Феномен техногенної людини
Герберт Маркузе писав про «одновимірну людину»; теоретики контркультури - про «одновимірно-площинне бачення»; сьогодні є підстави говорити про «однопівкульне мислення».
Факт функціональної асиметрії великих півкуль людського мозоку є експериментально доведеним, тобто визнаний об’єктивним.
Починаючи з Античності з її акцентуванням важливості й реальним домінуванням раціональної компоненти людського буття та мислення, культура плекала своєрідне «підкорення» чуттєво-емоційної сфери розумовій діяльності. Те, що можна вважати суттю європейської традиції (порівняно із східними - Китайською та Індійською) і зафіксовано у філософських творах класиків проекту Modern, як нам тепер ясно, акумулюється у культурних зусиллях, які були спрямовані на свідомий розвиток функцій тієї півкулі, яка відповідає за логіку та контролює правильність зв’язку ідеальних знаків у нашій свідомості. Прийнято вважати - так склалося, - що в більшості індивідів, що мешкають у цивілізованому світі (де тисячоліттями панував письмовий, а останню півтисячу років - книжковий культурний код) ліва півкуля більшою мірою відповідає за логіку, а права - за емоційність та образність мислення, чому її часто називають «творчою півкулею». Але ж задля нормальної суспільної поведінки необхідна одночасна діяльність обох півкуль.В останні ж десятиліття спостерігається зростання кількості так званих «однопівкульних» індивідів у загальній масі населення. У дитячому та підлітковому віці півкуля, яка відповідає за образність, все частіше розвивається, пригнічуючи діяльність іншої, відповідальної за логічність мислення, півкулі. Наслідками цього є підвищена емоційна збудливість і поведінкові патології. Зниженою виявляється здатність до запам'ятовування, аналізу відчуттів і сприйнять. Спостерігається нездатність до читання і розуміння прочитаного. Рухова активність «правопівкульних» індивідів підвищена і спрямована на якнайшвидше задоволення вітальних потреб.
Неможливість постійного досягнення задоволення викликає небажання жити, депресію і спроби самогубства.Чим пояснюється така зміна нейрофізіології і психології індивіда? Є підстави вважати, що в найзагальнішому сенсі ці процеси обумовлені вторгненням техніки і технології у психосферу суспільства: відбувається техногенна зміна стану суспільної свідомості. Перш за все, ці зміни викликані впровадженням у внутрішній світ людини телевізійних - екранних - образів, які є переважно зоровими образами; їх сприйняття має слабкий вплив на розвиток функцій лівої півкулі; права ж півкуля при цьому стає функціонально домінуючою, через неї відбувається більш інтенсивний розвиток образного сприйняття і емоційного реагування на вплив внутрішнього і зовнішнього середовищ.
Екранний образ стає свого роду електронним наркотиком: вторгаючись у внутрішній світ людини, він викликає зниження вольових, логічних функцій головного мозку, пригнічуючи інтелект і активізуючи праву півкулю. У дітей телевізор викликає відставання в розвитку мови, бідність фантазії, некомунікабельність, стереотипність мислення. Сьогодні вже у сотень мільйонів людей констатують змінений телебаченням інтелект, деформовану психосферу, підвищену сугестивність ззовні та схильність до самонавіювання.
Електронна промисловість масових розваг робить з людини розумної людину техногенну - виконавця, споживача, істоту не-вільну. Вона перетворюється на споживача інформації, яка подається в ефектній «упаковці» та розрахована не на розсудливе, критичне обдумування, а на безпосереднє емоційне сприйняття. Лавина строкатої інформації, що уривчасто та швидко змінюється, не дозволяє скільки-небудь критично осмислити її. Застосування подібного роду психотехнологій якраз і створює масу «однопівкульних» індивідів із «кліповою» свідомістю.
Психотехніка - знаряддя виробництва техногенних особистостей, які перебувають в постійному емоційному збудженні й нездатні аналізувати зміст інформації, що споживається. Такі люди дуже схильні до навіювання, їм зазвичай здається, що у них є власна думка, хоча насправді ця думка кимось нав'язана. Справді, навіювання позбавляє розум критичності, здатності до аналізу, до порівняння того, що говориться, з реальною дійсністю. Тотальна обробка свідомості передбачає насамперед позбавлення від розсудливості. У підсумку замість повноцінної самостійної особистості формується надмірно залежний від тілесних бажань та потягів, не здатний до самооцінки, легко керований обиватель. Мрія політтехнологів!
8.7.