ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абстракція - прийом мислення і науковий метод, що полягає у відстороненні від несуттєвих у певному сенсі ознак, зосереджуючи увагу на суттєвих, визначальних властивостях предмета дослідження.

Аксіома - твердження, істинність якого не вимагає доказів.

Аналіз - прийом мислення і науковий метод, що передбачає процедуру розкладу предмета, явища, процесу або їх відношень на складові, елементи, властивості, функції, підсистеми.

Аналогія - метод пізнання, за якого на підставі схожості об’єктів за одними ознаками дослідник робить висновок щодо їх подібності за іншими ознаками. Антисцієнтизм - позиція заперечення провідної ролі науки в суспільстві, її досягнень і перспектив.

Верифікація - процес встановлення істинності наукових тверджень емпіричними методами перевірки.

Вимірювання - метод наукового дослідження, що передбачає порівняння певної величини з іншою величиною, прийнятою за еталон (одиницю), наслідком чого постає чисельне значення вимірюваних величин.

Гіпотеза - 1) не повністю обґрунтоване припущення щодо причин явища, його можливих звязків та ін.; 2) процес пізнання, який передбачає висунення припущення, його неповне обґрунтування, доведення (спростування).

Гіпотетико-дедуктивний метод - метод пізнання, сутність якого полягає у створенні системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, із яких виводять твердження про емпіричні факти.

Дедукція - один з основних методів наукового дослідження, що забезпечує істинність висновку на підставі істинності вихідних тверджень і дотримання правильної форми міркування.

Досвід - сукупність знань і навичок, які людина набуває у процесі взаємовідносин із навколишнім світом.

Експеримент - метод дослідження, що відбувається у спеціально створених і відтворюваних умовах шляхом їх контрольованої зміни, передбачає активне втручання науковця в розгортання процесу, який він вивчає, з метою набуття про нього певних знань.

Експлікація - уточнення понять природної або наукової мови засобами символічної логіки.

Екстерналізм - філософсько-методологічна позиція, що визначає буття науки передусім як соціальний процес, а рушійною силою її розвитку визначає вплив зовнішніх соціальних чинників.

Емпіричне дослідження - вид наукового пізнання, спрямований безпосередньо на реальний об’єкт, який пізнають передусім шляхом спостереження й експерименту.

Епістемологія - розділ філософії, що визначає природу і можливості знання, його межі й умови вірогідності. Епістемологію у філософії найчастіше інтерпретують як знання засад емпірично спостережуваного, на відміну від гносеології (загальної теорії пізнання).

Ідеалізація - метод наукового пізнання, сутність якого полягає у виділенні однієї з необхідних умов існування об’єкта дослідження і в подальшій зміні виділеної умови, поступовому зведенні її дії до мінімуму.

Індукція - один з основних методів наукового дослідження, що передбачає рух знання від одиничних тверджень щодо окремих фактів до положень, які мають більш загальний характер.

Істина - філософська категорія, яка позначає ідеал знання і спосіб його досягнення (обґрунтування).

Інтерналізм - філософсько-методологічний підхід, що проголошує самодостатність науки, вплив на її розвиток винятково внутрішніх чинників.

Класифікація наук - систематизація різних сфер знання відповідно до певного універсального принципу.

Метод - система регулятивних принципів і прийомів, за допомогою яких суб’єкт наукового дослідження досягає об’єктивного пізнання дійсності.

Методологія науки - особлива сфера дослідження, що вивчає засоби, методи, прийоми дослідження, за допомогою яких здобувають нове наукове знання, у їх взаємозв’язку. Методологія наукового дослідження виявляє способи формування нового знання залежно від об’єкта дослідження, пізнавальних засобів, цілей суб’єкта пізнання, досліджує механізми відношень моральності, науки, культури, істини, цінностей.

Міждисциплінарність - складна багаторівнева система взаємин суб’єктів наукового пізнання, що у своїй творчій діяльності ґрунтуються на різних принципах і нормах дослідження, використовують різні методологічні підходи, є носіями різних цінностей.

Модель - ідеальна або матеріальна система, яка відображає об’єкт дослідження так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об’єкт.

Моделювання - метод пізнання, що передбачає побудову та вивчення моделі з подальшим перенесенням здобутих даних на модельований об’єкт - оригінал. Наука - особливий вид пізнавальної діяльності, спрямований на здобуття об’єктивного, системно організованого й обґрунтованого знання про світ.

Наукова дисципліна - базова форма організації професійної науки, що об’єднує на предметно-змістовній основі сфери наукового знання у співтовариство, зайняте його виробництвом, обробкою і трансляцією, а також механізми розвитку й відтворення відповідної галузі науки як професії.

