ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Варіант 1
1. Наука виступає як особливий різновид суспільної діяльності, як форма суспільної свідомості. Цю точку зору запропоновано:
а) О. Контом;
б) Р. Декартом;
в) К.
Марксом та Ф. Енгельсом;г) Л. Вітгенштейном.
2. Холізм - це позиція, згідно якої:
а) частина домінує над цілим;
б) ціле домінує над частиною;
в) частина і ціле рівнозначні;
г) ціле допустимо розкласти на елементи.
3. Тотожність мислення і буття як основа раціональності відкрита у філософії:
а) Стародавньої Індії;
б) Стародавньої Греції;
в) Середньовіччя;
г) Нового часу.
4. Головною функцією науки є:
а) світоглядна;
б) пізнавальна (виробництво науково-теоретичного знання);
в) культурна;
г) технологічна.
5. Головним питанням етики науки є:
а) адекватність наукового знання світу;
б) взаємовідносини наукових співтовариств, наукових установ;
в) професійна та соціальна відповідальність вченого;
г) норми і правила діяльності наукового співтовариства.
6. Релятивізм в філософії науки утверджує:
а) умовність, ситуативність наукового знання, відмову від його теоретичних дефініцій;
б) стійкість, стабільність наукового знання;
в) орієнтацію на абсолютну істину;
г) повне заперечення цінності будь-яких наукових результатів.
7. Філософія науки як дисципліна виникла у:
а) XVII столітті;
б) XVIII столітті;
в) XIX столітті;
г) ХХ столітті.
8. Наука як соціальний інститут є предметом:
а) історичної науки;
б) методології науки;
в) соціології науки;
г) етики науки.
9. Сцієнтизм - це:
а) антиінтелектуалізм та ірраціоналізм;
б) розгляд науки як соціального інституту;
в) позиція надання науці меншого соціального статусу ніж мистецтву, релігії тощо;
г) позиція надання науці визначальної (у порівнянні з іншими формами суспільної свідомості) ролі у культурі і суспільстві загалом.
10. Предмет філософії науки — мова науки. Таке тлумачення належить представникам:
а) неопозитивізму;
б) позитивізму;
г) махізму;
д) постпозитивізму.
11. Книга природи написана мовою математики, стверджував:
а) Г. Галілей;
б) Ф. Бекон;
в) Р. Декарт;
г) Б. Паскаль.
12. Чотири різновиди «ідолів» від яких слід позбавити розум, що пізнає, виділяє:
а) Р. Декарт;
б) Б. Паскаль;
в) Ф. Бекон;
г) Т. Гоббс.
13. Мислення як головний компонент теоретичної пізнавальної діяльності має два основних рівня: розсудок і розум:
Так чи Ні?
14. Відзначте представників агностицизму:
а) Ф.Бекон;
б) Дж.Берклі;
в) Д.Юм;
г) Г.Лейбніц;
д) І.Кант.
15. Виділіть основні функції практики в процесі пізнання:
а) практика - основа пізнання;
б) практика - частина пізнання;
в) практика - критерій істини;
г) практика - мета пізнання;
д) практика - попередниця пізнання.
Варіант 2
1. Теорія «подвійної» істини полягає у:
а) визнанні прав «природничого розуму» поряд з християнською вірою;
б) визнанні гармонії розуму і почуттів;
в) визнанні єдності розсудку і розуму;
г) визнанні суперечності раціонального та ірраціонального начал.
2. Питаннями філософії науки є:
а) природа світу;
б) фундаментальні поняття науки, теорії наукового знання;
в) закони функціонування та розвитку мегасвіту;
г) закони функціонування та розвитку макро - та мікро- світу.
3. Навколишній світ є гармонійним, його неможливо змінювати, людині треба займатися самопізнанням та самовдосконаленням. Така світоглядна позиція належить:
а) мислителям Стародавнього Сходу;
б) давньогрецьким філософам;
в) давньоримським філософам;
г) новоєвропейським філософам.
4. Відомий афоризм «Знання - сила» належить:
а) Ф. Бекону;
б) Т. Гоббсу;
в) Р. Декарту;
г) Дж. Локку.
5. Основоположником раціоналізму є:
а) Ф. Бекон;
б) Д. Юм;
в) Дж. Локк;
г) Р. Декарт.
6. Мислення, що звільнене від емоційно-афективної складової, — вища моральна цінність.
Так позиція була вироблена у:а) античну добу;
б) добу середньовіччя;
в) Новий час;
г) ХХ столітті.
7. Класифікацію наук, в основу якої були покладені здібності людської душі: пам'ять, уява, розум, запропонував:
а) Р. Декарт;
б) Б. Спіноза;
в) М. Кузанський;
г) Ф. Бекон.
8. Твердження про абсолютний простір та абсолютний час запропоновані:
а) Аристотелем;
б) І. Ньютоном;
в) І. Кантом;
г) середньовічними схоластами.
9. Варіативність моделей реальності, відмова від теорій, що претендують на універсальне застосування — ця позиція народжується у добу:
а) Відродження;
б) Нового часу;
в) модернізму;
г) постмодернізму.
10. Теорія подвійної істини була висунута:
а) античними мислителями;
б) філософами пізнього Середньовіччя;
в) філософами Нового часу;
г) представниками сучасної філософії науки.
11. Принцип методологічного сумніву був висунутий:
а) Г. Лейбніцем;
б) Р. Декартом;
в) Ф. Беконом;
г) Дж. Локком.
12. В основу класифікації наук Ф. Енгельса покладені:
а) закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства;
б) класифікація форм руху матерії;
в) основні здібності людської душі: пам'ять, уявлення, розум;
г) метафора дерева (коріння - метафізика, стовбур - фізика, крона - медицина, механіка, етика).
13. Розсудок - вищий рівень мислення, на якому здійснюється творче оперування абстракціями і свідоме дослідження своєї власної природи (саморефлексія).
Так чи Ні?
14. Назвіть основні форми чуттєвого пізнання:
а) судження;
б) відчуття;
в) сприйняття;
г) умовивід;
д) уявлення.
15. Вкажіть основні форми практики:
а) науковий експеримент;
б) соціальна діяльність по перетворенню підсистем соціуму;
в) духовна діяльність;
г) матеріальне виробництво;
д) релігійна діяльність.
Варіант 3
1. Наука не здатна виявляти причини виникнення Всесвіту і людини. Вона відповідає не на питання «чому» вони існують, а на питання «як» вони влаштовані та функціонують.
Такий підхід належить:а) Р. Декарту;
б) О. Конту;
в) Л. Вітгенштейну;
г) К. Марксу.
2. Термін «позитивізм» вперше застосував:
а) Г. Спенсер;
б) Е. Мах;
в) О. Конт;
г) Л. Вітгенштейн.
3. Закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства виведений:
а) О. Контом;
б) Г. Спенсером;
в) К. Марксом;
г) Е. Дюркгеймом.
4. Емпіріокритицизм - філософська концепція, яка виникла у:
а) першій половині ХІХ століття;
б) другій половині ХІХ століття;
в) на межі ХІХ - ХХ століття;
г) першій половині ХХ століття.
