АНТИМОДЕРНІЗМ
Найбільш відомою рисою релігійного фундаменталізму є те, що він різко відмовляється сприймати сучасний світ. За його переконанням, модернізація дорівнює занепаду, типовим прикладом якого є розповсюдження безбожної секуляризації та відродження, можливо, того, що лише з поверненням до святого духу та традицій давно минулого «золотого століття».
На жаль, цей образ спрощений та в деяких випадках такий, що вводить в оману. Релігійний фундаменталізм вибірково традиційний, але також вибірково-сучасний, суміш образ та заздрощів характеризує його відношення до сучасності. Однією із сторін фундаменталізму, без сумніву, є його різкий антимо- дернізм. Це найяскравіше виявляється в тому, що він підтримує традиційні цінності, які включаються у формування морального консерватизму. Західне суспільство, піддавшись культу індивідуальності та пристрасті особистого задоволення, розглядається як аморальне в кращому випадку та абсолютно розтлінне — в гіршому. Свобода поведінки, подружня зрада, проституція, гомосексуалізм та порнографія є лише деякими проявами цього морального бруду. Ціла моральна прірва розмежовує ліберальний індивідуалізм від релігійного фундаменталізму, де перший надихає людей робити свій власний моральний вибір, в той час як другий вимагає, щоб вони підкорялися розпорядженням зверху системі моральних цінностей. Отже, ісламські фундаменталісти закликають до повернення до стародавніх законів шаріату, а християнські фундаменталісти роблять спроби покінчити з розповсюдженням вольностей у поведінці та поширення матеріалізму, та повернутися до «сімейних» або «релігійних» цінностей. Однак фундаменталізм не слід плутати із консерватизмом або традиціоналізмом. Не дивлячись на те, що деякі співпадіння консерватизму та фундаменталізму на ту легкість, з якою вони створюють альянс, особливо в США, за допомогою таких організацій, як Моральна Більшість усередині Республіканської партії, вони відрізняються тим, що стосується характеру та цілей. Консерватизм — скромний та обережний, а фундаменталізм — різкий та пристрасний. Консерватизм схильний захищати еліту та зберігати ієрархію, в той час як фундаменталізм є втіленням популістських та егалітарних тенденцій; консерватизм надає прихильність традиції, а фундаменталізм є радикальним. А іноді й навіть відкрито революційним. Традиціоналізм — це переконання в тому, що успадковані встановленим порядком та звичаями особливо ті, що мають довгу та витривалу історію, є кращим взірцем для поведінки людини. Як такий, фундаменталізм має мало спільного з традиціоналізмом через свою схильність віддавати перевагу новим оригінальним інтерпретаціям релігійних вчень та закликати до всебічного соціального відродження. Є більш близька схожість між фундаменталізмом та реакційним радикалізмом правого крила (консерваторів). Фундаменталізм скоріше більш реактивний (реагуючий), ніж реакційний (виступаючий проти усього нового). Незважаючи на риторику морального традиціоналізму, він, можливо, більше орієнтований на очищення майбутнього, ніж на ідеалізоване минуле. Ця тенденція до харизматичного лідерства, популізму та психологічно-соціальному відродженню також дозволяє провести паралелі з фашизмом, однак це може обернутися ризиком популізму проігнорувати той ступінь, до якого фундаменталізм рухається насправді релігійними пристрастями.Популізм. Термін «популізм» (від латинського «populus» — «народ, люди») використовується для того, щоб описати окремі політичні рухи і певні традиції політичної думки. Рухи або партії, які можна назвати популістськими, характеризуються тим, що, як вони стверджують, підтримують простий народ перед лицем корумпованої «економіки» і політичної еліти. Як політична традиція, популізм відбиває те переконання, що інстинкти і бажання людей являють собою головне законне керівництво до політичних дій. Отже, політики-популісти прямо звертаються до народу і, як стверджують, знаходять вираження їх самим таємним надіям і побоюванням, не довіряючи ніяким посередникам.
Хоча популізм можна віднести до будь-якої ідеології, його часто розглядають як беззастережно авторитарний. У такий спосіб демократія популізму є ворогом демократії плюралізму (мирного співіснування часто протилежних ідей).
Найочевидніше свідчення того, що фундаменталісти не є лише переконаними реакціонерами, це те, з яким ентузіазмом вони приймають деякі аспекти сучасної дійсності. Наприклад, фундаменталісти в усьому світі проникливо (уміло) використовують перевагу сучасних технологій, засобів комунікацій (зв'язку), не останню роль вони відіграли в справі «телеєвангелістів» у США. Це робить помітний контраст із рухом відродження й ультра-ортодоксальним рухом, що виступають проти світу «зла, яке перебуває при владі», і віддаляються від нього, воскрешаючи досу- часні звичаї. Те, що фундаменталісти змінюють своє відношення до сучасного світу, це не простий прояв цинізму. Бажання приймати технології, науку, техніку сучасної держави і навіть ядерну зброю допускає те, що вони позитивно відносяться до духу модернізму, поважають «мирський» раціоналізм, що є кращим, ніж крок назад (спуск) у потойбічний містицизм. Наприклад, в Ірані досить рано почали виявляти інтерес до ідеї «ісламської науки», що швидко сприяло визнанню традиційної, а отже, західної науки. Пошук (необхідність) «ісламської економіки» незабаром вилився в застосування ринкових принципів економічного лібералізму. У кінцевому рахунку важливо, що фундаменталісти висувають принципово новий, модерністський погляд на релігію, більше покладаючись на «динамічну» інтерпретацію, що не відкидає зміни і розвитку, ніж на успадковані традиції й організацію. Як висловився Napex, фундаменталізм реорганізовує релігію в рамках сучасної дійсності, і в той же самий час успішно справляється з модернізмом, не виходячи за межі релігії.
4.