Імре Лакатош: концепція науково-дослідних програм

Заслуга критичного переосмислення і подальшого розвитку попперівських ідей належить його учню Імре Лакатошу (1922-1974). В праці «Історія науки та її раціональні реконструкції» Лакатош виділяє 4 типи методологічних доктрин (одночасно - і критеріїв раціональності).

Науково-дослідну програму (НДП) І.Лакатош визначає як множину теорій що змінюють одна одну, але об’єднаних фундаментальними ідеями і методологічною подібністю. В ній виділяються жорстке ядро - базис що приймається конвенціонально і тому визнається неспростовним та захисний пояс допоміжних гіпотез, які висуваються для обґрунтування самої НДП.

Дослідницька програма реалізується в історичній послідовності теорій, кожна з яких виникає з попередньої шляхом модифікації, викликаної зустріччю з суперечливими їй експериментальними контрприкладами. «Тверде ядро» програми переходить від однієї теорії даної програми до іншої, а захисний пояс, який складається з допоміжних гіпотез, може частково руйнуватись.

Головна цінність програми - її здатність примножувати знання, передбачати нове. Суперечності і труднощі щодо пояснення будь-яких явищ не впливають істотно на ставлення до неї вчених (що насправді й відбувається!). Дійсно, достатньо сильна в теоретичному відношенні ідея завжди є достатньо багатою для того, щоб її можна було захищати. Жоден експеримент не є вирішальним і достатнім для спростування теорії. Це дає 70

зрозуміти, з одного боку, як наукові концепції долають труднощі, а з іншого - існування альтернативних дослідницьких програм. Лише коли буде зруйноване «тверде ядро» програми, з’явиться необхідність переходу від старої НДП до нової. А це вже складає сутність наукової революції.

Ядро концепції НДП складає критичний конвенціоналізм,згідно до якого оцінки в науці представляють собою форму особливих домовленостей, підґрунтя для яких задаються науковою елітою. Ще більш явно конвенціональні принципи постають в працях іншого послідовника К.Поппера - американського філософа Томаса Куна.

3.