ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ
1. Яку дефініцію логіки як науки ви вважаєте правильною?
A. Логіка - це наука про міркування, форми, в яких воно постає, та правила і закони, яким підпорядковується.
Б. Логіка - це наука про мислення людини.
B. Логіка - це система знання про розсудковий потенціал людського розуму.
2. Етапи розвитку логічних знань:
A. Традиційний і сучасний.
Б. Класичний і посткласичний.
B. Класичний і сучасний.
3. Засновки у правильному міркуванні можуть бути:
A. Як істинними, так і хибними висловленнями.
Б. Істинними висловленнями.
B. Хибними висловленнями.
4. Засновки у неправильному міркуванні можуть бути:
A. Як істинними, так і хибними висловленнями.
Б. Хибними висловленнями.
B. Істинними висловленнями.
5. Висновок у правильному міркуванні може бути:
A. Як істинним, так і хибним висловленням.
Б. Істинним висловленням.
B. Хибним висловленням.
6. Висновок у неправильному міркуванні може бути:
A. Як істинним, так і хибним висловленням.
Б. Істинним висловленням.
B. Хибним висловленням.
7. Логічна помилка можлива тоді, коли:
A. Порушуються правила і закони логіки.
Б. Порушуються правила і закони мислення.
B. Порушуються правила і закони комунікації.
8. Поширеними логічними помилками є:
A. Софізми і паралогізми.
Б. Софізми і парадокси.
B. Паралогізми і апорії.
9. Логічна форма думки - це:
A. Її структура та зв'язок елементів.
Б. Структура, отримана в результаті абстрагування від значень нелогічних термінів.
B. Структура, яка є результатом абстрагування.
10. Формалізована мова - це:
A. Штучна знакова система, яка містить алфавіт, правила утворення і перетворення знаків та інтерпретацію.
Б. Абстрактна мова, яка оперує символами.
B. Штучна мова, яка є системою символів.
11. Побудова моделі, в якій змістовне міркування постає у вигляді формального аналогу, називається:
A.
Семіотизацією.Б. Символізацією.
B. Формалізацією.
12. Мова логіки класів - це:
A. Спеціальна знакова система, пристосована для позначення понять (імен) та логічних операцій над ними.
Б. Особлива мова для потреб практики логічного аналізу.
B. Специфічна система знаків.
13. Мова логіки висловлень - це:
A. Штучна мова, яка призначена для аналізу логічної форми складних висловлень (суджень), що входять у структуру міркування.
Б. Спеціальна мова, яка є аналогом природної мови.
B. Формалізована система знаків або символів.
14. Формула логіки висловлень - це:
A. Скінченна послідовність знаків алфавіту мови логіки висловлень, утворена за певними правилами.
Б. Строго визначена система знаків.
B. Впорядкована послідовність символів.
15. Вираз не є формулою логіки висловлень тоді, коли він:
A. Побудований не за правилами утворення формул логіки висловлень.
Б. Неадекватно репрезентує структуру висловлення природної мови.
B. Утворений не за правилами граматики природної мови.
16. Мета “перекладу” виразів (речень) природної мови мовою символів полягає у тому, щоб:
A. Виявити логічну форму думки, вираженої засобами природної мови.
Б. Замінити вирази природної мови на довільні формальні структури.
B. Збагатити природну мову символічною мовою.
17. Мова логіки предикатів - це:
A. Система знаків, яка призначена для розв’язування внутрішніх проблем логіки предикатів.
Б. Формалізована мова, що замінює природну мову.
B. Штучна мова, призначена для аналізу логічної структури міркувань, до складу яких входять судження (висловлення) із суб’єкт-предикатною структурою.
18. Характерними ознаками мови логіки предикатів є:
A. Правила оперування символами.
Б. Алфавіт для репрезентації виразів природної мови.
B. Алфавіт і дефініція правильно побудованих виразів.
19. Аналізуючи міркування засобами логіки предикатів, берут ь до уваги:
A. Смислове значення виразів.
Б. Семантичне значення виразів.
B.
Предметне значення виразів.20. Яка із дефініцій логіки предикатів є логічно коректною?
A. Логіка предикатів є розширеною логікою висловлень.
Б. Логіка предикатів - це кванторна логіка.
