Філософія екологічної кризи ;
Проблема екологічної кризи не вичерпується науково-екологічним
або соціопрактичним аспектом, а є більш широкою - філософсько- світоглядною.
Ідеться про те, що розв'язання екологічних криз, а також таке ста-
влення людини до довкілля, що не спричиняє кризових екологічних
станів, пов'язані із формуванням нових світоглядних орієнтацій - проекологічних.
Якщо засади нового світогляду мають виходити із самоцінності живого, як про це пише А. Швейцер, то вони мають стосуватися й людини. Очевидно, що людина, як і будь-яка жива істота, намагається розвиватися відповідно до власної природи. Але в умовах технологізації людської життєдіяльності вона має відмовитись від більшості своїх справжніх бажань, інтересів, волі й сприймати світ і діяти відповідно до стандартів техногенного суспільства. За таких умов внутрішні особистісні потреби не знаходять реалізації й замінюються іншими типами стосунків, не адекватними природі й орієнтаціям духовного світу людини. Е. Фромм розглядає таке порушення людської природності через форми існування людини, доходячи висновку, що в техногенному суспільстві потреба існувати "за принципом буття" витісняється існуванням "за типом володіння".Зрозуміло, що екологоорієнтований світогляд вимагає подолання такого ставлення людини як до природи взагалі, так і до себе самої. Перспективною в цьому аспекті може бути орієнтація на принцип ко- еволюції природи й людини. Це не означає відмови від впливу на довкілля. М. Моїсеєв вважає, що основою поліпшення сучасної екологічної ситуації має бути регульована коеволюція. Оптимальне управління сучасною екологічною ситуацією на засадах екологічного світогляду передбачає регулюючі впливи людини на природу на науково- теоретичному, політико-практичному й технологічному рівні.
Багатоманітність ракурсів і підходів до осмислення сучасної екологічної ситуації, які виходять за межі власне науки, потреба узгодити метанаукові, етичні й світоглядні аспекти екологічної проблематики зумовлюють потребу створення загальної філософії екології.
Особливий статус філософії екології - метаекології, пов'язаний з інтегральним характером проблем, трансдисциплінарними тенденціями, поєднанням різноманітних стилів, методів та інтерпретацій, робить її, за висновком М. Кисельова, "постмодерністським” науковим напрямом, де долаються недоліки класичної науки. В. Хьослє підкреслює необхідність створення "філософії екологічної кризи". Причому, на його думку, ця галузь не може обмежуватись метафізичним фіксуванням загрози екологічної катастрофи. У філософії екологічної кризи теоретична частина має доповнюватись практичною.Створення практично орієнтованої філософії екологічної кризи не є "останнім завданням" філософії щодо екології, взагалі до сучасної науки в ракурсі глобальної екологічної кризи. Відповідно до ситуації виникає потреба поставити питання більш широким чином - про створення нової філософії науки, що здійснює синтез як сучасних розділів природознавства й гуманітарних наук, так і соціоекономічних наук, етики й філософії. Ця інтенція реалізується не лише через рух від конкретних наук до метанаукових досліджень, а й у зворотному напрямку - від глибинного суто філософського обґрунтування до власне наукового - екологічного пізнання. Якщо, слідом за Хьослє, погодитися з подібністю екології як науки про дім та філософією, предметом якої є "ідеальноий дім людства" як сукупність буття, то тоді зрозуміло, що загроза руйнування нашого планетарного дому призведе й до руйнування дому ідеального. Отже, лише відновлення "ідеального дому", який поєднував би автономію розуму із самодостатньою гідністю природи, допоможе людині зберегти планетний дім і довго жити в ньому [21]. Таким чином, значущість створення філософії сучасної екології виявляється не лише в теоретико-філософському, а й у практико- соціальному сенсі.
Сьогоденна ситуація несе в собі загрозу цивілізаційних перетворень катастрофічного характеру. Кінець кінцем, людина втратить своє пануюче становище. Вона не є "вінцем творіння", а залежала й залежатиме від природи. Можливо, ще не пізно звільнитися від залишку ілюзій й утопічних надій, що "якось усе минеться". На початку XXI ст. людство має визначитися остаточно.
Сучасна інтеграція України в систему європейських держав потребує не лише економічної стабільності, а й гарантування екологічної безпеки, питання якої становлять важливий аспект філософії екології. За межами обговореного залишаються такі важливі для існування природи й людини питання, як можливість еволюції штучного біологічного світу, як необхідність нового осмислення розвитку генної інженерії, зокрема генної терапії, й багато інших. їх дослідження має допомогти сучасній людині визначитися щодо її ставлення до свого майбутнього - як до реальності чи як до утопії.