Альтернативна метафізика техніки за Х. Сколімовські
Одночасно, в епоху панування автоматизованих комп’ютерних систем і «розумних» гаджетів, наростає прагнення вибудовувати відносини між людьми за універсальними (технічними, «апаратними») стандартам.
Інша людина постає як прилад, що підлягає управлінню, і численні методики в галузі соціального менеджменту явно або неявно використовують висхідний до Сен-Симону базисний принцип технократизму: «відносини між людьми повинні бути збудовані за зразком відносин між речами».Як цьому протистояти? - Варіант альтернативного шляху запропонований вже згадуваним Хенріком Сколімовські. За Сколімовські, техніка і технологія - це не просто набір засобів і правил, але певний тип свідомості, певний тип ставлення до реальності: «коли ми взаємодіємо зі світом за допомогою технології, ми ніколи не думаємо, як бути великодушними, співчуваючими за допомогою технології, але завжди - як бути ефективними, контролюючими, напористими» [62]. Дослідник солідарний із європейською філософсько-антропологічною традицією, що розглядає людину й її долю як початковий момент будь- якого філософування, як «міру всіх речей» і, відповідно, техніку як «частину Буття людини». Він посилається не тільки на Мартіна Гайдеґґера, але і на Освальда Шпенглера (1880-1936), який свого часу говорив про те, що «техніка - це тактика життя, внутрішня форма, в якій ззовні виражається розвиток конфлікту - конфлікту, тотожного самому життю». Техніка є тактика усього життя в цілому. Вона являє собою внутрішню форму способу боротьби, який рівнозначний самому життю [43]. Однак «техніка як тактика життя», як «система дій, за допомогою яких людина прагне досягти здійснення позаприродної програми, тобто здійснення самої себе» [86] (Х. Ортега-і-Гассет), представила нам багато в чому самовпевнені, негуманні, помилкові, абсурдні форми буття людини в світі. Тому Сколімовські шукає визначення «нових перспектив», нових підходів, які дозволили б «вийти за межі часткового і упередженого погляду на світ науково-технологічного Weltanschauung» [62] і забезпечили нову життєву тактику, тобто нову, «олюднену» техніку.
З цією метою необхідно створювати і розвивати культурантропологічно й гуманістично орієнтовану філософію техніки, в рамках якої слід розвинути альтернативну метафізику як основу для роздумів про техніку. На думку дослідника, розробка подібної метафізики техніки - «найбільш хвилююча інтелектуальна задача нашого часу з глибоко і далекосяжними практичними наслідками» [62].Х. Сколімовські програмно викладає свою позицію так: філософія техніки, що розуміється як філософія людини (запам’ятаємо це!),
наполягає на тому, щоб людина ставилася з повагою до крихкої рівноваги в природі і давала дозвіл лише на таку інструменталізацію світу, яка зміцнює цю рівновагу, не руйнуючи світ. На зміну світогляду, який затвердив «кількісну» модель способу життя з установкою на зростання споживання, має прийти, на думку Сколімовські, альтернативний тип духовності, який дбає не про кількість, а про якість життя людини. Концепцію нового, альтернативного типу духовності, що визначається як «екологічна духовність», Х. Сколімовські виклав в низці монографій: «Еко-філософія: опис нових життєвих тактик» (Eco-philosophy:
Designung new tacties for living), «Еко-філософія як дерево життя »(Eco- philosophy as tree of life), «Шива, який танцює, в екологічному столітті» (Dancing Schiva in the Ecological Age).
До яких висновків ведуть ідеї Х. Сколімовські?
По-перше, альтернативна метафізика покликана подолати
натуралістичне розуміння техніки.
По-друге, нова філософія техніки повинна здійснювати пізнавально-методологічну процедуру, яка дозволяє включити «розуміння техніки». Розуміння техніки в різних культурних парадигмах, на різних етапах соціокультурного розвитку, як ми вже знаємо, істотно змінювалося, що задавало онтологічні параметри і статус техніки. Техніка в доіндустріальних суспільствах, у давньогрецькій або традиційної китайської культурах, техніка в кінці XVIII століття в Європі або техніка в епоху діджитал-революції є принципово різними техніками. Тому техніка може бути осмислена й інтерпретована тільки в контексті культурних форм свідомості, задумів і сценаріїв, які і роблять техніку тим, чим вона є.
По-третє, якщо ми додаємо «розуміння техніки» до визначення її сутності, то ми маємо справу з технікою не в її емпіричному, субстратно- матеріальному прояві, а в якості культурного артефакту, феномена культури, який виступає об'єктом вже не технічних, а гуманітарних наук. Альтернативна метафізика техніки при всій умовності такої назви заявляє про себе як міждисциплінарна область знання.
По-четверте, альтернативна філософія техніки, яка адресована всім, хто професійно пов'язаний з технікою, покликана критично оцінити традиційну науково-інженерну картину світу і запропонувати нове розуміння «техніки-людини-природи» як цілісного, «живого», екологічно безпечного і духовного культуротворчого середовища, яке було б достатньо сприятливим для розгортання сутнісних сил людини, безумовно відповідальної і обережної у своїх «благих намірах». Ясно, що нова картина світу вже не може базуватися на ідеї вільного використання сил, енергій і матеріалів природи. Тому філософія техніки має обґрунтовувати і затверджувати нові «тактики життя», апелюючи до інстинктів самозбереження, продумувати і вводити заборони, спрямовані на зниження деструктивних і ентропійних наслідків інженерно- технологічних практик.
По-п'яте, зрозуміло, що альтернативна метафізика техніки - не панацея від усіх забобонів, догм, «ідолів» техніцизму і тим більше від негативних наслідків інженерно-технологічної експансії в доступному для огляду майбутньому. Проте, у сучасній техніці, як у дзеркалі, людина повинна побачити тупиковий, абсурдний характер прагнень нестримної, замкнутої на себе волі, нездатної вирватися з кола нагальних і меркантильних інтересів. По суті, «буття є драмою» (Ортега-і-Гассет), в якій головною проблемою для людини завжди є вона сама. Але в переломні, кризові епохи людині вдавалося долати кордони своєї «старої свідомості». Тому в нас є надія, що культурантропологічно орієнтована філософія техніки, шукаючи нових способів спілкування зі світом і таких «життєвих тактик», в яких техніка і людина були б рівноправними партнерами, може стати своєрідним щепленням проти вірусів як згубної самовпевненості технократичного мислення, так і «однопівкульного» мислення тих, ким зручно маніпулювати.
Будемо завжди пам’ятати, що філософія техніки є філософією в тому сенсі й настільки, в якому й наскільки вона досліджує людину в світі техніки. І якщо мати на увазі змістовний прогрес у самій філософії техніки, то доцільно прислухатися до слів Б.І. Кудріна: «філософія техніки є філософією в тому сенсі, в якому вона досліджує об'єктивність техноеволюціі в світі бажань людини» [30]. Філософію техніки він визнає за постнекласичну філософію техніки.