B. Логіка предикатів - це логічна теорія, де описуються міркування із врахуванням внутрішньої структури простих висловлень, що їх складають.
21. Матеріальною формою вираження поняття є:
A. Міркування.
Б. Речення.
B. Слово або словосполучення.
22. Поняття - це:
A. Будь-яка думка про предмет чи явище.
Б. Форма думки, що відображає найбільш загальні та істотні ознаки предметів чи явищ об’єктивної реальності.
B. Комплекс ознак про предмет думки.
23. Структуру поняття визначає:
A. Значення і обсяг.
Б. Зміст та обсяг.
B. Предметне та смислове значення.
24. Зміст поняття - це:
A. Множина ознак, що мислиться в понятті.
Б. Сукупність істотних і відмітних ознак предмета думки.
B. Клас істотних ознак предмета мислення.
25. Обсяг поняття - це:
A. Довільний клас предметів.
Б. Множина або клас предметів, кожен з яких має ознаки, відображені в змісті поняття.
B. Сукупність однорідних і неоднорідних елементів.
26. За кількістю відображуваних у понятті предметів, поняття поділяють на:
A. Загальні, одиничні, порожні (нульові).
Б. Одиничні, часткові, загальні.
B. Спільні, часткові, порожні.
27. За характером елементів обсягу поняття, поділяють на:
A. Збірні й незбірні.
Б. Відносні й співвідносні.
B. Конкретні й абстрактні.
28. За характером ознак, що визначають видову відмінність (тип елемента множини) виділених предметів, поняття поділяють на:
A. Конкретні та абстрактні.
Б. Абстрактні та збірні.
B. Конкретні та загальні.
29. За наявністю чи відсутністю у змісті поняття ознак, що фіксують певне відношення з іншими поняттями, поняття поділяють на:
A. Відносні та безвідносні.
Б. Збірні й незбірні.
B. Конкретні та абстрактні.
30. За наявністю чи відсутністю у змісті поняття ознак, на підставі яких предмети узагальнюють у клас (множину), поняття поділяють на:
A.
Позитивні й негативні.Б. Позитивні й неякісні.
B. Позитивні та неповні.
31. Межею обмеження обсягу поняття є:
A. Одиничне поняття.
Б. Родове поняття.
B. Загальне поняття.
32. Межею узагальнення обсягу поняття є:
A. Категорія.
Б. Нульове поняття.
B. Видове поняття.
33. Поділ - це:
A. Логічна операція над обсягом поняття.
Б. Логічна дія над змістом поняття.
B. Логічна операція над поняттям.
34. Структурними елементами поділу є:
A. Ділене поняття, підстава поділу, члени поділу.
Б. Ділене поняття, підстава поділу, компоненти поділу.
B. Ділене поняття, основа поділу, результат поділу.
35. Яка із дефініцій поділу обсягу поняття є коректною?
A. Поділ - це логічна дія, яка розкриває обсяг поняття.
Б. Поділ - це логічна операція, в процесі якої здійснюють перехід від поняття з більшим обсягом, до поняття з меншим обсягом.
B. Поділ - логічна дія, в процесі якої здійснюють перехід від видового поняття до родового.
36. Видами поділу є:
A. Поділ за видозміною ознаки, поділ за наявністю ознаки.
Б. Поділ за видозміною ознаки, дихотомічний поділ, класифікація.
B. Поділ за видозміною ознаки, поділ через найближчий рід, поділ через групування предметів у класи.
37. Класифікація - це:
A. Систематизація однорідних понять.
Б. Групування предметів чи явищ у певні класи на підставі істотних або неістотних ознак.
B. Ієрархізація множин і підмножин у типи.
38. Класифікація буває:
A. Штучною і логічною.
Б. Науковою і ненауковою.
B. Природною і змістовною.
39. Дефініція - це логічна дія, що розкриває:
A. Обсяг поняття.
Б. Зміст поняття.
B. Зміст і обсяг поняття.
40. Структура дефініції містить:
A. Дефінієндум і родове поняття.
Б. Дефінієндум і дефінієнс.
B. Дефінієндум і видові поняття.
41. Явне визначення - це така дефініція, в якій:
A. Дефінієндум і дефінієнс перебувають у відношенні тотожності.
Б. Дефінієндум і дефінієнс перебувають у відношенні підпорядкування.
