ДОВІРА ДО НАУКИ ТА ДІЇ, ЯКІ ЇЇ ПІДРИВАЮТЬ
Одним із чинників, який згуртовує науковців у спільноту та забезпечує уже протягом декількох століть неухильний прогрес науки, є довіра до результатів досліджень, отриманих іншими колегами.
Йдеться про обґрунтовану довіру, яка включає можливість перевірки та уточнення результатів і подальший розвиток відповідного дослідницького напряму, а не сліпа догматична віра в справедливість чужих даних. Тому не дивує обурення наукової спільноти, спричинене навіть поодинокими фактами фальсифікації103. Такі випадки, на жаль, останнім часом почастішали внаслідок залучення до науки представників верств населення, для яких поняття наукової доброчесності нічого не означає, а також бюрократичними вимогами великої кількості публікацій в найпрестижніших журналах, байдуже якої якості. Такі явища псують і репутацію журналів, і репутацію самої науки як інституції. В певному сенсі фальсифікація є ще гіршим злом, ніж плагіат104, тому що підриває саму можливість існування науки як сфери не лише синхронічної, а й діахронічної колективної та узгодженої пізнавальної діяльності.Попри наявність порівняно незначної кількості фальсифікаторів і «щирих» невігласів, нинішня самоузгоджена система науки як інституції дуже швидко відторгає ненаукові погляди, так що поступ наукового прогресу є сталим і непоборним. Тому, довіряючи сучасним науковим знанням про реалії, звернімо увагу на деякі аспекти складеного сучасного наукового бачення світу, які наразі вважаються доведеними, достатньо обґрунтованими, взаємозалежними та в різний спосіб пов’язаними між собою105. Заперечення надбань науки, яке час від часу починає нуртувати в
суспільній думці, означає відмову від усіх її досягнень і фактично пропонує людству повернутися до часів первісного суспільства з його міфологічним і магічним підґрунтям106, або християнського Середньовіччя107, яке нещодавно дивним чином відродилося в ще жахливішій ісламській іпостасі, де від наукових досягнень вимагають хіба що зброї для джихаду108.
Навряд чи з поверненням до прадавніх способів мислення та суспільної практики погодяться навіть палкі супротивники сучасної науки, тому що в такому разі вони, якщо би були послідовними у затятості, мали б відмовитися від всіх наукових і технічних досягнень, без яких неможлива модерна цивілізація з усіма її благами від розвиненої медицини й засобів комунікації до комп’ютерів і центрального опалення (а всім цим благам трохи більше ніж 100 років!). В цій книзі ми звертаємося виключно до науковців, до молоді, яка бажає займатися науковою діяльністю, та прихильників науки. А тому не доцільно витрачати час та зусилля на переконання обскурантів і невігласів, які виявилися неспроможними засвоїти (кілька разів спрощену в Україні впродовж останніх десятиліть!) програму загальноосвітньої школи та залишилися бранцями антинаукових фантазій.
5.5.