Передмова

Питання, пов'язані з інтеграцією, сьогодні є актуальними для наукового дискурсу. Вважаю, що саме така робота, яка розкриває філософське теоретико-методологічне підґрунтя процесів світової інтеграції як явища об'єктивної дійсності, відповідає вимогам часу, оскільки сприяє переосмисленню місця та ролі держави в інтеграційних процесах у світі, що динамічно змінюється.

Стратегічна орієнтація внутрішньої та зовнішньої політики України на європейську інтеграцію дає можливість вказати чіткі довгострокові цілі, що визначають перспективи розвитку країни. Рівень останнього безпосередньо залежить від ролі та місця країни на світовій арені в сучасну складну епоху суспільних перетворень, впливу на глобальні процеси в конкретних сферах світового економічного простору.

Складні та комплексні завдання глобальноїта європейської інтеграції української держави важко вирішити без відповідних суспільних трансформацій, які стануть гарантією динамічного розвитку суспільства. Але при цьому необхідно забезпечити його цілісність, збереження ідентичності, відтворення та розвиток культури, відновлення та піднесення ціннісних орієнтацій, визначення конкретних ідеологічних настанов, істотну зміну політичної моделі управління державою та керування суспільними процесами тощо - тобто всебічну модернізацію держави, її переорієнтацію на новий, інноваційний шлях розвитку.

Цей шлях є безальтернативним, позаяк реальність вказує на те, що сьогодні Україна неповною мірою використовує свій геополітичний та економічний потенціал задля забезпечення гідного місця в системі міжнародних відносин. На тлі нестабільного стану світової економіки, загострення глобальної конкуренціїукраїнська держава потребує здійснення глибинних реформ, спрямованих на забезпечення повноправної участі у світовому розподілі праці та впливу на прийняття стратегічних рішень у системі глобального управління.

Слід підкреслити, що при цьому на перший план вихо­дять питання внутрішньої політичної та соціально-економічної стабільності. Зараз ми знаходимося в процесі пошуку тих виважених та ефективних рішень, які потрібні для здійснення відповідних реформ у відповідних сферах.

Після фінансово-економічної кризи, яка виявила усі "больові точки" чинної соціально-економічної моделі, стало зрозуміло, що без глибокого оновлення економіки, посилен­ня її інноваційної складової, переведення у практичну пло­щину багаторічних розмов про структурні реформи ми не зможемо рухатись далі. Але й цього замало: реформи мають охоплювати усі сфери суспільного буття, зокрема, передбачати й забезпечувати трансформацію іуманістичної складової інтеграційного виміру, реалізацію нової іуманітарної політики, спрямованої на формування та зміцнення єдиного іуманітарного національного простору. Ключова проблема у цій сфері сьогодні полягає у бракові ефективних, добре продуманих іуманітарних проектів як складових європейського культурного ландшафту, загального контексту інтеграції; конче необхідним є й вироблення ідеальної моделі консолідованої гармонії держави, яка б ґрунтувалася на синтезі внутрішньої та зовнішньої інтеграції, її пріоритетів.

Інтеграційні процеси повинні характеризуватися двома головними рисами: стабільністю і передбачуваністю зовні­шньої і внутрішньої політики, яка має виходити виключно з національних інтересів - забезпечення захищеності життєво важливих потреб людини, суспільства і держави, духовного та інтелектуального розвитку особистості, зростання добробуту населення, збалансованості освітніх, наукових та виробничих ресурсів, необхідного рівня інвестицій в інтелектуальну сферу, ефективного використання механізмів реіулювання світових ринків, диверсифікації економічних зв'язків тощо. Саме виходячи з наведених засад, у запропонованій монографії викладене наукове концептуальне бачення інтеграційної парадигми сьогодення, покликане стимулювати інноваційну домінанту у формуванні та реалізації відповідних заходів державної політики, розробку конкретних креативних проектів

Андрій Єрмолаев