Матеріали для читання
Тулмин С. Человеческое понимание. - М.: Прогресс, 1984. - С. 155, 157, 305-306. (пер. авт.)
"Проблеми, на яких концентрується робота подальших поколінь учених, утворюють свого роду діалектичну послідовність; не дивлячись на всі зміни актуальних для них понять і методів, проблеми, що стоять перед ними, у своїй сукупності утворюють довгостроково існуюче генеалогічне дерево.
У такому разі спадкоємність наукової дисципліни, якщо її проаналізувати в даних термінах, ґрунтується як на обставинах, що управляють змінами слідуючих один за одним "поколінь" включених у неї проблем (разом зі всіма пов'язаними з ними теоріями та ідеями), так і на обставинах, що приводять до виживання незмінних проблем або прийнятих теорій та понять. Урешті-решт якщо науки повинні являти собою дійсно "раціональні" й історично змінювані ініціативи, за які ми їх приймаємо, то саме цього і слід було чекати. Саме "генеалогія проблем" відповідно лежить в основі всіх інших генеалогій, за допомогою яких можна охарактеризувати розвиток науки"."Завдання науки полягає в тому, щоб поступово, крок за кроком, удосконалити наші уявлення про природу, ідентифікуючи проблемні зони та скорочуючи розрив між можливостями застосовуваних понять і нашими розумними інтелектуальними ідеалами.
Довгострокові великомасштабні зміни в науці, як і скрізь, відбуваються не в результаті раптових "стрибків", а завдяки накопиченню дрібних змін, кожне з яких збереглося в процесі відбору в якій-небудь локальній і безпосередній проблемній ситуації. Отже, в своїх спробах зрозуміти концептуальні зміни в науці ми повинні бути особливо уважними до локальних і безпосередніх вимог кожної інтелектуальної ситуації та до переваг, пов'язаних з різними концептуальними новоутвореннями. Ці вимоги рідко бувають простими, але вони завжди є дуже специфічними. Таким чином, чітка спадкоємність проблем, що стоять перед наукою, відображає не зовнішній вічний диктат логіки, а скороминущі історичні факти в кожній окремій проблемній ситуації".
"Наука, що розглядається як цілісна людська ініціатива, не є ні тільки компендіумом ідей і аргументів, ані тільки системою інститутів та засідань. У той чи інший момент інтелектуальна історія наукової дисципліни, інституційна історія наукової спеціальності й індивідуальних біографій учених, очевидно, стикаються, взаємодіють і зливаються один з одним. Учені засвоюють, застосовують і модифікують свої інтелектуальні методи "заради" інтелектуальних вимог своєї науки, а їх інституційна діяльність насправді приймає такі форми, які дозволяють ефективно діяти "на чолі" науки. Отже, дисциплінарні (або інтелектуальні) й професійні (або людські) аспекти науки повинні бути тісно взаємозв'язаними, але жоден з них не може бути повністю первинним або вторинним по відношенню до іншого".
6.