Емпіричний та теоретичний рівні наукового дослідження
Визначення впливу даних про матеріальний світ на структуру наукового знання дає змогу розрізнити зміст знання за видом об’єкта дослідження. Фундаментальними філософсько-методологічними категоріями, що визначають форми, компоненти і рівні наукового дослідження, є емпіричне та теоретичне.
Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об’єкт, що сприймають чуттєво; воно становить специфічну єдність чуттєвого й розумового відображення дійсності, за якого на першому плані перебуває
чуттєве відображення. Інформацію, здобуту чуттєвим шляхом, надалі обробляють раціональними засобами.
Теоретичне дослідження пов’язане з удосконаленням поняттєвого апарату науки, спрямоване на всебічне пізнання об’єктивної реальності в її суттєвих зв’язках і закономірностях. Теоретичний рівень передбачає не прямий, а опосередкований формами мислення контакт з реальністю, яку дослідник вивчає.
Обидва види дослідження доповнюють один одного у структурі наукового пізнання. З одного боку, емпіричне дослідження, з’ясовуючи нові фактичні дані, стимулює розвиток теоретичного дослідження, висуваючи нові завдання. З другого боку, теоретичне дослідження, розвиваючи й конкретизуючи зміст науки, відкриває нові перспективи пояснення та передбачення наукових фактів, скеровує і спрямовує емпіричне дослідження. Розвиток теоретичного змісту науки, побудова багаторівневих теоретичних систем призводить до певного відособлення теоретичного апарату наукового пізнання від його емпіричного базису. У свою чергу, це породжує необхідність емпіричної інтерпретації теорії, а також теоретичного тлумачення емпіричних даних.
Взаємозв’язок дорефлективних форм відображення реальності (відчуття, сприйняття, уявлення) та мислення у пізнавальній діяльності не заперечує значення чуттєвих даних як джерела й „опорного пункту” знання. Без спирання на наявні й передбачувані чуттєві дані наукове знання замкнулося б у собі.
За характеристикою Л. Кетсофа, „думати або говорити про щось можливо тільки за посередництва категорій; але спочатку необхідно бачити те, про що ми говоримо”. Наслідком визнання самостійності чуттєвих даних у науковому пізнанні стає визнання відносної самостійності емпіричного знання, можливості його включення в такому статусі до наукової теорії.Як зазначає відомий радянський методолог Г.П. Щедровицький, та обставина, що структури об’єктів-моделей будуються й конструюються, не усуває завдання емпіричного аналізу структури первинних 83
досліджуваних об’єктів. У емпіричному дослідженні нас завжди цікавить певна структура, що дає адекватне зображення заданого об’єкта. Тому, зокрема, математична теорія побудови структур, хоч вона як ідея є вельми природною, а як теорія - досить плідною, не може замінити або повністю витіснити завдання емпіричного дослідження структурних об’єктів; перебуваючи поряд з останнім, вона надає для вирішення цього завдання певні формальні засоби, які, щоб стати логікою емпіричного дослідження, мають бути доповнені прийомами емпіричного аналізу.
Власне теоретичний рівень наукового дослідження складають поняття й висловлювання, точний сенс яких визначають їх взаємозалежність і відношення до об’єктивного світу, що зумовлює чуттєві дані. Тією мірою, якою наукову теорію можна зіставити з чуттєвими даними, вона містить знання, що припускають емпіричну інтерпретацію, і частково - самі емпіричні знання. Відштовхуючись від фактів, здобутих на емпіричному рівні, дослідник узагальнює їх в абстрактних розумових конструкціях (поняттях, судженнях, умовиводах).
3.