5. Основною метою неопозитивістської філософії є:
а) дослідне вивчення людських відчуттів;
б) зведення філософії до логічного аналізу мови науки;
в) дослідження історії науки, закономірностей її руху;
г) застосування методів природничих наук в соціально-гуманітарних дослідженнях.
6. Праця «Логіко-філософський трактат» належить:
а) Г. Спенсеру;
б) О. Конту;
в) Л. Вітгенштейну;
г) К. Попперу.
7. До основних форм мислення належить:
а) уявлення;
б) судження;
в) відчуття;
г) сприйняття.
8. До методів емпіричного дослідження належать:
а) експеримент;
б) формалізація;
в) гіпотетико-дедуктивний метод;
г) сходження від абстрактивного до конкретного.
9. Індукція - філософський і загальнонауковий метод:
а) руху знання від всезагального, закономірного до окремого, особливого;
б) руху знання від окремого, особливого до всезагального, закономірного;
в) розкладу єдності на множинність, цілого на частини, складного - на його компоненти;
г) об’єднання елементів, що отримані у результаті аналізу, в систему.
10. Питання «Що вивчається в експерименті - сама річ чи її взаємодія з приладом», виникає у методології:
а) XVII століття;
б) XVIII століття;
в) XIX століття;
в) перша половина XX століття.
11.Виникнення експерименту пов’язують з іменем:
а) Дж. Бруно;
б) І. Ньютона;
в) Г. Галілея;
в) Й. Кеплера.
12. До пізнавальних прийомів і засобів теоретичного пізнання належить:
а) опис спостерігаємих та експериментальних даних;
б) збирання фактів;
в) систематизація фактів;
г) ідеалізація.
13. Розум - висхідний рівень мислення, на якому оперування абстракціями здійснюється за незмінною схемою, шаблоном, стандартом.
Так чи Ні?
14. Назвіть представників емпіризму:
а) Р.Декарт;
б) Г.Лейбніц;
в) Ф.Бекон;
г) Дж. Локк;
д) Б.Спіноза.
15. Назвіть основні форми раціонального пізнання:
а) умовивід;
б) відчуття;
в) поняття;
г) сприйняття;
д) судження.
Варіант 4
1. Структурним компонентом теоретичного рівня пізнання є:
а) гіпотеза;
б) факт;
в) опис;
г) експеримент.
2. До методів теоретичного дослідження належить:
а) аксіоматичний метод;
б) спостереження;
в) порівняння;
г) експеримент.
3. Дедукція - філософський і загальнонауковий метод:
а) руху пізнання від загального до часткового, сходження від абстрактного до конкретного;
б) створення суто мислимих предметів, наприклад, «ідеальний газ»;
в) відволікання від ряду властивостей і відносин предметів;
г) пізнання шляхом порівняння.
4. До загальнонаукових методів дослідження належить:
а) діалектичний і метафізичний;
б) феноменологічний;
в) герменевтичний;
г) системний та структурно-функціональний.
5. Формалізація - це:
а) відображення змістовного знання в знаково-символічному вигляді;
б) фіксація результатів досліду за допомогою певних систем позначення, прийнятих в науці;
в) цілеспрямоване пасивне дослідження предметів, що спирається на дані органів почуття;
г) створення системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких в кінцевому рахунку виводяться твердження про емпіричні факти.
6. Система - це:
а) комплекс елементів, що взаємопов’язані;
б) сумація;
в) стійкі відносини і зв’язки явищ, предметів;
г) структура.
7. Теорія - найбільш розвинена і складна форма наукового знання. У ній дається:
а) постановка пізнавальної задачі та її розв’язання;
б) цілісне відображення закономірностей та істотних зв’язків певної частини, сфери дійсності;
в) передбачення, сформоване на основі ряду фактів, істинне значення якого невизначене і потребує доказу;
г) положення, що сформульоване в ході спостереження та експерименту, інформація про якісь події, явища, достовірність яких доведена.
8. Закон — це:
а) зв’язок між процесами, який є об’єктивним, суттєвим, необхідним, внутрішнім, повторюваним;
б) стійкий, регулятивний зв’язок, який має статистичний характер;
в) правило, що виведене вченими певної галузі науки;
г) будь-яка закономірність.
9. Прогностична функція теорії — це:
а) об’єднання окремих достовірних знань в єдину систему;
б) виявлення суттєвих характеристик та законів певних природних та соціальних явищ;
в) наукове передбачення наступних станів явищ та подій;
г) використання в інших теоріях методів дослідження, що застосовані в даній теорії.
10. Прагматична теорія істини будується на розумінні істини як:
а) відповідності знання і дійсності;
б) ефективності знання та його практичної користі;
в) відкритості людині дійсного смислу і значення всього, що відбувається в світі;
г) правди.
11. Істина і правда - це:
а) поняття, що розрізняються семантично, істина - значення всезагального, правда - характеристика часткового, окремого, конкретного;
б) тотожні поняття;
в) поняття, що співвідносяться як часткове і ціле;
г) поняття, що співвідносяться як явище і сутність.
12. Практика — критерій істинності наукового знання. Це твердження належить:
а) Ф. Бекону;
б) О. Конту;
в) К. Марксу та Ф. Енгельсу;
г) Е. Маху.
13. Чуттєвий і раціональний - рівні наукового пізнання, емпіричний і теоретичний - рівні будь-якого пізнання:
Так чи Ні?
14. Назвіть представників ідеалістичного емпіризму:
а) Дж.Берклі;
б) Р.Декарт;
в) Д.Юм;
г) Е.Мах;
д) Т.Гоббс.
15. Виділіть особливості істини:
а) істина - результат окремого акта пізнання;
б) істина - це процес;
в) істина - завжди конкретна;
г) істина - завжди об’єктивна за змістом;
д) істина - абсолютна і вічна.
Варіант 5
1. Перша наукова революція, була здійснена у:
а) XIV -XV ст.
б) XVI - XVII ст.
в) першій половині XVIII ст.
г) другій половині XVIII - XIX ст.
2. Досягненням першої наукової революції стало:
а) формування основ сучасного природознавства;
б) виникнення технічних наук;
в) виникнення фундаментальних теорій нейрофізіології, психології;
г) формування фундаментальних теорій соціально-гуманітарного спрямування.
3. Наукова картина світу:
а) має у своєму складі фундаментальні припущення, які умовно приймаються як неспростовні;
б) складається з центрального відносно стійкого теоретичного ядра, фундаментальних припущень та часткових теоретичних моделей, що постійно добудовуються;
в) має у своїй основі домінуючі в суспільній свідомості певної епохи уявлення про світ;
г) включає у себе всі наукові досягнення на певному етапі розвитку суспільства.
4. Класична наукова картина світу має назву:
а) механістичної;
б) квантово-механічної;
в) електродинамічної;
г) синергетичної.
5. Наукова картина світу:
а) об'єднує результати наук, що досліджують неорганічну природу, органічну природу, суспільство;
б) будується як результат досліджень виключно фізичних явищ та процесів;
в) може бути ототожнена з світоглядом (епохи, суспільної групи, людини);
г) є узагальненням досліджень природи неорганічної та органічної, але не орієнтується на досягнення соціально-гуманітарних наук.
