ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ
«Оскільки гуманітарні науки, перш за все психологія та соціологія, з їхніми запозиченими моделями та чужими ідеалами об'єктивності, зв'язують себе з людиною, яка через модерні форми знання з самого початку поставала як об'єкт наукового дослідження, в них може отримати перевагу внутрішній імпульс, на який вони не можуть погодитися без загрози їхнім домаганням істинності: саме той невгамовний потяг до знання, до самостійності та самозростання, з яким метафізично усамітнений та структурно над вимогливий, кинутий Богом і обожнюючий самого себе суб'єкт посткласичної доби намагався уникнути апорій своєї самотематизаціг: «Ми пристаємо на те, щоб вважати, що людина звільнила себе від самої себе, як тільки вона відкрила, що її немає ні в центрі творіння, ні в середині простору, і, що можливо, вона не є вершиною життя або його кульмінаційним завершенням.
Та якщо людина більш не займає в світі суверенного місця, якщо вона не панує в центрі буття, тоді гуманітарні науки виявляються небезпечними посередниками» (М. Фуко). Тільки посередниками, тому що вони, на відміну від рефлектуючих наук та філософії, не вимагають безпосередньо тієї саморуйнівної динаміки, якої вимагає встановлюючий самого себе суб'єкт, однак несвідомо стають для цього інструменталізованими. Гуманітарні науки є і продовжують залишатися поза колом зору примус до апоретичного дублювання самовіднесеного суб'єкта і не хочуть визнавати структурно збудовану волю до самопізнання та самооречевлення, а тому вони неспроможні також і скинути з себе владу, яку вони вибрали».(Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. - К., 2001. - С. 259-260).
Чи згодні ви з роллю гуманітарних наук, яку, на думку Ю. Габермаса, вони відіграють стосовно суб'єкта в сучасному суспільстві?