Форми людської життєдіяльності
Усвідомивши параметри природного, культурного і сутність суспільства, де основним елементом є людина, доцільно зупинитися на основних напрямках діяльнісного життя соціуму, еволюції його розвитку, значенні цього життя для формування майбутнього людини і збереження природи.
Суспільне виробництво, як основа життєдіяльності людей
Основою існування людини завжди була праця, - яка визначається як цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб. Взаємодіючи з природою людина у ході своїх ціле направлених дій, використовувала природні дари, перетворювала їх : відтворювала і створювала власні вироби на основі пізнання природних явищ і творчості.
За своєю формою праця завжди є соціальним процесом. Разом з тим, вона має фізіологічний аспект, тобто в процесі праці витрачається енергія м’язів, нервів. З цього погляду виробництво робочої сили є використанням вироблених матеріальних благ, їх споживання. Саме ж споживання слугує відтворенням м’язів, нервів, кісток, мозку робітника, який у свою чергу є умовою відтворення нових робітників.
Праця – це безперервна умова існування людей, вічна природна необхідність, тому процес виробництва є безперервним і лише у процесі ціле направленої діяльності людина може розкрити свої діяльнісні можливості привласнювати предмети природи для задоволення своїх потреб.
При цьому саме задоволення потреб стає основою для наступної нової потреби, нових дій для створення зростаючих бажань людини.
Суспільне виробництво не лише дає необхідні предмети існування, а й формує систему відносин між людьми та соціальні умови існування носіїв життя.
У процесі виробництва діють не лише фізичні сили людей, а і їх розум, духовні здібності, тому у процесі ціле направленої діяльності людина розвиває свої здібності, реалізує їх у продуктах своєї творчої праці.
Суспільне виробництво формує спосіб виробництва – це єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Продуктивні сили включають людину із її трудовими навиками і здібностями, предмети праці і знаряддя праці. Предмети праці – це те, на що спрямована діяльність людини, що добувається працею з природи: ліс, нафта, вугілля, руди, глина і т.ін.. Предметами праці можуть бути і штучні матеріали, створені людиною, але які використовуються як сировина, базова основа нового продукту життєдіяльності людини. Знаряддя праці – це все те, що людина використовує у ході праці для перетворення предметів праці і природи. Це найпростіші інструменти і складні механізми: станки, електронно-обчислювальні машини, системи зв’язку і передачі інформації. Вони постійно удосконалюються так як є об’єктом творчої діяльності людини, сприяють полегшенню людської праці, прискорюють і покращують якість виробництва.
Для успішного здійснення процесу виробництва необхідні певні умови праці: приміщення, сховища, джерела енергії, дороги. Умови праці разом із знаряддями праці становлять засоби праці. Але засоби праці і предмети праці можуть бути включені в активний виробничий процес лише за допомогою людини, яка повинна мати відповідну кваліфікацію, досвід, навички до трудової діяльності, форми і методи організації виробництва.
Продуктивні сили – це лише одна сторона суспільного виробництва. В процесі виробництва люди вступають у виробничі відносини.
У виробничі відносини входять:
- виробничо-технічні відносини між виробниками безпосередньо на конкретному підприємстві;
- відносини між виробниками різних підприємств і галузей;
- відносини у ході розподілу, обміну і споживання суспільного продукту.
В основі виробничих відносин лежить власність на засоби виробництва. Від того, в чиїй власності перебувають основні засоби виробництва залежить сутність, характер усієї системи виробничих відносин: планування і підкорення чи співробітництва і взаємодопомоги.
Між продуктивними силами і виробничим відносинами існує не лише тісний зв’язок, а можуть виникати протиріччя.
Продуктивні сили вимагають лише певної форми виробничих відносин. Так, низький рівень розвитку знарядь праці первісно-родового устою сприяв формуванню колективних відносин. Накопичення капіталу і розвиток машинного виробництва створював умови для найманої праці. Отже, виробничі відносини не можуть встановлюватися довільно. Це об’єктивні відносини, які залежать від рівня та характеру розвитку продуктивних сил. Продуктивні сили постійно розвиваються, більш того їх розвиток постійно прискорюється, цьому сприяє науково-технічний прогрес. Вони починають вступати в конфлікт з виробничими відносинами, які мають відносно постійний характер. Руйнування старих відносин може відбутися як стихійно так і свідомо.У першому випадку воно супроводжується кризовим станом економіки суспільства, матеріальними і духовними втратами людей, може привести до соціальних революцій і державних переворотів. Якщо у суспільстві є сили, що здатні усвідомлювати стан розвитку продуктивних сил, то виробничі відносини змінюються низкою економічних реформ, удосконаленням законодавчої системи суспільства.
Розвиток способу виробництва впливає на усі сфери життя людини, створює основу для її духовного розвитку, який у свою чергу впливає на зміни у матеріальному виробництві.