Екологічна етика

Пошук етичних засад у ставленні людини до природи було репре­зентовано розробкою екологічної етики. На початку 70-х рр. XX ст. розділи з екологічної етики з'явились у філософських дисциплінах у вищих навчальних закладах на Заході, а із середини 70-х рр.

На думку Р. Атфілда, екологічна етика як етика екологічної відпо­відальності має розроблятися на засадах єдності біологічної еволюції й соціального прогресу. X. Ролсон вважає, що як етично значущу цін­ність слід розглядати збереження природного гомеостазису, бо вона включена в більш загальну моральну цінність - сприяння життю лю­дини. Цікавим є не лише цей висновок, а й сам хід міркувань дослід­ника. Розглядаючи спроби вивести етичні цінності з екологічних, він зауважує, що прагнення створити екологічну етику як натуралістичну систему перетворює природу на ідола, що гнітить людину. Водночас це означає метафізичний розрив із загальнолюдськими цінностями. А тому коректніше розглядати екологічну етику як етику, що звернена до екологічних проблем. Порушувати екологічний закон означає ігно­рувати зв'язок з моральними вимогами. Отже, передумовою для по­єднання екологічного змісту з вихідними засадами етики є класичний етичний принцип - діяти на благо людини.

Б. Каллікот вважає, що екологічна етика має відповісти на три за­питання: якою є природа природи, якою є природа людини та яким чином людина має ставитися до природи? Екологічна етика є науко­вим пошуком реальних альтернатив і навіть метафізичних принци­пів, що відповідають сучасній екологічній ситуації.

Отже, незважаючи на конкретні розбіжності в поглядах на шлях формування екологічної етики, всі дослідники єдині у впевненості, що слід екологічно переосмислити самі метафізичні засади нашого мислення й поширити принципи етичної теорії на всі живі істоти, на природу в цілому.

Прямою відповіддю на запитання, як ставитися до природи, є концепція благоговіння перед життям, запропонована А. Швейцером. Вона містить такі сутнісні елементи: покору, світо- й життєствер­дження та етику - як взаємопов'язані результати мислення. Етична концепція Швейцера може бути яскравим прикладом того, як питан­ня екологічної етики органічно переростають у більш широкі - філо­софсько-світоглядні. Принцип самоцінності життя (життя взагалі й життя окремої людини) розглядається як засада нового світогляду - оптимістичного, який розвивається в умовах гуманної культури.

1.5.10.