ФІЗИЧНА LINGUA FRANCA ЯК СПІЛЬНА МОВА ТЕОРЕТИЧНОЇ ФІЗИКИ

Як відомо, термін lingua franca позначає спрощену спільну мову, якою спілкуються в певних обмежених соціальних контек­стах носії різних національних мов, для кожного з яких є не­зрозумілою рідна мова їх співрозмовників³².

Скажімо, впродовж вісімнадцятого століття всі фізики ово­лоділи (як пізніше з'ясувалося, не універсальним для всієї фізи­ки) історично першим діалектом lingua franca, в ролі якого ви­ступала мова класичної механіки. Головними творцями її нових підмов та мовознавцями тут виступили Айзек Ньютон, Леонард Ейлер, Жозеф-ЛуїЛагранж та Жан Ле Рон д’Аламбер. Для сучасних фізиків, які опікуються вивченням мікросвіту, діалектом є мова квантової механіки, хоча мову класичної механіки ніхто не забув і не забуде. Проте, незважаючи на всі принципові відмінності цих мов, представники різних фізичних наук здатні зрозуміти один одного хоча б на «побутовому» рівні.

Забезпечується це застосуванням та однаковим розумінням спільного термінологічного словника. В кожній фізичній теорії терміни цієї мови мають однакові референти загального вжитку, але різні референти, притаманні саме цій теорії. Проте фізики ро­зуміють про що йдеться, навіть якщо їм розповідають про теорію, знавцями якої вони не є. Зрозуміло, що в кожній національній мові для назви цих термінів використовуються слова цієї мови. Так, слова «модель» та «model» є позначеннями українськими, англійськими, німецькими, французькими словами одного й того самого терміну. Різниця між національними позначеннями термі­нів зникає, коли для них є міжнародно прийняті символи.

До спільної фізичної lingua franca входять, зокрема, такі термі­ни, як об'єкт (предмет, реалія, галузь) дослідження, властивості та фізичні величини на кшталт маси, електричного заряду, диполь­ного електричного або/та магнітного моменту тощо, відношення (рух тощо), характеристики властивостей (діамагнітна, парамаг­нітна; діелектрична, металічна тощо), стани (стаціонарний, дина­мічний тощо), що стосуються об'єкта. Є й більш загальні терміни філософського походження: причина, наслідок, час, простір, ма­терія, оцінка, модель, операція тощо.

Не буде перебільшенням стверджувати, що теоретична фізи­ка розвивається та вивчається з моменту її створення на підста­ві спільної фізичної lingua franca, що розгортатиметься одночас­но з самою фізичною наукою та її теоріями. До модерної фізич­ної lingua franca входять такі терміни як динамічний хаос, самоор­ганізація, сплутаність, ренормалізація тощо. Без наявності фраг­ментів (слів) lingua franca неможливий обмін новою інформацією. Цю мову застосовують як у монографіях, так і в журнальних на­укових публікаціях. Терміни цієї мови також використовують для опису досліджуваних реалій і відповідних теорій. Для українсько­го фізика легше прочитати та зрозуміти статтю, де досліджується його улюблена теорія, написана італійською, ніж симулякри на­укових праць, якими рясніють вітчизняні так звані мурзилки, де нічого не досліджується і де між рядків можна легко прочитати слова: «гроші давай!».

Зазначимо, що для філософської реконструкції та розуміння практичних теорій значно краще пасує фізична lingua franca, ніж так звана фізикалістська мова³⁴. Її запропонували логічні пози­тивісти, які ультимативно вимагали, щоб саме за її допомогою продукувалася фізика та відбувався її філософський аналіз. Додат­ково зауважимо, що філософський аналіз наукових теорій фізика- лістською мовою та її різними діалектами не знайшов підтримки фізичної спільноти. Зокрема, у відомій нам професійній фізичній літературі відсутні посилання на результати такого аналізу.

1.10.