Подолання антично-середньовічної космософії. Г еліоцентризм.
Світоглядна переорієнтація суб’єкта з Бога на людину (антропоцентризм) і природу (пантеїзм). Дух новації. Гуманізм.
Гносеологічний плюралізм. Поява академій. Флорентійська платонівська академія (Марсіліо Фічіно і Піко дела Мірандола).
Неоплатонізм. Микола Кузанський «Про вчене незнання». Математичний пантеїзм і діалектика.Подолання антично-середньовічної космософії (теоретична модель космосу Арістотеля в кінетично-математичній моделі Птолемея («Альмагест»)). Сутністю цього подолання була побудова геліоцентричної моделі світу, яка суперечила освяченому біблейським відкровенням геоцентризму Арістотеля. Геліоцентризм Миколи Коперника, його книга «Про обертання небесних сфер». Подальший розвиток астрономії. Тихо Браге: спростування ідеї Арістотеля про кришталеві сфери (через
спостереження за кометами); спростував вчення Арістотеля про кругові орбіти (через фіксацію еліптичного руху комет); придумав компромісну
теорію неба (Сонце рухається навколо Землі, а планети навколо Сонця). Джордано Бруно: натуралістичний пантеїзм, гіпотеза про множинність світів. Йоган Кеплер: три закони руху небесних тіл (кожна планета рухається навколо Сонця по еліпсу - 1; рух планет нерівномірний (чим ближче до Сонця тим швидше) - 2; час обертання планет співвідноситься з середньою відстанню до Сонця як квадрат до кубу - 3. Галілео Галілей : його місце в історії науки та філософії значне : він відділив науку від теології («Книга творіння» (природи) і «Книга відкровення» (Біблія)), виступив проти схоластики і догм; вважав математику мовою науки («Книга природи» написана мовою математики); спростував телеологізм Арістотеля відносно того, що важкі предмети по божій волі швидше падають на Землю, аніж легкі; обґрунтував принципи інерційного руху; а також зробив ряд астрономічних відкриттів (супутники Юпітера, плями на Сонці (всупереч Арістотелю), рельєф на Місяці, визначив структуру «Чумацького шляху» (в Арістотеля це чистий «ефір»), застосував телескоп).
4.