Інтегральне визначення техніки

Як відомо, одна з функцій філософії полягає в експлікації універсалій культури - у виявленні та визначенні категорій. Філософія техніки - не виключення.

«Уся техніка є організацією речей людськими зусиллями в людських інтересах» [7], - це визначення належить самобутньому мислителю та талановитому організатору науки, «техномарксісту», який передбачив низку положень системного підходу та кібернетики, автору загальної теорії організації - «тектології» О.О.

завоювання Землі. Планета мобілізується шляхом діяльного

перетворення її форм, властивих їй споконвіку; іншими словами, перед нами констатація не тільки влади, а й насильства. Однак тотальна влада над цією новою - технічною організованістю є проблематичною, і мимоволі згадується середньовічна легенда про учня чаклуна, який зміг випустити в світ страшні сили, але виявився не у змозі зупинити їх руйнівну дію. Актуальним прикладом може служити ситуація, що складається навколо енергії «мирного атома», під час «мобілізаційного» використання якої росте небезпека не просто виходу системи з ладу, але і виникнення екстремальних умов, в яких починається розвиток непідконтрольних ланцюгових реакцій, що можуть призвести до глобальних катастроф (як це мало не сталося під час аварії 1986 року на Чорнобильській АЕС).

Техніка є особливим динамічним середовищем, що складається з артефактів, створених людиною для подолання власної біологічної недостатності і для панування не тільки над природною, а й над соціальною сферою людського буття, а також над власною діяльністю. Це визначення є онтологічно навантаженим і може претендувати на статус виявленої категорії філософії техніки, хоча і не має вважатися вичерпним. Його сильною стороною є поєднання натуралістичної інтерпретації техніки (в якій акцентується аспект проекції людських органів) і вольового трактування техніки як упредметненої сили знання.

Можна розширити поняття техніки і розглядати технічне, з одного боку, як цілісність, з іншого - як щось, що виглядає низкою специфічних сутностей, до яких належать: створювана та експлуатована техніка, що розробляється і застосовується технологією, одержувані і використовувані матеріали, вироблена і споживана продукція та відходи, що виникають і (в ідеалі) переробляються (технічна екологія). Б.І. Кудріним запропонований такий підхід до розрізнення цих сутностей [30]: якщо максимально широко класифікувати все матеріальне технічне речове, то конструктивно на рівні артефакту-організму-виробу-особини (індивіда, індивідуума) технічне може бути:

1) технічним мертвим - таким, яке не робить спроб протистояти другому закону термодинаміки (знаряддєва техніка Homo faber, нинішня інструментальна; матеріали, комплектуючі, запчастини; найпростіші, за державними стандартами, вироби; штучно створювані випромінювання і поля);

2) технічним живим (органічним: штами мікроорганізмів, гібриди рослин, клоновані тварини);

3) техніко-технічним, техніко-технологічним, техніко-

конструктивним, виробничо-технологічним, прагматико-технологічним (технічним), що вимагає зовнішнього енергозабезпечення, локально протидіє зростанню ентропії та вже завжди (разом з технічним мертвим і технічним живим) створює технічні ценози;

4) інтелектуально-технічним - машиною, що «мислить і відчуває», смарт-пристоєм, у чому якісно відображається ускладнення виробу і його, так би мовити, цефалізація [30].