6. Парадигмальна функція наукової картини світу - це:
а) забезпечення синтезу базових наукових знань;
б) створення системи настанов і принципів пізнання універсуму;
в) забезпечення існування наукової традиції, накладення «розумних меж на характер припущень і гіпотез;
г) формування цілісного наукового світогляду.
7. Наукова картина світу виконує:
а) інтегративну функцію;
б) нормативну функцію;
в) парадигмальну функцію;
г) всі вищезазначені функції.
8. Механістична картина світу:
а) продукувала образ лінійного розвитку з жорстко однозначною детермінацією;
б) орієнтувалася не на причинне пояснення, а не встановлення ієрархічних зв'язків між речами;
в) базувалася на уявленнях про світ як про космос, який є органічно і розумно влаштованим цілим, що підкоряється не тільки діючим, але й цільовим причинам;
г) ґрунтувалася на розумінні світу як цілісної системи природи, в межах якої прослідковується ієрархічна організація Всесвіту як динамічної єдності.
9. Всесвіт - велетенський «механізм», який управляється строгими законами (в дусі детермінізму), через що весь подальший розвиток може бути передбачений за допомогою диференційних рівнянь механіки. Така картина світу визначала світоглядні орієнтації філософії:
а) Нового часу;
б) доби середньовіччя;
в) ХІХ століття;
г) античної доби.
10. Першою універсальною науковою концепцією, яка оголосила про свій неостаточний характер стала:
а) теорія відносності;
б) еволюційна теорія;
в) квантово-механічна теорія;
г) синергетика.
11. Поняття невизначеність, стохастичність, хаос, біфуркація, диссипативні структури відображають нерівноважні характеристики світу. Це твердження належить:
а) синергетиці;
б) квантовій механіці;
в) загальній теорії відносності;
г) електромеханіці.
12. Методологічне і світоглядне значення ідей квантової механіки полягає у:
а) розуміння світу як такого, що складається з матерії, простору і часу, що незалежні одне від одного;
б) людиновимірності наукових здобутків (людина - експериментатор знаходиться всередині системи, що експериментально досліджується);
в) можливості застосовувати класичні фізичні теорії для аналізу будь -якої реальності (матеріальної або ідеальної);
г) розумінні світу як процесу спонтанного виникнення порядку з безпорядку (хаосу).
13. Зміст емпіричного пізнання це: збирання фактів, їх первісна обробка, опис спостережуваних та експериментальних даних, їх систематизація, класифікація: Так чи Ні?
14. Назвіть методи емпіричного рівня наукового дослідження:
а) абстрагування;
б) спостереження;
в) формалізація;
г) експеримент;
д) ідеалізація.
15. Вкажіть основні форми наукового пізнання:
а) схема;
б) проблема;
в) математичний вираз;
г) гіпотеза;
д) теорія.
Варіант 6
1. Ноосфера — це термін для позначення:
а) сфери розуму, «мислячої оболонки» Землі;
б) біосфери;
в) космосу у цілому;
г) життєвого простору людини.
2. Майбутній стан системи детермінує її наявний стан. Ця позиція стверджується:
а) класичною механікою;
б) синергетикою;
в) квантовою механікою;
г) еволюційною теорією.
3. Антропний принцип сучасної науки має наступне формування:
а) світ є саме такий, тому що існує людина;
б) об’єктивно існуючий світ є незалежним від людини;
в) людина - частка Всесвіту, але особливого впливу на світ вона чинити не може;
г) людина - співтворець Бога і певна частина світу є залежною від неї.
4. Наукові революції - це:
а) побудова нових фундаментальних теорій;
б) принципово нові методи дослідження;
в) відкриття нових світів;
г) все перераховане вище.
5. Редукціонізм - це:
а) метод зведення складних явищ до більш простих та побудови загальної картини світу, що заснована на невеликій кількості простих початкових принципів;
б) спосіб пояснення світу як складноорганізованого цілого, яке не можна зводити декількох простих початкових принципів;
в) метод побудови єдиної теорії всіх фундаментальних взаємодій;
г) бачення світу як сукупності нелінійних процесів.
6. Синергетична картина світу - це:
а) докласична картина світу;
б) класична картина світу;
в) некласична картина світу;
г) постнекласична картина світу.
7. Термін «синергетика», що використовувався християнським богослов’ям для позначення співпраці Бога і людини, ввів у науковий обіг:
а) Г. Хакен;
б) І. Пригожин;
в) Е. Тоффлер;
г) М. Моїсеєв.
8. У синергетичній науковій картині світу домінує ідея:
а) багатоваріантного та незворотнього становлення, а світ уявляється як поле співіснуючих можливостей;
б) однозначної причинно-наслідкової залежності, передбачуваності всіх станів світу;
в) гнучкої детермінації, що враховує випадковості;
г) детермінації тільки на рівні системи в цілому.
9. Закономірності та умови протікання швидких лавиноподібних процесів нелінійного, самостимулюючого зростання розкриває:
а) синергетика;
б) принцип невизначеності Гейзенберга;
в) загальна теорія відносності;
г) еволюційна теорія.
10. Майбутнє є принципово невизначеним та відкритим. Така позиція притаманна:
а) класичній науковій картині світу;
б) постнекласичній науковій картині світу;
в) некласичній науковій картині світу;
г) давньогрецьким космоцентричним поглядам на світ.
11. Синергетика як теорія самоорганізації розроблена:
а) І. Пригожиним;
б) А. Ейнштейном;
в) В. Гейзенбергом.
г) В. Вернадським.
12. В синергетичній концепції:
а) хаос уявляється суто деструктивним началом світу;
б) розвиток сприймається як поступовий, без альтернатив;
в) світ жорстко пов'язаний причинно-наслідковими відносинами;
г) хаос може виступати в якості створюючого начала; для складних систем існує декілька альтернативних шляхів розвитку.
13. До структурних компонентів емпіричного рівня наукового пізнання відноситься гіпотеза:
Так чи Ні?
14. Виділіть методи теоретичного рівня наукового дослідження:
а) ідеалізація;
б) аксіоматичний метод;
в) порівняння;
г) опис;
д) формалізація.
15. Виділіть основні складові метатеоретичних основ науки:
а) філософські основи науки;
б) наукові теорії;
в) ідеали і норми дослідження;
г) наукова картина світу;
д) наукові факти.
Варіант 7
1. Диссипативні структури - це:
а) системи, які постійно піддаються коливанням;
б) системи, у яких при значних відхиленнях від рівноваги виникають упоряджені стани, однак в процесі їх утворення ентропія зростає, йде розсіювання енергії;
в) закриті системи, в яких зростання ентропії означає незворотність термодинамічного процесу;
г) системи, у яких мають місце електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання.
2. Складно організованим системам не можна нав’язувати шляхи їх розвитку, скоріше треба зрозуміти, як сприяти їх власним тенденціям розвитку, як виводити системи на ці шляхи. Такий висновок слідує з основоположень:
а) теорії відносності;
б) синергетики;
в) глобального еволюціонізму;
г) законів збереження.
