Передмова
При підготовці навчального посібника було поставлене скромне, але відповідальне завдання: ознайомити аспірантів та магістрантів з найактуальнішими ідеями філософії науки. Сучасний спеціаліст у галузі технічних наук має знати й розуміти загальні особливості науки як форми діяльності та знання.
Загальна філософія науки аналізується в посібнику в контексті її історії. Проблеми логіки та методології наукового пізнання розглядаються не лише з позицій неопозитивізму і постпозитивізму, а й інших провідних напрямів зарубіжної та української філософії ХХ-ХХІ ст. Охопити весь наявний матеріал, філософські напрацювання у цій галузі є непосильним завданням, тому автори зосередили свою увагу на "золотому фонді" філософії науки - працях К. Поппера, Т Куна, І. Лакатоса та ін. Слід відмітити, що чимало було зроблено й українськими філософами. У своїх роботах С.Б. Кримський, П.В. Копнін, М.В. Попович тощо висунули ряд ідей, які й сьогодні зберігають свою актуальність для методології наукового дослідження. У відповідному розділі висвітлено найзначніші здобутки в галузі вітчизняної філософії та методології науки. Останні два розділи посібника присвячені найбільш дискутованим аспектам сучасної філософії науки: синергетичній парадигмі та філософським проблемам розвитку техніки.Опанування курсу "Філософія науки" спирається на знання, набуті студентами під час вивчення загального курсу філософії, зокрема історії філософії, епістемології, аксіології та логіки. Попереднє знання загально- філософського проблемного поля дозволить глибше зрозуміти контекстуальні засади формування і розвитку філософії науки як окремої галузі філософського знання.
Відносини між філософією та наукою завжди були дуже і дуже непростими. Із часів Давньої Греції натурфілософія підміняла природознавство. Світу знадобився такий велетень, як Ісак Ньютон, який своїм ви- 3
словом "Гіпотези не вигадую" поставив хрест на умоглядних вигадках старої натурфілософії, що повністю себе вичерпала.
Ньютонівська програма експериментальної науки, блискуче реалізована у "Математичних началах натуральної філософії", поклала край традиції абстрактного філософського міркування про природу. Відтепер філософія не могла вже вільно конструювати систему світобудови. Вона повинна була виходити з фактів експериментального вивчення природи: не приписувати природі, не добувати із "чистого розуму" картину Всесвіту, а пояснювати дані фізики за допомогою своїх специфічних методів і засобів. Таким чином, ньютонів- ський переворот у розумінні та вивченні природи поставив перед філософією "вічну" проблему постійно уточнювати своє місце у створенні наукової картини світу. Із цього часу почався процес створення принципово нового типу взаємодії філософії та науки. Наука як система, що постійно розвивається, потребує від філософії, причому цілком справедливо, здійснювати своїми методами, з одного боку, аналіз процесу отримання знань, з іншого - самого знання. Вважається, що у світовій філософії І. Кант першим підняв ці вимоги науки на рівень найвищого філософського аналізу ("Критика чистого розуму").Відомо, що на початку ХХ ст. відбулася наукова революція у фізиці. Перед філософією знову постала проблема показати, наскільки вона здатна осмислити наслідки цієї наукової революції. Удалося це філософії чи ні - й сьогодні відповісти важко. У цей період стала виявлятися вельми цікава тенденція, коли вчені-природодослідники самі взялися за філософське тлумачення нового знання. Дана тенденція найяскравіше виявилася у працях учених у галузі квантової механіки і фізики елементарних частинок. Автори висловили далеко небеззаперечне припущення, що філософія науки, її предмет є результатом історичного компромісу між наукою та філософією.
У вік, коли диференціація знання постійно поглиблюється, кожен працює на своєму дослідницькому полі. Особливим полем дослідження є філософія науки. У даному навчальному посібнику автори здійснили спробу розкрити зміст цього поля через аналіз праць видатних представників філософії науки, що допоможе розширити уявлення про роль філософії в методології наукового дослідження.
1.