Детермінізм та передбачуваність
Наукові закони встановлюються методом індукції, що базується на даних досліду і спостереження. Тому їх можна розглядати як найкраще тлумачення фактів, але не єдино можливе. Для цих законів не характерна абсолютна достовірність логічного доказу, а лише певна ступінь вірогідності згідно з фактами, на які спираються.
Для сучасної науки в площині детермінізму - світ передбачуваний, що логічно приводить до висновку про обумовленість всього сущого. Така точка зору є підгрунтям того напрямку мислення, який ми пов’язуємо з епохою розуму. І англійський емпіризм, і німецький ідеалізм погоджувались з вихідною передбачуваністю і обумовленістю речей. Зовні випадкова подія - це лише знак того, що ми не здатні пізнати всі діючі за даних умов впливи. Не суттєво важливо те, чи перевіряється певний науковий висновок емпірично, чи передбачається людським розумом; головне, що немає місця випадковому явищу або непередбаченій події, все або відомо і передбачено, або апріорі можливо.Детермінізм можна трактувати двояко:
1) як теоретичну можливість пояснити будь-який вибір людини;
2) як концепцію, згідно з якою все є частиною єдиного ланцюга причинності.
Перше бачення відноситься до моралі, друге - представляє особливий інтерес для філософії науки. Якщо вважати вірним друге бачення, то будь-який вибір чинить вплив на майбутнє, адже навіть за умов визнання свободи вибору сам вибір постає ланкою ланцюга причин. Це може допускати особисту свободу в тому сенсі, що не вимагає повної обумовленості майбутнього минулим (позиція Лапласа). Але досить дане поняття віднести до першого трактування детермінізму (про передбачуваність вибору) як виявляється, що свобода або є ілюзією, або не належить фізичному світу (тобто розумова діяльність не управляється фізичними законами). На схемах рис.2.18-2.21 представлені структурні характеристики детермінізму.
Рис. 2.18. Детермінізм як концепція причино-наслідкових зв’язків
Рис. 2.19. Умови дії принципу детермінізму
Рис. 2.20. Непричинні види детермінації
Рис. 2.21. Характеристика причинно-наслідкового зв’язку
3.