3. Жодна класифікуюча система не є достовірно істиною, а лише «істиною за угодою». Дійсний процес науки є кумулятивним і здійснюється на міцному фундаменті «доведених фактів», зміни ж на теоретичному рівні понять чисто інструментальний характер. Це твердження належить методологам:
а) історизму;
б) конвенціоналізму;
в) індуктивізму;
г) фальсифікаціонізму.
4. Верифікація - це:
а) перевірка, становлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю прямо або опосередковано;
б) спростування, здатність теорії бути спростованою;
в) відповідність наукової теорії парадигмі;
г) зіставлення споріднених або альтернативних теорій.
5. Методологія емпіризму - це методологія:
а) експериментального дослідження світу;
б) розумоосяжного пізнання;
в) включно споглядання, невтручання у природний хід речей, явищ, процесів;
г) «вродженого знання», «вроджених ідей».
б.Сферою безпосереднього застосування методології конвенціоналізму є:
а) процеси математизації науки; перетворення теоретичної фізики на самостійну складову фізичної науки;
б) психологія;
в) астрономія;
г) механіка.
7. Чим більш змістовною є наукова теорія, тим більш вона є неймовірною. Це положення виведене:
а) фальсифікаціонізмом;
б) історизмом;
в) індуктивізмом;
г) конвенціоналізмом.
8. Поняття «порядок і хаос», «існування і виникнення», «відкритість», випадковість» активно використовується в методології:
а) конвенціалізму;
б) індуктивізму;
в) синергетики;
г) квантової механіки.
9. Наука повинна відмовитись від положень, які не доводяться і обмежитися описом зовнішньої структури явища. Наука відповідає на питання «Як відбувається явище», а не на питання «Що являє собою сутність явищ». Це твердження - одне з основоположень методології:
а) історизму;
б) позитивізму;
в) конвенціоналізму;
г) індуктивізму.
10. Фальсифікація - це:
а) встановлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю;
б) хибні наукові побудови,помилки в наукових результатах;
в) спростування, здатність теорії бути спростованою;
г) догматизація певних наукових здобутків.
11. Ірраціональні моменти у діяльності вчених, науку як одну (не найкращу) з форм ідеології у суспільстві відзначено у концепції:
а) П. Фейєрабенда;
б) Т. Куна;
в) Б. Рассела;
г) К. Поппера.
12. Наукове знання у незначній мірі залежить від психологічних, політичних, економічних факторів. Зміни наукового знання вимірюються внутрішніми інтелектуальними критеріями набагато більше, ніж зовнішніми соціальними умовами. Ця точка зору належить:
а) Т. Куну;
б) І. Лакатосу;
в) Ст. Тулміну;
г) П. Феєрабенду.
13. До структурних компонентів теоретичного рівня наукового пізнання відноситься факт: Так чи Ні?
14. Логічна структура науки включає:
а) основи науки;
б) наукову картину світу;
в) поняття і закони науки;
г) теорію;
д) ідеали і норми дослідження.
15. Виділіть ідеї, що стосуються ноосферної стратегії:
а) ідея підкорення природи людиною;
б) ідея примирення з природою;
в) ідея перетворення природи з опорою на науку і відповідального ставлення до неї;
г) ідея рівноваги природних систем;
д) ідея коеволюції людини і природи.
Варіант 8
1. «Нормальна наука» за Т.Куном - це:
а) еволюційна фаза в розвитку науки, що характеризується наявністю теорій, які підтверджені фактами;
б) революційна фаза в розвитку науки;
в) наука, що дає практичні орієнтовані результати;
г) наука, що відкриває фундаментальні закони Всесвіту.
2. За К. Поппером, основним механізмом зростання знання є:
а) механізм передбачень та спростувань;
б) верифікація;
в) фактори критики та самокритики вчених у межах певного наукового співтовариства;
г) багатоманітність, плюралізм методів наукових досліджень.
3.3а К. Поппером, все знання є:
а) теоретичним;
б) гіпотетичним;
в) аксіоматичним;
г) проблематичним.
4. «Третій світ», за К.Поппером, це:
а) світ об’єктивного змісту мислення (зміст наукових ідей, поетичних думок та творів мистецтва);
б) світ фізичних об'єктів;
в) світ станів свідомості, ментальних станів;
г) світ потойбічних сутностей.
5. Демаркація, за неопозитивізмом, це:
а) відділення наукового знання від ненаукового;
б) перевірка наукового знання емпіричним шляхом;
в) перевірка наукового знання суто теоретичними методами;
г) з'єднання розрізнених ідей в науковій гіпотезі або теорії.
6. Науково-дослідницька програма - головне поняття концепції науки:
а) К. Поппера;
б) Б. Рассела;
в) І. Лакатоша;
г) Л. Вітгенштена.
7. Особливу роль особистості вченого у процесі пізнання підкреслює:
а) К. Поппер;
б) М. Полані;
в) Т. Кун;
г) П. Фейєрабенд.
8. Принцип верифікації запропонований:
а) Л. Вітгенштейном;
б) Р. Карнапом;
в) К. Поппером;
г) Б. Расселом.
9. Методологічна позиція критичного раціоналізму полягає у визначенні того, що:
а) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має лише гіпотетичний характер;
б) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має теоретичний характер;
в) системі знання не притаманна принципова помилковість;
г) основною науковою процедурою є верифікація, яка приділяє увагу узгодженню наукових результатів з емпіричними даними.
10. Наукові революції, за Т. Куном, це:
а) всі новації в науці;
б) різновиди новацій, які відрізняються від інших різновидів не стільки характером і механізмами своєї генези, скільки своєю значущістю, наслідками для розвитку науки і культури;
в) всі швидкі стрибки у розвитку наукового знання;
г) виключно нові картини світу, що заперечують всі попередні наукові уявлення.
11. Знання є науковим, якщо воно підлягає фальсифікації. Цей принцип запропоновано:
а) М. Шліком;
б) К. Поппером;
в) Т. Куном;
г) П. Фейєрабендом.
12. Під терміном «нормальна наука» Т. Кун розуміє:
а) класичну науку;
б) дослідження, що міцно спирається на одне або декілька минулих досягнень, які протягом певного часу визнаються певним науковим співтовариством як основа для розвитку його подальшої практичної діяльності;
в) сучасну науку з її великим розгалуженням;
г) науку, що динамічно і стрибкоподібно розвивається.
13. Факт - це фрагмент дійсності, об’єктивної події, а також результати, що відносяться до об’єктивної дійсності або до сфери свідомості і пізнання:
Так чи Ні?
14. Основними рівнями наукового пізнання є:
а) раціональний рівень;
б) емпіричний рівень;
в) логічний рівень;
г) теоретичний рівень;
д) аксіологічний рівень.
15. Назвіть основні соціальні функції науки:
а) практична;
б) гносеологічна;
в) аксіологічна;
г) прогностична;
д) гуманістична.
Варіант 9
1. У когерентному розумінні істини акцентується:
а) самоузгодженість елементів системи знання;
б) процесуальність;
в) незалежність її змісту від людини;
г) практична корисність та ефективність знання.
