Біоетика
Наголос на самоцінності живого в усвідомленні моральних регуля- тивів дослідницької діяльності у процесі формування нового типу наукової раціональності відрефлексований такою галуззю знання, як біоетика.
Термін біоетика означає включення у сферу етичного також і ставлення людини до природи, зокрема до живого. У такому розумінні біоетика має визначити міру та межі втручання людини в багатоманітність світу живого, в тому числі й у природне в людині і водночас сформулювати заборони на таке втручання.Поняття біоетики увів у філософську та наукову мову відомий американський вчений і гуманіст В.Р. Поттер у 70-х рр. XX ст., намагаючись нагадати людству про неможливість нехтування "етикою живої природи". Він наголосив на тому, що виживання всієї екосистеми є своєрідною перевіркою системи цінностей сучасного суспільства.
В останні десятиліття XX ст. - на початку XXI ст. у західній і вітчизняній філософії науки біоетиці приділяється особлива увага через те, що вона є галуззю, де складним чином перетинаються світоглядні, етичні, теоретичні й практико-технологічні питання.
В Україні ведеться активна робота, що націлена на практичне втілення принципів біоетики. Працюють комітети з біоетики Президії НАН і Президії АМН, створено проект Закону з біоетики та біоетичної експертизи, вивчається суспільна думка, розширюються контакти з міжнародними організаціями, проводяться філософсько-методологічні конференції.
Якщо аналізувати погляди на біоетику, то можна навести принаймні три аспекти, в яких виявляється зміст цього поняття:
1. Під біоетикою розуміють вроджену схильність людини розглядати певний спосіб дій і поведінки як справедливий або не справедливий. Отже, можна сказати, що йдеться про біологічні засади добра і зла. Утім, це не є зведення моральності людини до її біологічних рис. Зрозуміло, що певна схильність виявляється за умови існування людини в суспільстві.
2. До сфери етичних відносин входить також і ставлення людини до природи, до живого. Тоді біоетика - це визначення міри, меж і заборон втручання у природу, у світ живого. Вона має визначити, що є моральним у ставленні людини техногенного суспільства до живого, а що - ні.
3. Існує й медична етика. Якщо наука (природознавство) досліджує певні вияви людської природності або в певних галузях наукове дослідження стосується людини як об'єкта лише опосередковано, то медицина вивчає людське буття в певних специфічних ракурсах - здоров'я й хвороби, норми й патології, поєднує соціальний і біологічний аспекти людського буття. Відповідно біоетика як медична етика орієнтує на досягнення цілісного, системного розуміння людини, здоров'я якої є органічним поєднанням біологічних, соціальних, духовних, етичних, культурно-цивілізаційних вимірів. У цьому розумінні біоетика покликана захищати фундаментальні людські цінності й перш за все - право на здорове життя.