглядні проблеми в дослідженні живого; етичні проблеми, пов'язані з пізнанням біологічних об'єктів; методологічні концепції біології;

X особливості біологічного пізнання, суб'єкт та об'єкт біологічно­го пізнання.

У праці "Природа біологічного пізнання" предмет філософії біології визначено таким чином: філософія біології - система узагальнюючих суджень філософського характеру про предмет і метод біології, її мі­сце серед інших наук, її пізнавальні та соціокультурні ролі в сучас­ному суспільстві.

Насправді, таке уявлення про філософію біології є значною мірою ідеалізованим. Річ у тім, що досить важко викласти філософію біології як систему усталених суджень. Швидше вона структурована так, як було представлено вище, а саме - ракурс світоглядних проблем біоло­гії, ракурс етичних її проблем, методологічні проблеми тощо.

Мета філософії біології визначається її належністю до філософії на­уки і, відповідно, є їй співзвучною. Конкретно мета філософії біології полягає у формуванні цілісного філософського образу біології як нау­ки, біології як багатовимірного феномена - соціокультурного, цивілі- заційного, практико-діяльнісного.

Те, що біологія вивчає неповторний і багатоманітний світ живого, здатний до розвитку, самовідтворення та саморегуляції, відбивається на філософському осмисленні цієї науки й зумовлює її специфіку порі­вняно із філософією інших природничих наук. Ці відмінності філософії біології порівняно із філософією фізики, філософією хімії тощо пов'яза­ні, по-перше, зі специфікою живих систем, по-друге, зі змістовністю теоретичних її проблем, по-третє, з особливостями біології як науки.

Слід зауважити, що отримання біологічного знання істотно залежить від дослідника, його світоглядних орієнтацій. Р. Сатлер підкреслює роль світоглядних орієнтацій дослід ника в науково-дослідницькій роботі в біо­логії і наголошує, що біологічні твердження базуються на філософських положеннях: " Сенс питання "Що таке життя?" не може бути розкритий на нейтральному ґрунті, оскільки відображує раніше сформовані філо­софські положення тієї особистості, яка ставить це запитання" [12].

Крім вищезазначеного, важливою є ще одна обставина. Об'єкт біо­логії - живе. А такою є й людина. Отже, об'єкт і суб'єкт у біології пев- ною мірою тотожні. Отже, річ у тім, що людина (дослідник) теж нале­жить до світу живого. Тому біолог, навіть того не бажаючи, вводить себе як живу істоту в ряд своїх об'єктів і хоче зрозуміти їх як "своє інше" (Г. Гегель).

Уведення людини як об'єкта у предмет науково-біологічного дослі­дження породило у філософії біології проблематику аксіологічного (ціннісного) характеру. Особливо виразно аксіологічні проблеми біоло­гії представлені на сучасному етапі - постнекласичної науки, коли ціннісні орієнтації включені безпосередньо у процес біологічного до­слідження. Наприклад, етичні норми мають визначити позицію вче­ного заздалегідь, ще до дослідження, й, можливо, в деяких випадках слід відмовитися від їх проведення.