2. Семантична теорія істини, у якій поняття «істинно» встановлює відносини між виразами знакової системи та об’єктами виведена:
а) Л. Вітгенштейном;
б) М. Шліком;
в) А. Тарським;
г) Б. Расселом.
3. Парадигма - це:
а) сукупність теорій, наукових досягнень, які є для певної спільноти вчених моделлю постановки наукових проблем та їх розв’язання;
б) аксіома;
в) будь-яка наукова теорія;
г) закон природи.
4. Нормативами та регулятивами наукової діяльності, за Р. Мертоном, є:
а) універсалізм;
б) колективізм та безкорисливий пошук істини;
в) організований скептицизм;
г) все зазначене вище.
5. Наука виступає як особливий різновид суспільної діяльності, як форма суспільної свідомості. Цю точку зору запропоновано:
а) К. Марксом та Ф. Енгельсом;
б) Р. Декартом;
в) О. Контом;
г) Л. Вітгенштейном.
6. Холізм - це позиція, згідно якої:
а) частина і ціле рівнозначні;
б) ціле домінує над частиною;
в) частина домінує над цілим;
г) ціле допустимо розкласти на елементи.
7. Тотожність мислення і буття як основа раціональності відкрита у філософії:
а) Нового часу;
б) Стародавньої Греції;
в) Середньовіччя;
г) Стародавньої Індії.
8. Головною функцією науки є:
а) пізнавальна (виробництво науково-теоретичного знання);
б) світоглядна;
в) культурна;
г) технологічна.
9. Головним питанням етики науки є:
а) професійна та соціальна відповідальність вченого;
б) взаємовідносини наукових співтовариств, наукових установ;
в) адекватність наукового знання світу;
г) норми і правила діяльності наукового співтовариства.
10. Релятивізм в філософії науки утверджує:
а) орієнтацію на абсолютну істину;
б) стійкість, стабільність наукового знання;
в) умовність, ситуативність наукового знання, відмову від його теоретичних дефініцій;
г) повне заперечення цінності будь-яких наукових результатів.
11. Філософія науки виникла у:
а) ХХ столітті;
б) XVIII столітті;
в) XVII столітті;
г) XIX столітті.
12. Наука як соціальний інститут є предметом:
а) соціології науки;
б) методології науки;
в) історичної науки;
г) етики науки.
13. Головне завдання індуктивно орієнтованої науки полягає у тому, щоб прийти до аксіом та загальних принципів, починаючи з емпіричних фактів:
Так чи Ні?
14. Відзначте представників агностицизму:
а) Ф.Бекон;
б) Дж.Берклі;
в) Д.Юм;
г) Г.Лейбніц;
д) І.Кант.
15. Вкажіть основні форми практики:
а) науковий експеримент;
б) соціальна діяльність по перетворенню підсистем соціуму;
в) духовна діяльність;
г) матеріальне виробництво;
д) релігійна діяльність.
Варіант 10
1. Сцієнтизм - це:
а) антиінтелектуалізм та ірраціоналізм;
б) позиція надання науці визначальної (у порівнянні з іншими формами суспільної свідомості) ролі у культурі і суспільстві загалом.
в) позиція надання науці меншого соціального статусу ніж мистецтву, релігії тощо;
г) розгляд науки як соціального інституту.
2. Предмет філософії науки — мова науки. Таке тлумачення належить представникам:
а) постпозитивізму;
б) позитивізму;
в) махізму;
г) неопозитивізму.
3. Книга природи написана мовою математики, стверджував:
а) Ф. Бекон;
б) Г. Галілей;
в) Р. Декарт;
г) Б. Паскаль.
4. Чотири різновиди «ідолів» від яких слід позбавити розум, що пізнає, виділяє:
а) Ф. Бекон;
б) Б. Паскаль;
в) Р. Декарт;
г) Т. Гоббс.
5. Теорія «подвійної» істини полягає у:
а) визнанні гармонії розуму і почуттів;
б) визнанні прав «природничого розуму» поряд з християнською вірою;
в) визнанні єдності розсудку і розуму;
г) визнанні суперечності раціонального та ірраціонального начал.
6. Питаннями філософії науки є:
а) фундаментальні поняття науки, теорії наукового знання;
б) природа світу;
в) закони функціонування та розвитку мегасвіту;
г) закони функціонування та розвитку макро - та мікро- світу.
7. Навколишній світ є гармонійним, його неможливо змінювати, людині треба займатися самопізнанням та самовдосконаленням. Така світоглядна позиція належить:
а) давньогрецьким філософам;
б) мислителям Стародавнього Сходу;
в) давньоримським філософам;
г) новоєвропейським філософам.
8. Відомий афоризм «Знання - сила» належить:
а) Т. Гоббсу;
б) Ф. Бекону;
в) Р. Декарту;
г) Дж. Локку.
9. Основоположником раціоналізму є:
а) Р. Декарт;
б) Д. Юм;
в) Дж. Локк;
г) Ф. Бекон.
10. Мислення, що звільнене від емоційно-афективної складової, — вища моральна цінність. Така позиція була вироблена у:
а) Новий час;
б) добу середньовіччя;
в) античну добу;
г) ХХ столітті.
11.Класифікацію наук, в основу якої були покладені здібності людської душі: пам'ять, уява, розум, запропонував:
а) Ф. Бекон;
б) Б. Спіноза;
в) М. Кузанський;
г) Р. Декарт.
12. Твердження про абсолютний простір та абсолютний час запропоновані:
а) Аристотелем;
б) І. Кантом;
в) І. Ньютоном;
г) середньовічними схоластами.
13. Згідно з методологією індуктивізму тільки ті судження можуть бути прийнятні як наукові, які або описують чітко встановлені факти, або є їх неспростовними індуктивними узагальненнями:
Так чи Ні?
14. Назвіть основні форми чуттєвого пізнання:
а) судження;
б) відчуття;
в) сприйняття;
г) умовивід;
д) уявлення.
15. Назвіть основні форми раціонального пізнання:
а) умовивід;
б) відчуття;
в) поняття;
г) сприйняття;
д) судження.
Варіант 11
1. Варіативність моделей реальності, відмова від теорій, що претендують на універсальне застосування — ця позиція народжується у добу:
а) Відродження;
б) постмодернізму.
в) модернізму;
г) Нового часу.
2. Теорія подвійної істини була висунута:
а) античними мислителями;
б) філософами Нового часу;
в) філософами пізнього Середньовіччя;
г) представниками сучасної філософії науки.
3. Принцип методологічного сумніву був висунутий:
а) Р. Декартом;
б) Г. Лейбніцем;
в) Ф. Беконом;
г) Дж. Локком.
4. В основу класифікації наук Ф. Енгельса покладені:
а) класифікація форм руху матерії;
б) закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства;
в) основні здібності людської душі: пам'ять, уявлення, розум;
г) метафора дерева (коріння - метафізика, стовбур - фізика, крона - медицина, механіка, етика).
5. Наука не здатна виявляти причини виникнення Всесвіту і людини. Вона відповідає не на питання «чому» вони існують, а на питання «як» вони влаштовані та функціонують. Такий підхід належить:
а) О. Конту;
б) Р. Декарту;
в) Л. Вітгенштейну;
г) К. Марксу.