B. Дефінієндум і дефінієнс перебувають у відношенні перетину.
42. До явних дефініцій належать:
A. Визначення через рід та видову відмінність, генетичне визначення, номінальне визначення.
Б. Визначення через рід та видову відмінність, операційне визначення, контекстуальне.
B. Генетичне визначення, індуктивне визначення, операційне визначення.
43. До неявних дефініцій належать:
A. Індуктивне, операційне, контекстуальне, остенсивне, аксіоматичне.
Б. Аксіоматичне, аналітичне, синтетичне, конвенціальне, остенсивне.
B. Операційне, проблематичне, ситуативне, дескриптивне, контекстуальне.
44. До прийомів, подібних до дефініцій, належать:
A. Характеристика, опис, порівняння, розрізнення.
Б. Характеристика, порівняння, пояснення, метонімія.
B. Характеристика, розрізнення, порівняння, метафора.
45. Дескриптивне висловлення - це:
A. Висловлення, що описує дійсність.
Б. Висловлення, що описує дії людини.
B. Висловлення, що описує вчинки людини.
46. Дескриптивні висловлення бувають:
A. Прості та складні.
Б. Прості та впорядковані.
B. Прості та комбіновані.
47. Складні дескриптивні висловлення - це такі, які складаються з двох або більше простих, з'єднаних за допомоги логічних сполучників:
A. Кон’юнкції, диз’юнкції, імплікації, еквіваленції.
Б. Кон’юнкції, імплікації, еквіваленції.
B. Кон’юнкції, еквіваленції, диз’юнкції.
48. Прості висловлення (судження) складаються із:
A. Одного суб’єкта, одного предиката і зв’язки.
Б. Суб’єкта, об’єкта і сполучення.
B. Суб’єкта і предиката.
49. За змістом предиката прості судження (висловлення) поділяються на:
A. Атрибутивні, реляційні та екзистенційні.
Б. Атрибутивні, реляційні та категоричні.
B. Атрибутивні, відносні та абсолютні.
50. За якістю і кількістю категоричні судження поділяються на:
A. Загальноствердні, загальнозаперечні, частковоствердні, частковозаперечні.
Б. Загальноствердні, загальнозаперечні, частковозагальні, одиничнозагальні.
B. Загальновідомі, загальнозаперечні, одиничнозаперечні, одиничноствердні.
51. За логічною модальністю прості судження поділяються на судження:
A. Асерторичні та екзистенційні. Б. Аналітичні та синтетичні.
B. Аподиктичні та проблематичні.
52. Між порівнюваними судженнями за істинністю можливі такі відношення:
A. Рівнозначності, підпорядкування, контрадикторності. Б. Контрарності, тотожності, х-несумісні,
підпорядкування.
B. Рівносильності, логічного слідування, логічної несумісності, х-несумісності, логічного підпорядкування.
53. Основними законами логіки є:
А. Тотожності, суперечності, виключеного третього, комунікативності.
Б. Тотожності, суперечності, достатньої підстави, дистрибутивності.
В. Тотожності, суперечності, виключеного третього, достатньої підстави.
54. Умовивід - це:
A. Форма і спосіб репрезентації розсудкової діяльності розуму.
Б. Ансамбль впорядкованих суджень.
B. Форма міркування, в якій з одного або кількох суджень-засновків виводиться судження-висновок, що містить у своєму змісті нове знання.
55. В умовиводі думка рухається:
A. Від аналітичного до синтетичного, від парадигмального до невідомого, від відомого до можливого.
Б. Від загального до одиничного, від одиничного до часткового, від часткового до часткового.
B. Від загального до часткового, від часткового до загального, від часткового до часткового.
56. За логічною структурою умовивід як форма міркування містить:
A. Вихідні й вивідні висловлення.
Б. Головні й похідні висловлення.
B. Засновки і висновки.
57. За методом, що лежить в основі міркування, умовиводи поділяють на:
A. Необхідні та правдоподібні.
Б. Дедуктивні й правдоподібні.
B. Дедуктивні, індуктивні, за аналогією.
58. Прямі дедуктивні умовиводи - це такі міркування, в яких:
A. Висновок підтверджується засновками.
Б. Висновок залежить від засновків.
