Передмова
Сутнісною ознакою XXI сторіччя, яке щойно розпочало свій розгін, є глобалізаційна інтеграція.
Вона виявна в усіх сферах життя людини: від інформаційної, економічно- фінансової до культурно-освітньої. Глобалізація є наслідком колосального розвитку науково-інтелектуального, техніко- технологічного та комунікативно-інформаційного потенціалу людства. Водночас науково-технічний прогрес зумовив сув'язь глобальних проблем: екологічних, енергетичних, демографічних, продовольчих і ресурсних, через які людство опинилося на межі виживання. Перед людством постала життєва дилема: або пекоптрольоване і невпинне прискорення науково-технічного прогресу, який загрожує самознищенням, або його розумне обмеження та солідарна відповідальність за майбутнє.Світове співтовариство під егідою OOH в останній чверті XX сторіччя інтенсифікувало пошук шляхів гуманізації цивілізаційного поступу людства. Колективними зусиллями підготовлено і проведено саміт "Планета Земля" в Ріо-де- Жанейро (1992). Він задекларував ідею сталого розвитку л юдства як стратегію виживання для XXI сторіччя. Наступні саміти - Ріо+5 і Ріо+10 - виявили не лише практичні проблеми, а й потребу в теоретичному осмисленні сталого розвитку.
Завдання курсу - філософське осмислення глобалізаційних тенденцій, їх соціально-антропологічних наслідків та екоіуманістичних перспектив людства. Структура посібника передбачає з'ясування категоріальної структури та імперативів сталого розвитку. Концептуально сталий розвиток інтерпретовано як принцип самоорганізації людства задля не тільки виживання та подолання мегазагроз, а й гідного життя для кожної людини. У контексті євроінтеграційних процесів аргументовано необхідність формування етики довкілля та дискурсивної етики відповідальності.
Структура та зміст посібника репрезентує викладення матеріалу з урахуванням кредитно-модульної системи та вимог Болонського процесу. У посібнику запропоновано авторську інтерпретацію сталого розвитку людства, яка відкрита для полеміки і дискусій.
Цьому слугуватиме розмаїття підходів у висвітленні кожної теми, а також питання для самоконтролю й обговорення, подані наприкінці кожного розділу.Освоєння курсу спрямоване на те, щоби студент усвідомив історичність людського буття у світі, докорінні трансформації у світоглядних парадигмах і спричинені ними зміни в практичному ставленні людей до себе та до світу. Результатом має стати розуміння сучасного життя як культурно-циві- лізаційного поступу, зумовленого соціально-історичними обставинами, настанова на виявлення тенденцій цього процесу і прогнозування перспектив, пошук власного місця у світі, що невпинно змінюється, та внутрішня готовність до змін.
Вивчення курсу має допомогти студентові зрозуміти роль та значення суб'єктивних чинників людського існування; усвідомити багатоваріантність шляхів розвитку подій та можливість і необхідність вибору з-поміж різних альтернатив. Студент повинен навчитися порівнювати різні, нерідко взаємозаперечні, підходи у розв'язанні складних життєвих
проблем. Такий спосіб бачення має застерегти майбутнього фахівця від пошуку простого розв'язання проблем, переконати його в тому, що світ складний, багатовекторний і вимагає вміння поєднувати й узгоджувати різноаспектні тенденції.
Висловлюю щиру вдячність завідувачу кафедри філософії і іроф. Анатолію Карасю за творчу й доброзичливу атмосферу і іа кафедрі, без якої робота над посібником була б неможливою. Також дякую рецензентам, які, прочитавши рукопис посібника, зробили слушні зауваження.
Насамкінець висловлюю щиру вдячність деканові філософського факультету проф. Володимирові Мельнику, який з;к)хочувавщпзсйіічно ■сприяв'унапиианніч'атвиданні погїоника та проректору Мар'яну Лозинському - за презентабельне видання.