6. Термін «позитивізм» вперше застосував:
а) Г. Спенсер;
б) О. Конт;
в) Е. Мах;
г) Л. Вітгенштейн.
7. Закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства виведений:
а) Г. Спенсером;
б) О. Контом;
в) К. Марксом;
г) Е. Дюркгеймом.
8. Емпіріокритицизм - філософська концепція, яка виникла у:
а) на межі ХІХ - ХХ століття;
б) другій половині ХІХ століття;
в) першій половині ХІХ століття;
г) першій половині ХХ століття.
9. Основною метою неопозитивістської філософії є:
а) дослідне вивчення людських відчуттів;
б) дослідження історії науки, закономірностей її руху;
в) зведення філософії до логічного аналізу мови науки;
г) застосування методів природничих наук в соціально-гуманітарних дослідженнях.
10. Праця «Логіко-філософський трактат» належить:
а) Г. Спенсеру;
б) Л. Вітгенштейну;
в) О. Конту;
г) К. Попперу.
11. До основних форм раціонального пізнання належить:
а) судження;
б) уявлення;
в) відчуття;
г) сприйняття.
12. До методів емпіричного дослідження належать:
а) формалізація;
б) експеримент;
в) гіпотетико-дедуктивний метод;
г) сходження від абстрактивного до конкретного.
13. Закономірність — це стійкий регулятивний зв'язок, який може мати як динамічний, так і статистичний характер:
Так чи Ні?
14. Назвіть представників емпіризму:
а) Р.Декарт;
б) Г.Лейбніц;
в) Ф.Бекон;
г) Дж. Локк;
д) Б.Спіноза.
15. Виділіть особливості істини:
а) істина - результат окремого акта пізнання;
б) істина - це процес;
в) істина - завжди конкретна;
г) істина - завжди об'єктивна за змістом;
д) істина - абсолютна і вічна.
Варіант 12
1. Індукція - філософський і загальнонауковий метод:
а) руху знання від окремого, особливого до всезагального, закономірного;
б) руху знання від всезагального, закономірного до окремого, особливого;
в) розкладу єдності на множинність, цілого на частини, складного - на його компоненти;
г) об'єднання елементів, що отримані у результаті аналізу, в систему.
2. Питання «Що вивчається в експерименті - сама річ чи її взаємодія з приладом», виникає у методології:
а) XVII століття;
б) XVIII століття;
в) XIX століття;
в) перша половина XX століття.
3. Виникнення експерименту пов'язують з іменем:
а) Дж. Бруно;
б) Г. Галілея;
в) І. Ньютона;
в) Й. Кеплера.
4. До пізнавальних прийомів і засобів теоретичного пізнання належить:
а) ідеалізація;
б) збирання фактів;
в) систематизація фактів;
г) опис спостерігаємих та експериментальних даних.
5. Структурним компонентом теоретичного рівня пізнання є:
а) факт;
б) гіпотеза;
в) опис;
г) експеримент.
6. До методів теоретичного дослідження належить:
а) спостереження;
б) аксіоматичний метод;
в) порівняння;
г) експеримент.
7. Дедукція - філософський і загальнонауковий метод:
а) створення суто мислимих предметів, наприклад, «ідеальний газ»;
б) руху пізнання від загального до часткового, сходження від абстрактного до конкретного;
в) відволікання від ряду властивостей і відносин предметів;
г) пізнання шляхом порівняння.
8. До загальнонаукових методів дослідження належить:
а) системний та структурно-функціональний.
б) феноменологічний;
в) герменевтичний;
г) діалектичний і метафізичний;
9. Формалізація - це:
а) відображення змістовного знання в знаково-символічному вигляді;
б) фіксація результатів досліду за допомогою певних систем позначення, прийнятих в науці;
в) цілеспрямоване пасивне дослідження предметів, що спирається на дані органів почуття;
г) створення системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких в кінцевому рахунку виводяться твердження про емпіричні факти.
10. Система - це:
а) сумація;
б) комплекс елементів, що взаємопов’язані;
в) стійкі відносини і зв’язки явищ, предметів;
г) структура.
11. Теорія - найбільш розвинена і складна форма наукового знання. У ній дається:
а) цілісне відображення закономірностей та істотних зв’язків певної частини, сфери дійсності;
б) постановка пізнавальної задачі та її розв’язання;
в) передбачення, сформоване на основі ряду фактів, істинне значення якого невизначене і потребує доказу;
г) положення, що сформульоване в ході спостереження та експерименту, інформація про якісь події, явища, достовірність яких доведена.
12. Закон — це:
а) стійкий, регулятивний зв’язок, який має статистичний характер;
б) зв’язок між процесами, який є об’єктивним, суттєвим, необхідним, внутрішнім, повторюваним;
в) правило, що виведене вченими певної галузі науки;
г) будь-яка закономірність.
13. Мислення як головний компонент теоретичної пізнавальної діяльності має два основних рівня: розсудок і розум:
Так чи Ні?
14. Назвіть представників ідеалістичного емпіризму:
а) Дж.Берклі;
б) Р.Декарт;
в) Д.Юм;
г) Е.Мах;
д) Т.Гоббс.
15. Вкажіть основні форми наукового пізнання:
а) схема;
б) проблема;
в) математичний вираз;
г) гіпотеза;
д) теорія.
Варіант 13
1. Прогностична функція теорії — це:
а) наукове передбачення наступних станів явищ та подій;
б) виявлення суттєвих характеристик та законів певних природних та соціальних явищ;
в) об’єднання окремих достовірних знань в єдину систему;
г) використання в інших теоріях методів дослідження, що застосовані в даній теорії.
2. Прагматична теорія істини будується на розумінні істини як:
а) ефективності знання та його практичної користі;
б) відповідності знання і дійсності;
в) відкритості людині дійсного смислу і значення всього, що відбувається в світі;
г) правди.
З.Істина і правда - це:
а) тотожні поняття;
б) поняття, що розрізняються семантично, істина - значення всезагального, правда - характеристика часткового, окремого, конкретного;
в) поняття, що співвідносяться як часткове і ціле;
г) поняття, що співвідносяться як явище і сутність.
4. Практика — критерій істинності наукового знання. Це твердження належить:
а) Ф. Бекону;
б) К. Марксу та Ф. Енгельсу;
в) О. Конту;
г) Е. Маху.
5. У когерентному розумінні істини акцентується:
а) процесуальність;
б) самоузгодженість елементів системи знання;
в) незалежність її змісту від людини;
г) практична корисність та ефективність знання.
6. Семантична теорія істини, у якій поняття «істинно» встановлює відносини між виразами знакової системи та об'єктами виведена:
а) А. Тарським;
б) М. Шліком;
в) Л. Вітгенштейном;
г) Б. Расселом.
7. Перша наукова революція, була здійснена у:
а) XVI - XVII ст.
б) XIV -XV ст.
в) першій половині XVIII ст.
г) другій половині XVIII - XIX ст.
8. Досягненням першої наукової революції стало:
а) виникнення технічних наук;
б) формування основ сучасного природознавства;
в) виникнення фундаментальних теорій нейрофізіології, психології;
г) формування фундаментальних теорій соціально-гуманітарного спрямування.