B. Істинний висновок безпосередньо випливає з істинних засновків.
59. Непрямі дедуктивні умовиводи - це такі умовиводи, в яких:
A. Висновок випливає із засновків з доконечністю.
Б. Висновок підтверджується за допомоги додаткових міркувань.
B. Висновок не випливає строго логічно із засновків, а лише повною мірою підтверджується засновками.
83. Аргументи - це:
A. Система правильних суджень.
Б. Судження (висловлення), істинність яких доведена практикою.
B. Будь-які судження щодо тези.
84. Демонстрація - це:
A. Спосіб висновування тези з аргументів.
Б. Форма і спосіб виведення тези з аргументів.
B. Форма фіксації відношення логічного слідування.
85. За формою умовиводів та їх правилами доведення поділяють на:
A. Дедуктивні й традуктивні.
Б. Дедуктивні та недедуктивні.
B. Демонстративні та приховані.
86. Дедуктивним називається доведення, в якому:
A. Загальні судження-засновки є підставою виведення менш загальних суджень-висновків.
Б. Загальні судження-засновки є аргументами для обґрунтування судження-висновку як тези.
B. Загальні судження-засновки, що породжують тезу.
87. Доведення, в якому істинність тези обґрунтовується у формі неповної індукції, називається:
A. За аналогією.
Б. Індуктивним.
B. Популярним.
88. Доведення, в якому ступінь вірогідності тези залежить від ступеня подібності чи відмінності порівнюваних предметів чи явищ називається:
A. Неповною індукцією.
Б. Доведенням за аналогією.
B. Популярною аналогією.
89. За способом(методом) визначення істинності, тези доведення поділяють на:
A. Прямі та опосередковані.
Б. Прямі й непрямі.
B. Непрямі та безпосередні.
90. Доведення, в якому істинність тези безпосередньо випливає із аргументів, називається:
A. Науковим.
Б. Прямим.
B. Безпосереднім.
91. Доведення, в якому істинність тез визначається через доведення хибності антитези, називається:
A. Ненауковим.
Б. Опосередкованим.
B. Непрямим.
92. Доведення, що здійснюється за схемою, згідно з якою доводжуванеречення вводиться у вигляді припущення, з якого виводять наслідки за правилами логічного слідування, і доведення завершують доводжуваним реченням, називається:
A. Науковим.
Б. Безпосереднім.
B. Прямим.
93. Доведення, що здійснюють за алгоритмом, згідно з яким доводжуване речення вводиться у вигляді припущення і припущення непрямого доведення, з яких виводять логічні наслідки за правилами логічного слідування, і, зрештою, виявляють суперечність у висновках, називається:
A. Прямим.
Б. Опосередкованим.
B. Апагогічним.
94. Спростування - це:
A. Логічна дія, що нагадує фальсифікацією. Б. Логічна дія, що протилежна доведенню.
B. Логічна дія, в процесі якої визначається хибність тези.
95. За способом ведення спростування поділяють на:
A. Наукове і ненаукове.
Б. Безпосереднє і опосередковане.
B. Пряме і непряме.
96. Спростування, що здійснюється за алгоритмом, згідно з яким, записавши тезу і припустивши її істинність, виводять з неї логічні наслідки, які співставляють з фактами і визначають хибність наслідків, на підставі чого роблять висновок про хибність тези, міркуючи за схемою заперечного модусу умовно-категоричного умовиводу, називають:
A. Непряме спростування тези.
Б. Заперечувальне спростування тези.
B. Пряме спростування тези.
97. Спростування, в якому використовують modus tollendo ponens, називають:
A. Розділовим.
Б. Опосередкованим.
B. Непрямим.
98. Логічна дія, що визначає неспроможність аргументів, називається:
A. Спростування демонстрації.
Б. Спростування тези.
B. Спростування аргументів.
99. Встановлення факту відсутності відношення логічного слідування між тезою і аргументами, називається:
A. Спростування аргументів.
Б. Спростування тези.
B. Спростування демонстрації.
100. Чи можливо з'ясувати коректність доведення чи спростування, звівши їх формальні еквіваленти до нормальних форм та їх модусів?
А.Так.
Б. Ні.
VIII.