«Технічна» тематика у художній літературі та ігровому кінематографі
Присутність «мотиву техніки» нарівні з іншими сюжетними мотивами та у якості зовнішнього фону подій, про які розповідають художні тексти, - то є звичайним і не цікавим для філософії техніки прийомом.
Не тільки у філософській, але і публіцистичній та художній фантастичній літературі широко представлені як техніцистські, так і антитехніцистські ідеї. Найбільш яскраво вони виражені у так званих технічних утопіях та антиутопіях. Для філософії техніки найбільш цікавим є феномен художнього передбачення: «фантастичні» сюжети та образи, що їх пропонують письменники, у реальній історії, зокрема, історії науки та техніки, втілюються у відкриттях та винаходах, у реальних технічних пристроях і системах.Ще у 1920-х рр. чеський письменник-фантаст Карел Чапек (18901938; найбільш відомий його твори «Засіб Макропулоса» та «Війна із саламандрами») написав п'єсу «КПИ.», в якій зумів не тільки передбачити настання ери автоматизації, а й окреслити ті протиріччя, якими вона чревата в умовах соціального відчуження. За сюжетом п'єси, інженер Россум винаходить машину, яка може виконати будь-яку роботу (причому краще і швидше за людину) і називає її «роботом», - цей термін, уперше уведений у художньому тексті, не лише закріпився та поширився у культурі, а й перетворився на наукове поняття і дав назву одній з технічних наук - робототехніці. Ще один приклад: Нобелівський лауреат з фізики Маррі Гелл-Манн (1929-2019), який створив систему класифікації елементарних часток та відкрив найменшу відому фундаментальну частку - кварк, запозичив цю назву з роману Джеймса Джойса «Поминки по Фіннігану».
Повернемося до Чапеківської п’єси. Гаррі Домін, головний менеджер фірми з виробництва роботів, мріє про те, що ті будуть одягати, годувати людей і будувати будинки, що ніхто не буде працювати, але кожна людина буде спокійною і повністю звільненою від деградації, яку несе з собою відчужена праця, бо експлуатація людини людиною припиниться. На практиці ж описана ідилія призводить до дегуманізації праці: людина втрачає свою справжню суб'єктність, тобто перестає бути суб’єктом праці, пізнання і спілкування, фактично перестає існувати як особистість.
У сатиричній книзі одного з найвідоміших фантастів-класиків Рея Бредбері (1920-2012) «45° за Фаренгейтом», що носить антиутопічний характер, описується Америка XXI ст., коли автомати забезпечили достаток благ і вільного часу, а розваги зведені до культу. Усі творчі види діяльності зневажаються. Школи готують бігунів, стрибунів, плавців, любителів колупатися в моторах. «Інтелектуальний» перетворилося на лайливе, найобразливіше слово [78].
Технічна антиутопія представлена також в творах О. Гакслі («Цей чудовий новий світ», «Мавпа і сутність»), Дж. Оруелла («Скотний двір», «1984»), А. Кестлера («Маяк у сутінках»), О. Зінов'єва («Глобальний людиняшник») та ін.