9. Наукова картина світу:
а) включає у себе всі наукові досягнення на певному етапі розвитку суспільства;
б) складається з центрального відносно стійкого теоретичного ядра, фундаментальних припущень та часткових теоретичних моделей, що постійно добудовуються;
в) має у своїй основі домінуючі в суспільній свідомості певної епохи уявлення про світ;
г) має у своєму складі фундаментальні припущення, які умовно приймаються як неспростовні.
10. Класична наукова картина світу має назву:
а) квантово-механічної;
б) механістичної;
в) електродинамічної;
г) синергетичної.
11. Наукова картина світу:
а) будується як результат досліджень виключно фізичних явищ та процесів;
б) об'єднує результати наук, що досліджують неорганічну природу, органічну природу, суспільство;
в) може бути ототожнена з світоглядом (епохи, суспільної групи, людини);
г) є узагальненням досліджень природи неорганічної та органічної, але не орієнтується на досягнення соціально-гуманітарних наук.
12. Парадигмальна функція наукової картини світу - це:
а) забезпечення існування наукової традиції, накладення «розумних меж на характер припущень і гіпотез;
б) створення системи настанов і принципів пізнання універсуму;
в) забезпечення синтезу базових наукових знань;
г) формування цілісного наукового світогляду.
13. Розсудок - вищий рівень мислення, на якому здійснюється творче оперування абстракціями і свідоме дослідження своєї власної природи (саморефлексія):
Так чи Ні?
14. Назвіть методи емпіричного рівня наукового дослідження:
а) абстрагування;
б) спостереження;
в) формалізація;
г) експеримент;
д) ідеалізація.
15. Виділіть основні складові метатеоретичних основ науки:
а) філософські основи науки;
б) наукові теорії;
в) ідеали і норми дослідження;
г) наукова картина світу;
д) наукові факти.
Варіант 14
1. Наукова картина світу виконує:
а) інтегративну функцію;
б) нормативну функцію;
в) парадигмальну функцію;
г) всі вищезазначені функції.
2. Механістична картина світу:
а) орієнтувалася не на причинне пояснення, а не встановлення ієрархічних зв'язків між речами;
б) продукувала образ лінійного розвитку з жорстко однозначною детермінацією;
в) базувалася на уявленнях про світ як про космос, який є органічно і розумно влаштованим цілим, що підкоряється не тільки діючим, але й цільовим причинам;
г) ґрунтувалася на розумінні світу як цілісної системи природи, в межах якої прослідковується ієрархічна організація Всесвіту як динамічної єдності.
3. Всесвіт - велетенський «механізм», який управляється строгими законами (в дусі детермінізму), через що весь подальший розвиток може бути передбачений за допомогою диференційних рівнянь механіки. Така картина світу визначала світоглядні орієнтації філософії:
а) доби середньовіччя;
б) Нового часу;
в) ХІХ століття;
г) античної доби.
4. Першою універсальною науковою концепцією, яка оголосила про свій неостаточний характер стала:
а) теорія відносності;
б) еволюційна теорія;
в) квантово-механічна теорія;
г) синергетика.
5. Поняття невизначеність, стохастичність, хаос, біфуркація, диссипативні структури відображають нерівноважні характеристики світу. Це твердження належить:
а) квантовій механіці;
б) синергетиці;
в) загальній теорії відносності;
г) електромеханіці.
6. Методологічне і світоглядне значення ідей квантової механіки полягає у:
а) можливості застосовувати класичні фізичні теорії для аналізу будь -якої реальності (матеріальної або ідеальної);
б) людиновимірності наукових здобутків (людина - експериментатор знаходиться всередині системи, що експериментально досліджується);
в) розуміння світу як такого, що складається з матерії, простору і часу, що незалежні одне від одного;
г) розумінні світу як процесу спонтанного виникнення порядку з безпорядку (хаосу).
7. Ноосфера — це термін для позначення:
а) біосфери;
б) сфери розуму, «мислячої оболонки» Землі;
в) космосу у цілому;
г) життєвого простору людини.
8. Майбутній стан системи детермінує її наявний стан. Ця позиція стверджується:
а) синергетикою;
б) класичною механікою;
в) квантовою механікою;
г) еволюційною теорією.
9. Антропний принцип сучасної науки має наступне формування:
а) об’єктивно існуючий світ є незалежним від людини;
б) світ є саме такий, тому що існує людина;
в) людина - частка Всесвіту, але особливого впливу на світ вона чинити не може;
г) людина - співтворець Бога і певна частина світу є залежною від неї.
10. Наукові революції - це:
а) принципово нові методи дослідження;
б) побудова нових фундаментальних теорій;
в) відкриття нових світів;
г) все перераховане вище.
11. Редукціонізм - це:
а) спосіб пояснення світу як складноорганізованого цілого, яке не можна зводити декількох простих початкових принципів;
б) метод зведення складних явищ до більш простих та побудови загальної картини світу, що заснована на невеликій кількості простих початкових принципів;
в) метод побудови єдиної теорії всіх фундаментальних взаємодій;
г) бачення світу як сукупності нелінійних процесів.
12. Синергетична картина світу - це:
а) докласична картина світу;
б) класична картина світу;
в) постнекласична картина світу;
г) некласична картина світу.
13. Розум - висхідний рівень мислення, на якому оперування абстракціями здійснюється за незмінною схемою, шаблоном, стандартом:
Так чи Ні?
14. Виділіть методи теоретичного рівня наукового дослідження:
а) ідеалізація;
б) аксіоматичний метод;
в) порівняння;
г) опис;
д) формалізація.
15. Виділіть ідеї, що стосуються ноосферної стратегії:
а) ідея підкорення природи людиною;
б) ідея примирення з природою;
в) ідея перетворення природи з опорою на науку і відповідального ставлення до неї;
г) ідея рівноваги природних систем;
д) ідея коеволюції людини і природи.
Варіант 15
1. Термін «синергетика», що використовувався християнським богослов’ям для позначення співпраці Бога і людини, ввів у науковий обіг:
а) І. Пригожин;
б) Г. Хакен;
в) Е. Тоффлер;
г) М. Моїсеєв.
2. У синергетичній науковій картині світу домінує ідея:
а) однозначної причинно-наслідкової залежності, передбачуваності всіх станів світу;
б) багатоваріантного та незворотнього становлення, а світ уявляється як поле співіснуючих можливостей;
в) гнучкої детермінації, що враховує випадковості;
г) детермінації тільки на рівні системи в цілому.
3. Закономірності та умови протікання швидких лавиноподібних процесів нелінійного, самостимулюючого зростання розкриває:
а) принцип невизначеності Гейзенберга;
б) синергетика;
в) загальна теорія відносності;
г) еволюційна теорія.
4. Майбутнє є принципово невизначеним та відкритим. Така позиція притаманна:
а) постнекласичній науковій картині світу;
б) класичній науковій картині світу;
в) некласичній науковій картині світу;
г) давньогрецьким космоцентричним поглядам на світ.
