<<
>>

Матеріали для читання

Хакен Г. Тайны природы. Синергетика: наука о взаимодействии. - М.: Институт компьютерных исследований, 2003. - С. 25.

"Синергетику можна розглядати як науку про колективну поведінку, організовану і самоорганізовану, причому ця поведінка підпорядковуєть­ся загальним законам.

Коли будь-яка наука заявляє про універсальність своїх законів, це одразу спричиняє вельми важливі наслідки. Синергети­ка спирається на дуже різні дисципліни, серед яких не лише фізика, хімія і біологія, але також соціологія та економіка; тому можна чекати, що відкриті й описані синергетикою закономірності вже так чи інакше бу­дуть представлені в різних галузях науки, і в нас з'явиться можливість побачити виникнення в контексті синергетики нової, єдиної картини світу, складеної подібно мозаїці, з безлічі окремих, зібраних наукою фактів".

Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики. Синергетичес­кое мировидение. - М.: КомКнига, 2005. - С. 184-186. (пер. авт.)

"Доцільно сформулювати у тезисній формі основні патерни нелінійно­го - синергетичного - мислення.

Слід дивитися на будь-яке, навіть застигле, явище як на певну ево­люційну стадію процесу її становлення і розвитку.

Потрібно вважати, що існує глибинна необерненість розвитку, його багатоваріантність й альтернативність як в історичній ретроспективі, так і в перспективі.

Припускати можливість, що так звані тупикові гілки, маргіналії, де- віанти й навіть архаїка можуть бути - у певному відношенні - доскона­лішими за наявний, сучасний стан.

Майбутнє не лише визначається минулим, але й будується, формуєть­ся з майбутнього. Ясні, усвідомлені та латентні підсвідомі настанови - саме вони визначають нашу поведінку сьогодні, тягнуть нас із майбут­нього.

Будь-яка система не є вільною, повністю незалежною від процесів на нижчих рівнях організації. Ефект розростання (посилення) флук­туацій означає, що у нелінійному світі малі причини можуть породжувати великі наслідки.

Хаос є руйнуючим, і водночас хаос є конструктивним. Руйнуючи, він будує, а будуючи, призводить до руйнування. Хаос є засо­бом самооновлення складної організації.

Нове з'являється у результаті біфуркацій як емерджентне і неперед- бачуване, й водночас нове "запрограмоване" у вигляді спектра можли­вих шляхів розвитку, дискретного спектра відносно сталих структур-ат- ракторів еволюції.

Ефективне управління складними системами можливе тільки як "м'я­ке", нелінійне управління, коли орієнтуються на власні тенденції еволюції цих систем, дають змогу їм розгорнутися. Недіяння, дійсно, іноді спри­чиняє найсильнішу дію. Ефективні не сильні, а топологічно правильно організовані дії.

Архітектурно, конфігураційно правильне об'єднання частин у ціле (структур різного ступеня розвинутості, "різного віку" в складну струк­туру) створює можливість прискорення темпів еволюції як цілого, так і систем, що в нього входять".

Ласло Э. Век бифуркации. Постижение изменяющегося мира // Путь. Международный философский журнал. - 1995. - № 7. - С. 62-63.

(пер. авт.)

"Глобальний вік людства, як й інші віки до нього, буде народжувати­ся у плодоносному череві хаосу. Подібно до всіх еволюційних трансфор­мацій, що відбуваються у складних системах, прийдешній вік буде про­дуктом явища, відомого під назвою ефект метелика. У стані ха­осу найменша зміна, порівнювана зі змахом крил метелика, посилює та змінює динаміку всієї системи. Така перебудова динаміки необов'язково є негативним чинником: існує безліч прикладів хаосу, і деякі з них мають 98

творчий характер. Наприклад, нейронні мережі головного мозку постійно знаходяться в хаотичному стані. Унаслідок цього вони можуть реагува­ти на найслабкіші, найнезначніші зміни на вході в систему. Когнітивні стани, незвичайно близькі до хаосу, можуть сприяти творчому підйому: науковці та люди мистецтва, поети і пророки народжують найвитонченіші ідеї та знаходять найбільше натхнення у здавалося б неврегульованих "перетворених станах" - знаходячись у медитації, сні чи трансі або пере­живаючи найскрутніші періоди свого життя.

Хаос таїть у собі небезпеку і надію. Суспільство також час від часу переходить у хаотичний стан. Ідеться не про стан анархії, а про надчутливість - прелюдію зміни. Знаходячись у хаотичному стані, суспільство стає чутливим до будь- якої слабкої флуктуації, кожної нової ідеї, кожного нового образу думки та дії. У кінцевому підсумку хаос суспільства означає свободу людини - свободу змінювати структури й інститути, в яких люди проводять своє життя. Тягар минулого послабшав, і утворився простір для індивідуаль­ної творчості. Не диктатори, армії та поліція, а змінювані цінності й ідеа­ли людей є тими метеликами, які змахами своїх крил визначають, яким шляхом розвиватиметься суспільство. Вступаючи у вік біфуркації, ми можемо і повинні продуктивно використовувати ефект метелика. Поло­ження, яке люди займають у суспільстві, якнайкраще підходить для цього. Люди являють собою відносно стабільні й наділені розумом "час­тини" нестабільного "цілого", що не наділене розумом. На відміну від самого суспільства його окремим членам властива здатність мислити - планувати і розглядати альтернативні варіанти дій. Таке положення є уні­кальним. У природних системах частини не мають розуму і не можуть робити вплив на долю цілого".

10.

<< | >>
Источник: Вступ до філософії науки: навчальний посібник/ В. П. Кисляков, О. М. Дрожа- нова, О. П. Ступак; за наук. ред. О. М. Дубового. - Миколаїв: Видавництво НУК,2011.-125 с.. 2011

Еще по теме Матеріали для читання: