Персональна етика вченого
На підставі наведених обґрунтувань в етику науки вводиться поняття відповідальності вченого. Академік В. Енгельгардт, який глибоко осмислював етичні проблеми науки, зауважував, що вчений у своїй діяльності природно несе відповідальність загальнолюдського характеру, перш за все, за "повноцінність" отриманого ним наукового продукту.
Від нього чекають бездоганної вимогливості до достовірності матеріалу, коректності у використанні робіт своїх колег, логіки аналізу, обґрунтованості висновків. Це і є, за визначенням Енгельгардта, елементарна відповідальність вченого, його персональна етика [25].Отже, персональна етика - це відповідальність за об'єктивність результату, за збереження, передачу, використання й розширення емпіричних і теоретичних наукових знань.
Утім, на думку самого Енгельгардта, це лише елементарна етика, яка є непорушним правилом, але лише ним не вичерпується.
У кінці XX ст. стало очевидним, що наука, техніка, технологія не лише спричинили бурхливий розвиток цивілізації, а й постали як сила, спираючись на яку, людина руйнівним чином вплинула на природу. Для європейської філософії цей висновок не є новим. Він знайшов обґрунтування у філософії М. Бердяєва, М. Гайдеггера, А. Швейцера, О. Шпенглера, Е. Фромма. У сучасній цивілізаційній реальності, яка визначається існуванням глобальних проблем людського існування, скінченність людського роду стає очевидною не лише в теоретичному обґрунтуванні, а й у практичній визначеності.
Яким же має бути моральний вибір вченого на початку XXI ст.? З одного боку, саме наука причетна до виникнення глобальних проблем. З іншого - зупинити науково-технологічний розвиток неможливо. Крім того, сучасний світ людини - це технологізоване середовище, де жорстко задається структура ставлень: до природи - як до об'єкта технічних і технологічних можливостей, до суспільства - через соціоекономі- чні й політичні програми розвитку, до людини - завдяки технології повсякденного життя, спілкування й навіть власне до себе, що є наслідком технологізованості духовного світу особистості.
Виходячи з усвідомлення таких особливостей, дослідники визначають даний етап цивілізаційного розвитку як технологічну цивілізацію (Дж. Грант), добу технологічної культури (Ж. Кантен, А. Дімер) чи подібним чином [12]. Новітні технології, які розроблені на основі фундаментальних теоретичних досліджень, є знаряддями створення цього технологі- зованого середовища як штучного світу людської життєдіяльності.
1.5.3.