Особливості формування проблемного поля філософії техніки
Як вже було сказано, лише у ХХ ст. техніка, її розвиток, її місце у суспільстві та значущість для майбутнього людської цивілізації стає предметом систематичного вивчення. І не лише філософи, але й самі інженери починають приділяти усе більшу увагу осмисленню техніки.
Найінтенсивніше ця тематика обговорювалася на сторінках часопису Союзу німецьких дипломованих інженерів «Техніка і культура» у 30-ті рр. минулого століття. Можна визнати, що потреба в усвідомленні феномена техніки і діяльності з її створення формується всередині самого інженерного середовища у період між двома світовими війнами. Тодішня оцінка досягнень і перспектив тогочасного ж технічного розвитку інженерним співтовариством часто була майже виключно оптимістичною. Але у той же час у гуманітарному середовищі посилювалося критичне ставлення до технічного прогресу, виявлялися його негативні риси, до яких й приверталася увага досліджувачів. Так чи інакше, в обох випадках техніка набувала статусу предмета спеціального аналізу. Отже можна визнати, що головною особливістю формування проблемного поля та предмета філософії техніки було те, що це відбувалося у діалозі інженерної думки і філософської рефлексії.Також треба пам'ятати, що у західній філософській традиції техніка зазвичай розглядалася з позицій інструменталізму - як «techne», тобто як ремесло, як практичне застосування накопичених знань. Філософія, вважаючи себе частиною царства духу, який протистоїть практичній діяльності, заснованій на інтуїтивному вмінні щось виробляти, пов'язувала із технікою саме таку діяльність - обмежену щодо інтелектуального змісту й тому не варту філософського дослідження. Марксистська філософська традиція, навпаки, приділяла техніці - як частині так званих продуктивних сил суспільства - підвищену увагу, наголошуючи, що саме їх розвиток визначає рівень і характер розвитку суспільства, його культури та його членів. Впливовим чинником своєрідного нехтування філософським аналізом техніки з боку західної інтелектуальної еліти було саме протистояння марксизму, який - попри своє безсумнівне західне походження - сприймався, передусім, як ідеологічний опонент «західному світові».
Справжня зацікавленість у філософському тлумаченні проблем техніки почалася на всесвітніх філософських конгресах у Відні (1968), у Варні (1973) та у Дюссельдорфі (1978). Тільки з усвідомленням суперечності між традиційною ідеєю нескінченного прогресу та близькістю межі його «контрольованого зростання», характерної для 60-х років XX ст., філософія техніки виразно стверджується як окрема галузь філософування.
2.2.