ВИСНОВОК
Можна виділити ряд характерних для постпозитивізму тенденцій. Це відмова від кумулятивізму в розумінні розвитку знання; від жорсткого протиставлення фактів і теорії. Це звернення до історії науки, створення історико-логічних концепцій, де логіка та історія наукового знання складають нерозривне ціле.
В цьому відношенні є особливо показовими роботи Куна і Фейерабенда.Суттєвим досягненням постпозитивізму є визнання тісного взаємозв’язку філософії і науки (особливо це характерно для Фейерабенда), а також перехід від аналізу тільки внутрішньо наукових проблем до обговорення зв’язків науки і філософії з зовнішніми для неї соціальними інститутами, такими як політика, держава, релігія; розгляду філософії і науки як органічних частин життєдіяльності суспільства. Ці давно назрілі проблеми були поставлені постпозитивістською філософією вперше. Її еволюція показала, що побудова філософії науки є неможливою поза широким світоглядним контекстом.