<<
>>

Технічна думка та технічні винаходи доби Відродження

Як зазначає В.М. Мєшков, «У ХУ-ХУІ ст. в Західній Європі відбуваються суттєві зміни в розумінні людини, природи, можливості її пізнання. В центрі ренесансного світогляду була людина, яка значною мірою була вільною в духовній, соціально-політичній, виробничій діяльності [83].

Людина епохи Відродження усвідомлює себе вже не як створіння Боже, а вільним майстром, який за своєю волєю та бажанням може стати або нижчою, або вищою істотою. Хоча людина визнає своє Божественне походження, вона відчуває себе творцем. «Змінюється ставлення і до природи. На зміну середньовічному уявленню про безпосереднє керування Богом природними процесами приходить ідея про природу як джерело прихованих природних процесів, які підкорюються загальним законам. Тепер завдання науки не обмежується описом природних явищ. Дослідник намагається виявити закони природи і використати ці знання в інтересах суспільства. В цей період формується розуміння природи як нескінченного резервуара матеріалів, енергії, сил, які людина може використати» [83].

Усе це обумовило не тільки розвиток фундаментальних наук - математики, астрономії, механіки, біології, геології, а й, зокрема, виникнення мануфактурного виробництва та будівництва гідроспоруд.

Період ХІУ-ХУІ ст. відомий своїми Великими географічними відкриттями: розвивалося кораблебудування та мореплавство. Тоді ж швидко розвивалися економіка і культура європейських міст. Створений близько 1445 р. Йоганом Гутенбергом друкарський верстат дозволив замінити ручне переписування текстів книгодрукуванням, що призвело не лише до прискорення розповсюдження знань, у тому числі, технічного характеру, але й до міцного загальнокультурного зсуву - до переходу до нового, книжкового, культурного коду.

У цей порівняно короткий, з точки зору світової історії, проміжок жили славетні вчені та інженери Леонардо да Вінчі і Леон Баттіста Альберті, Ніколай Коперник і Галілео Галілей.

Парацельс, Амбруаз Паре й Андреас Везалій, здійснивши справжню революцію у науках про людину, заклали основи сучасних фармакології, анатомії та хірургії (хоча у той час ці галузі ґрунтувалися як на натурфілософії, так і на середньовічній медицині). Вільям Гільберт започаткував теорію магнетизму. Математики та інженери Нікколо Тарталья, Дієго Уффано розробили теорію балістики, яка поєднувала природну силу (гравітацію) зі штучною (імпульс снаряда) і дозволила вивести єдиний геометричний вираз їх обох.

Великою заслугою Леонардо да Вінчі є «не тільки звернення до природи як джерела технічних ідей і доказ можливості пояснити природу технікою. В його записках міститься багато позначок про взаємовідносини теорії та практики. Леонардо одним з перших застосував в науці системний експеримент. Найбільш відомими його винаходами стали пристосування для передачі руху (ланцюгова та ремінна передачі), роликові опори, карданне зчеплення, різного роду верстати, пристосування для карбування монет, ткацькі машини, музичні інструменти, парова гармата, модель літального апарату і проект парашута. У його працях розв'язано проблему знаходження центру ваги, умов рівноваги. Він зробив ряд цінних спостережень з теоретичної акустики, висунув універсальну фізичну концепцію хвильового руху» [78].

Перелічімо винаходи епохи Відродження, які справили величезний вплив на всю подальшу історію не лише техніки, а і людства у цілому:

- книгодрукування (Й. Гутенберг), яке зробило знання загальнодоступними;

- вдосконалення вогнепальної зброї;

- металургія та гірничодобувна промисловість. Ґеорґ Бауер (Аґрікола, 1494-1555; не плутати з американським геофізиком Луїсом Агріколою Бауером, 1865-1932) розробив класифікацію гірських порід, що видобуваються, вперше застосував до корисних копалин поняття «прості («чисті») речовини» і «суміші», винайшов і удосконалив кілька машин, які застосовувалися у гірничорудній справі;

- міське будівництво та архітектура. Нові архітектурні ідеї спиралися на античні зразки, переосмислені та поліпшені тогочасними архітекторами (базиліка Святого Петра в Римі і собор Санта-Марія дель Фьоре у Флоренції, собор Паризької Богоматері).

Будувалися водозабірні системи, на зміну стічним канавам прийшли каналізаційні труби.

Великі географічні відкриття не лише спричинили розвиток прикладних знань в таких областях, як навігація і кораблебудування, але згодом призвели до побудови сучасної світової цивілізації та з плином часу дали поштовх до лінгвістичних, етнографічних, культурантропологічних досліджень.

У епоху Відродження закладаються основи для виникнення нового типу суспільства. Всім існуючим раніше в історії спільнотам (за частковим винятком Стародавньої Греції) притаманні орієнтація на традиції, незначна роль новацій, панування сакральних міфологічних чи релігійних уявлень, повільна соціокультурна динаміка, що дозволяє їх характеризувати як традиційні суспільства. Але в процесі історичної еволюції в Західній Європі виникає модерне капіталістичне техногенне суспільство, якому притаманна прискорена соціокультурна динаміка та яке відрізняється швидкою зміною техніки і технологій, систематичним застосуванням у виробництві наукових знань. Відбуваються прискорені трансформації стилів життя, мислення, формуються нові цінності [78].

1.8.

<< | >>
Источник: Філософія техніки : навч. посіб. / В. М. Леонтьєва, І. М. Сілютіна. - Сєвєродонецьк : вид-во СНУ ім. В. Даля,2020. - 135 с.: бібліогр. 94 назви. 2020

Еще по теме Технічна думка та технічні винаходи доби Відродження: