НЕПОРУШНІ ОНТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ

Отже, почнемо з дайджесту деяких суттєвих сучасних науко­вих уявлень про природу¹⁰⁹. Ми переконані, що фундаментальни­ми та незаперечними положеннями правильного складеного ба­чення природи є наступні.

По-перше, природа є ієрархічною системою різних співісную­чих та взаємодіючих матеріальних реалій (формоутворень), які не залежать у своєму бутті від того, чи їх досліджують науковці, зо­крема, чи людство, в цілому¹¹⁰. Інакше кажучи, в повній відповід­ності з точкою зору Айнштайна Місяць існує незалежно від того, дивимося ми на нього чи ні. Ніяка квантова механіка цього по­ложення не спростовує¹¹¹, хоча будь-який зонд (певна матеріаль­на реалія як засіб експериментального дослідження) і насправді взаємодіє з об’єктом, у тому числі з мікроскопічним, причому в останньому випадку ця взаємодія суттєво впливає на рух мікро­скопічної частинки, тобто змінює кількісне значення одного з її атрибутів¹¹². Протилежні твердження про матерію як про сукуп­ність результатів наших вимірювань і спостережень є старим, але не добрим, а хибним, суб’єктивним ідеалізмом¹¹³.

По-друге, не має жодних підстав апелювати до надприрод­них (нематеріальних) чинників, сутностей та істот при описі, по­ясненні та дослідженні природних матеріальних формоутворень. Природа або Всесвіт, за висловлюванням Спінози¹¹⁴, є причиною самої себе. Протилежні твердження про миттєві або неодноразові спонтанні акти творення природних об’єктів та керування ними «зі сторони» є іншою іпостассю об’єктивного ідеалізму¹¹⁵. Вислов­лена нами критика ідеалістичних поглядів не є даниною моді або нашим довільним необов’язковим вибором світоглядної позиції, а є наслідком тисячолітньої наукової практики людства: як «про­стих людей», так і геніальних науковців.

По-третє, після так званого планківського періоду еволюції Всесвіту всі ці формоутворення є емерджентними, тобто вини­кають на певному її етапі¹¹⁶.

По-четверте, наука ніколи не надаватиме відповіді на всі зміс­товні питання стосовно побудови Всесвіту та його формоутво­рень. Але з розвитком науки постійно зростатимуть як коло пи­тань, на які вона буде здатною надавати обґрунтовані відповіді, так і практична значущість цих відповідей.

Найчастіше в свідомості науковців і філософів науки перева­жає просторове складене бачення формоутворень природи (форм самодиференціації матерії), які ми також називаємо природни­ми реаліями або, скорочено, реаліями. Згідно з зазначеним бачен­ням реалії розглядаються як такі, що характеризуються відносно самостійним буттям, мають певні сталі або не занадто швидко­плинні просторові координати й зберігають ідентичність упродовж певного часу. Це бачення є корисним для початкового змістовно­го наочного опису побудови матеріального світу. Зрозуміло, що при цьому простір розглядається як просте вмістилище для мате­рії, що притаманно ньютонівській фізиці¹²³ (сам Ньютон внаслідок глибоких роздумів та аналізу праць попередників зрозумів умов­ність такого бачення, але на тому рівні розвитку науки не мав ін­шого вибору¹²⁴), проте замінюється на більш складні конструкції спеціальної¹²⁵ та загальної теорій відносності¹²⁶ Айнштайна. Нама­гаючись зберегти наочність подальшого викладу, на кількох на­ступних шпальтах обмежимося класичним поглядом на простір, пам’ятаючи про наближеність і принципіальні вади такого підходу.

Отже, щодо науки в цілому, то в просторовому вимірі вона ви­вчає реалії¹²⁷, характерні розміри яких приблизно сягають від 10^-13 см до 10²⁸ см. Найменші із відомих наявних реалій — кварки та глюони, якими вони обмінюються¹²⁸, досліджують фізики за допо­могою великого колайдера в ЦЕРНі та інших прискорювачів еле­ментарних частинок. Найбільшу доступну людству реалію — спо­стережуваний Всесвіт вивчають космологи, озброєні сучасними земними та космічними телескопами на кшталт телескопів: Габбл, Планк, Чандра, Спітцер, Кеплер та Вебб¹²⁹. Сучасна наука в прин­ципі не виключає існування як просторово менших, ніж кварки, так і більших, ніж спостережуваний Всесвіт, реалій. Але наразі міркування про такі екзоти мають переважно недоказовий харак­тер, а тому не будемо далі детально розглядати ці цікаві гіпотетич­ні об’єкти. На рис. 5.1 зображена шкала просторових розмірів та

Рис. 5.1. Просторова шкала сучасного бачення природи та піктограми типо­

вих для її різних просторових масштабів реалій ¹³⁰

Рис. 5.2. Лінійка розмірів фізики, починаючи з планківської довжини 1,616252 х х 10^-35 м, менше за яку втрачає сенс саме поняття довжини, та закінчуючи на­явною оцінкою діаметра Всесвіту (приблизно 13,8 х 10⁹ світових років). Вибра­ні довжини подано в логарифмічній шкалі, яка містить 60 порядків величини.

Праворуч показані відібрані суттєві довжини з царин хімії та біології¹³¹

вказані типові для деяких її відрізків реалії. Сірим кольором зазна­чені гіпотетичні екзотичні реалії та відповідні до них просторові масштаби. Ми же в цьому розділі зосередимося на більш конкрет­них, спільних для більшості природничих наук форм існування притаманних цим наукам реалій. Змістовне та формально матема­тичне моделювання таких форм надає можливість конструювати достовірні та доступні перевірці знання щодо відповідних реалій.

Рисунок 5.2 має більш деталізований характер, вказуючи на просторові розміри окремих наукових реалій. Праворуч наведені характеристики реалій, які вивчаються сучасною фізикою та кос­мологією, а ліворуч — хімією та біологією. Зверніть увагу, що на відміну від рис. 5.1 одиницею вимірювання зліва та внизу право­руч є метр, а не сантиметр, а вгорі праворуч — світовий рік (тоб­то відстань, яке світло пробігає за астрономічний рік).

Наведемо також стисло просторове бачення реалій, що утво­рюють живий мікрокосм, який вивчають сучасні біологічні нау­ки (рис. 5.3).

Нанорозмір включає білки, але виключає прості атоми, які занадто малі, і клітини, які занадто великі. Серед технологічно найважливіших наночастинок — вуглецеві нанотрубки, які скла­даються з одного або декількох графітових листів, згорнутих в циліндри. Діаметри таких циліндрів (і ілюстрованого фрагменту ДНК) мають наномасштаб, хоча довжина цих наночастинок зна­чно перевищує нанорозмір¹³².

Наприкінці продемонструємо схематичне уявлення про біоло­гічну клітину еукаріотів (рис. 5.4), яка є універсальним будівель-

Рис. 5.3. Мікрокосм¹³²

Рис. 5.4. Клітина еукаріотів¹³³

ним «атомом» всіх високоорганізованих живих істот від водорос­тей до тварин.

Професійні опис та пояснення клітинних структур, зображе­них на рис. 5.4, можна знайти в книзі¹³³.

5.6.