Вплив теорії на спостереження. Релевантність
Філософи зазвичай роблять спроби знайти критерій абсолютної достовірності, щоб підвести базу під будову людських знань. Виходячи з цього, головне питання філософії науки таке: як має відбуватись вибір між альтернативними теоріями.
Якщо вчений відкине всі особисті пристрасті під час оцінки даних, то виведена теорія не буде залежати ні від спостерігача, ні від часу, - так стверджував Ф. Бекон. Але чи можемо ми вивчати світ без всякого впливу на нього? Якщо ні, то слід признати, що багато фактів визначено і відібрано людським мисленням.Найбільш вимогливі підходи до фальсифікації допускали відмову від теорії тільки у випадку знаходження їй альтернативи, спроможної врахувати всі ті факти, згідно з якими перша теорія показала свою недосконалість. Таким чином, процес наукового пошуку повинен бути постійно націлений на виявлення альтернативних теорій.
Однією з характеристик добротної наукової теорії, згідно з Т. Куном, є її прогностичність як практичного інструментального засобу в науці. Відповідно до інструменталістського підходу, теорії є засобом прогнозування.
Про активну роль теорії стверджував ще І. Кант, вважаючи що категорії, з допомогою яких осягається досвід (простір, час, причинність), жодним чином не визначаються ззовні в наших відчуттях, а лише покладаються на наш досвід міркуванням. Вони слугують тією зброєю, за допомогою якої розум упорядковує те, що поступає до нього від органів відчуття. Ще більш активну роль розуму відводить А. Пуанкаре, вважаючи, що саме розум створює схеми, які дозволяють розуміти дані досвіду (досліду).
Вчені можуть мати один і той же погляд на світ і теорія може оцінюватись за її релевантністю даному погляду та припущенням наукового співтовариства в цілому. Але таку ситуацію можна трактувати як ідеальну, тому що навіть якщо вчені в певний момент і працюють над одним і тим же питанням, їх відрізняє один від одного освіта, досвід, умови одержання результатів.
П.
Фейерабенд не знаходить абсолютного критерію вибору серед запропонованих теорій. Те, що теорія співпадає з інтересами однієї групи, не може слугувати запорукою того, що вона буде задовольняти інших. Співпадання проявляється по суті у здатності передбачати, і тоді релевантність виступає як критерій передбачуваності.І. Лакатос говорить про науку, прогресуючу шляхом конкуруючих дослідницьких програм, в яких «мисленеві експерименти» підкидають нові теорії, які уточнюють досліджувані питання. І. Лакатос поділяє дослідницькі програми на прогресивні (надають прогнози, підтверджені в подальшому, зберігаючи тим самим загальну когерентність, пов’язаність програм) і регресивні (помиляються в прогнозах, втрачають загальну пов’язаність).
Проблема полягає в тому, що згідно з теорією релевантності, закони і спостереження потрібно оцінювати за їх відповідністю сукупності поглядів. А якщо врахувати залежність спостережень від теоретичної підготовки і очікувань спостерігача, то стає очевидною неможливість порівняння конкуруючих теорій, визначення відносної цінності дослідницьких програм.
Таким чином, при визначенні наукових теорій з точки зору їх корисності і релевантності необхідно також розглядати їх у світлі загальних філософських концепцій, якщо навіть не вдається одержати однозначні відповіді.
Схема (рис. 2.17. ) показує звернення до інструменталізму як способу вибору релевантних даних і теорій.
Рис. 2.17. Місце релевантності в системі спостережень
2.5.