Наукова картина світу - цілісний образ предмета наукового дослідження у його головних системно-структурних характеристиках, що формується шляхом фундаментальних понять, уявлень, принципів науки на кожному етапі її історичного розвитку.

Наукова комунікація - сукупність різних видів професійного спілкування, взаємодії дослідників й експертизи отриманих результатів, яку визначають відповідні соціокультурні умови.

Наукова проблема - судження (чи система суджень), що містить у собі теоретично усвідомлене питання, для якого не існує відомого алгоритму розв’язання, а вирішення цього питання має (повинно мати) суттєву новизну.

Наукова раціональність - поняття, що виражає здатність мислення продукувати ідеальні об’єкти як особливий предмет діяльності.

Наукова революція - радикальна трансформація в системі наукового знання, що найчастіше виявляє себе в появі нової наукової теорії, що змінює основні правила, вимагає рішучого перегляду або переформулювання фундаментальних положень попередньої теорії, здійснює переоцінку існуючих наукових фактів.

Наукова теорія - система певних абстракцій, за допомогою яких може бути розкрита субординація суттєвих та несуттєвих у певному відношенні властивостей дійсності.

Наукова традиція - поняття, що позначає спосіб накопичення і трансляції наукового досвіду у процесі спілкування в межах наукового співтовариства, інтегральні засади наукового знання, що дають змогу реконструювати історію науки як соціокультурної цілісності.

Наукова школа - основний тип наукового співтовариства в сучасній науці, об’єднаний спільною інтелектуальною (теоретичною і методичною) платформою. У межах наукових шкіл здійснюється безпосереднє спілкування учених, вироблення наукового знання, відбувається підготовка наукових кадрів. Наукове знання - детально розроблена теоретична система понять (категорій), суджень, висновків, що описує найбільш суттєві зв’язки та відношення відповідних речей, явищ і процесів. Характеристиками наукового знання є системність, об’єктивність змісту, предметна визначеність, прогресивність.

Наукове пізнання - вид пізнання, здійснюваний у спеціалізованій науковій діяльності і спрямований на з’ясування істиннісних характеристик довкілля, його об’єктивних зв’язків і закономірностей.

Наукове співтовариство - сукупність учених-фахівців, організація яких відображає специфіку наукової професії. Представляючи відповідне наукове співтовариство, науковці відповідають за цілісність науки як професії, за її ефективне функціонування.

Науковий етос - забарвлений особистісним емоційним ставленням комплекс морально-етичних цінностей і норм, що вважають обов’язковим для науковця.

Науковий факт - форма наукового знання, що фіксує вірогідні дані, встановлені в процесі наукового пізнання.

Опис - науковий метод, спрямований на побудову цілісного уявлення про конструктивні особливості об’єкта дослідження і форми його зовнішньої поведінки.

Парадигма - фундаментальна теорія, сукупність знань та методів дослідження, визнаних науковою спільнотою.

Переднаука - вихідний пункт розвитку науки, притаманний традиційним суспільствам; стратегія породження знань, що передбачає виникнення первинних ідеальних об’єктів на ґрунті безпосереднього оперування речами та їх сукупностями відповідно до потреб практичного життя.

Предмет науки - частина об’єкта дослідження, що фіксує його головні, сутнісні ознаки, виявлені у зв’язку з умовами пізнання внаслідок активної пізнавальної діяльності суб’єкта.

Синтез - прийом мислення і науковий метод, що передбачає реальне або мисленнєве об’єднання компонентів у ціле, в єдиний об’єкт.

Спостереження - науковий метод, який полягає в систематичному сприйнятті предметів та явищ, що передбачає з’ясування їх певних властивостей і відношень, є опосередкованим теоретичним знанням, має цілеспрямований діяльнісний характер.

Структура - узагальнена характеристика специфічних системних властивостей, що фіксує в абстрактній формі елементи, відношення, зв’язки системи, їх упорядкованість та організацію.

Сцієнтизм - „культ науки”, абсолютизація її ролі в суспільстві.

Теоретичне дослідження - вид наукового пізнання, для якого є характерними удосконалення поняттєвого апарату науки й опосередкований формами мислення контакт дослідника з реальністю.

Фальсифікація - процес скорочення меж застосування наукової гіпотези шляхом з’ясування умов, за яких гіпотеза починає суперечити певним фактам і спростовується.

Формалізація - метод наукового пізнання, спрямований на з’ясування знакових форм, які фіксують змістовне знання про об’єкт дослідження.