3.2.1. Перипатетики і академічна філософія
| «Якщо хочеш узяти владу над усім, віддай владу над собою розуму». |
Сенека
• Наприкінці IV і на початку III ст. до н. е. у Греції одночасно діє кілька філософських шкіл.
Спадкоємницею філософської і наукової думки Арістотеля стала школа перипатетиків. її заняття відбувалися у критій галереї, яка служила лекційним залом у Аікеї Арістотеля і яку викупив після його смерті разом з садом Теофраст (бл. 370 – бл. 288 pp. до н. е.). При Теофрасті Лікей досяг небувалого розквіту, в ньому навчалось близько 2000 учнів.Учення Теофраста багато в чому подібне до філософії Арістотеля У своїх трактатах він розглядав проблеми як «першої філософії», так і логіки. Центром його власної діяльності була насамперед сфера природознавства - фізика і ботаніка. Теофраст залишив опис понад 5000 рослин.
Після смерті Теофраста школу перипатетиків очолив Стратон із Лампсака. Він зосередив свої інтереси на природі, логіці, проблемах етики.
З III ст. до н. е. школа перипатетиків нічого нового не доповнює до поглядів Аристотеля. Перипатетики обмежуються переважно виданням його окремих творів і написанням коментарів. Зокрема, в І ст. до н. е. Андронік Родоський упорядкував і видав зібрання всіх творів Арістотеля. Проіснувала школа до VI ст. н. е., тобто майже 900 років.
Разом зі школою перипатетиків у Афінах продовжувала свою діяльність платонівська Академія. В академічній філософії зберігався дух Платона, ідеї останнього періоду його творчості. Учні та послідовники Платона не виходять за рамки його ідей. Ксенократ із Халкедона, самобутній учень Платона, поділяє філософію на діалектику, філософію природи (фізику) і етику (у Платона цей поділ тільки накреслено). Ксенократ розрізняє також три види пізнання: мислення, відчуття і уявлення. Мислення відноситься до того, що знаходиться за межами небесної сфери, в той час як відчуття охоплює речі лише в їх рамках Уявлення є поєднанням мислення і відчуття, завдяки чому воно переборює їх крайності
Зовсім інший спосіб мислення в платонівській Академії мав Гераклід з Понта. Він вважав, що основою всіх речей є найменші, далі неподільні тіла. Неподільні тіла створюють Всесвіт під впливом божественного розуму. По суті, відбувається повернення до гомеомерій Анаксагора.
• Карнеад (214-129 pp. до н. е.) - творець певної версії теорії ймовірності. Він заперечує об'єктивні критерії істини чи то на рівні чуттєвого пізнання, чи то на рівні мислення. Він говорить, що на рівні чуттєвого пізнання існують явища, відомі як омана почуттів, а на рівні мислення - логічні апорії. В етиці Карнеад схиляється до природного пояснення моральних принципів.