Біоетика

Наголос на самоцінності живого в усвідомленні моральних регуля- тивів дослідницької діяльності у процесі формування нового типу на­укової раціональності відрефлексований такою галуззю знання, як біоетика.

Поняття біоетики увів у філософську та наукову мову відомий аме­риканський вчений і гуманіст В.Р. Поттер у 70-х рр. XX ст., намагаю­чись нагадати людству про неможливість нехтування "етикою живої природи". Він наголосив на тому, що виживання всієї екосистеми є своєрідною перевіркою системи цінностей сучасного суспільства.

В останні десятиліття XX ст. - на початку XXI ст. у західній і вітчи­зняній філософії науки біоетиці приділяється особлива увага через те, що вона є галуззю, де складним чином перетинаються світоглядні, етичні, теоретичні й практико-технологічні питання.

В Україні ведеться активна робота, що націлена на практичне вті­лення принципів біоетики. Працюють комітети з біоетики Президії НАН і Президії АМН, створено проект Закону з біоетики та біоетичної експертизи, вивчається суспільна думка, розширюються контакти з міжнародними організаціями, проводяться філософсько-методоло­гічні конференції.

Якщо аналізувати погляди на біоетику, то можна навести принай­мні три аспекти, в яких виявляється зміст цього поняття:

1. Під біоетикою розуміють вроджену схильність людини розгляда­ти певний спосіб дій і поведінки як справедливий або не справедли­вий. Отже, можна сказати, що йдеться про біологічні засади добра і зла. Утім, це не є зведення моральності людини до її біологічних рис. Зрозуміло, що певна схильність виявляється за умови існування лю­дини в суспільстві.

2. До сфери етичних відносин входить також і ставлення людини до природи, до живого. Тоді біоетика - це визначення міри, меж і заборон втручання у природу, у світ живого. Вона має визначити, що є мораль­ним у ставленні людини техногенного суспільства до живого, а що - ні.

3. Існує й медична етика. Якщо наука (природознавство) досліджує певні вияви людської природності або в певних галузях наукове до­слідження стосується людини як об'єкта лише опосередковано, то ме­дицина вивчає людське буття в певних специфічних ракурсах - здо­ров'я й хвороби, норми й патології, поєднує соціальний і біологічний аспекти людського буття. Відповідно біоетика як медична етика оріє­нтує на досягнення цілісного, системного розуміння людини, здоров'я якої є органічним поєднанням біологічних, соціальних, духовних, ети­чних, культурно-цивілізаційних вимірів. У цьому розумінні біоетика покликана захищати фундаментальні людські цінності й перш за все - право на здорове життя.