5. Синергетика як теорія самоорганізації розроблена:
а) А. Ейнштейном;
б) І. Пригожиним;
в) В. Гейзенбергом.
г) В. Вернадським.
6. В синергетичній концепції:
а) хаос уявляється суто деструктивним началом світу;
б) розвиток сприймається як поступовий, без альтернатив;
в) хаос може виступати в якості створюючого начала; для складних систем існує декілька альтернативних шляхів розвитку;
г) світ жорстко пов'язаний причинно-наслідковими відносинами.
7. Диссипативні структури - це:
а) системи, у яких при значних відхиленнях від рівноваги виникають упоряджені стани, однак в процесі їх утворення ентропія зростає, йде розсіювання енергії;
б) системи, які постійно піддаються коливанням;
в) закриті системи, в яких зростання ентропії означає незворотність термодинамічного процесу;
г) системи, у яких мають місце електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання.
8. Складно організованим системам не можна нав’язувати шляхи їх розвитку, скоріше треба зрозуміти, як сприяти їх власним тенденціям розвитку, як виводити системи на ці шляхи. Такий висновок слідує з основоположень:
а) синергетики;
б) теорії відносності;
в) глобального еволюціонізму;
г) законів збереження.
9. Жодна класифікуюча система не є достовірно істиною, а лише «істиною за угодою». Дійсний процес науки є кумулятивним і здійснюється на міцному фундаменті «доведених фактів», зміни ж на теоретичному рівні понять чисто інструментальний характер. Це твердження належить методологам:
а) конвенціоналізму;
б) історизму;
в) індуктивізму;
г) фальсифікаціонізму.
10. Верифікація - це:
а) спростування, здатність теорії бути спростованою;
б) перевірка, становлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю прямо або опосередковано;
в) відповідність наукової теорії парадигмі;
г) зіставлення споріднених або альтернативних теорій.
11. Методологія емпіризму - це методологія:
а) розумоосяжного пізнання;
б) експериментального дослідження світу;
в) включно споглядання, невтручання у природний хід речей, явищ, процесів;
г) «вродженого знання», «вроджених ідей».
12. Сферою безпосереднього застосування методології конвенціоналізму є:
а) процеси математизації науки; перетворення теоретичної фізики на самостійну складову фізичної науки;
б) астрономія;
в) психологія;
г) механіка.
13. Чуттєвий і раціональний - рівні наукового пізнання, емпіричний і теоретичний - рівні будь-якого пізнання:
Так чи Ні?
14. Логічна структура науки включає:
а) основи науки;
б) наукову картину світу;
в) поняття і закони науки;
г) теорію;
д) ідеали і норми дослідження.
15. Назвіть основні соціальні функції науки:
а) практична;
б) гносеологічна;
в) аксіологічна;
г) прогностична;
д) гуманістична.
Варіант 16
1. Чим більш змістовною є наукова теорія, тим більш вона є неймовірною. Це положення виведене:
а) історизмом;
б) фальсифікаціонізмом;
в) індуктивізмом;
г) конвенціоналізмом.
2. Поняття «порядок і хаос», «існування і виникнення», «відкритість», випадковість» активно використовується в методології:
а) конвенціалізму;
б) синергетики;
в) індуктивізму;
г) квантової механіки.
3. Наука повинна відмовитись від положень, які не доводяться і обмежитися описом зовнішньої структури явища. Наука відповідає на питання «Як відбувається явище», а не на питання «Що являє собою сутність явищ». Це твердження - одне з основоположень методології:
а) позитивізму;
б) історизму;
в) конвенціоналізму;
г) індуктивізму.
4. Фальсифікація - це:
а) встановлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю;
б) спростування, здатність теорії бути спростованою;
в) хибні наукові побудови,помилки в наукових результатах;
г) догматизація певних наукових здобутків.
5. Ірраціональні моменти у діяльності вчених, науку як одну (не найкращу) з форм ідеології у суспільстві відзначено у концепції:
а) Т. Куна;
б) П. Фейєрабенда;
в) Б. Рассела;
г) К. Поппера.
6. Наукове знання у незначній мірі залежить від психологічних, політичних, економічних факторів. Зміни наукового знання вимірюються внутрішніми інтелектуальними критеріями набагато більше, ніж зовнішніми соціальними умовами. Ця точка зору належить:
а) Т. Куну;
б) І. Лакатосу;
в) Ст. Тулміну;
г) П. Феєрабенду.
7. «Нормальна наука» за Т.Куном - це:
а) революційна фаза в розвитку науки;
б) еволюційна фаза в розвитку науки, що характеризується наявністю теорій, які підтверджені фактами;
в) наука, що дає практичні орієнтовані результати;
г) наука, що відкриває фундаментальні закони Всесвіту.
8. За К. Поппером, основним механізмом зростання знання є:
а) механізм передбачень та спростувань;
б) верифікація;
в) фактори критики та самокритики вчених у межах певного наукового співтовариства;
г) багатоманітність, плюралізм методів наукових досліджень.
9.За К. Поппером, все знання є:
а) гіпотетичним;
б) теоретичним;
в) аксіоматичним;
г) проблематичним.
10. «Третій світ», за К.Поппером, це:
а) світ фізичних об'єктів;
б) світ об'єктивного змісту мислення (зміст наукових ідей, поетичних думок та творів мистецтва);
в) світ станів свідомості, ментальних станів;
г) світ потойбічних сутностей.
11. Демаркація, за неопозитивізмом, це:
а) перевірка наукового знання емпіричним шляхом;
б) відділення наукового знання від ненаукового;
в) перевірка наукового знання суто теоретичними методами;
г) з'єднання розрізнених ідей в науковій гіпотезі або теорії.
12. Науково-дослідницька програма - головне поняття концепції науки:
а) К. Поппера;
б) І. Лакатоша;
в) Б. Рассела;
г) Л. Вітгенштена.
13. Зміст емпіричного пізнання це: збирання фактів, їх первісна обробка, опис спостережуваних та експериментальних даних, їх систематизація, класифікація:
Так чи Ні?
14. Основними рівнями наукового пізнання є:
а) раціональний рівень;
б) емпіричний рівень;
в) логічний рівень;
г) теоретичний рівень;
д) аксіологічний рівень.
15. Вкажіть основні форми практики:
а) науковий експеримент;
б) соціальна діяльність по перетворенню підсистем соціуму;
в) духовна діяльність;
г) матеріальне виробництво;
д) релігійна діяльність.
Варіант 17
1. Особливу роль особистості вченого у процесі пізнання підкреслює:
а) М. Полані;
б) К. Поппер;
в) Т. Кун;
г) П. Фейєрабенд.
2. Принцип верифікації запропонований:
а) Л. Вітгенштейном;
б) Р. Карнапом;
в) К. Поппером;
г) Б. Расселом.
3. Методологічна позиція критичного раціоналізму полягає у визначенні того, що:
а) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має теоретичний характер;
б) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має лише гіпотетичний характер;
в) системі знання не притаманна принципова помилковість;
г) основною науковою процедурою є верифікація, яка приділяє увагу узгодженню наукових результатів з емпіричними даними.
4. Наукові революції, за Т. Куном, це:
а) всі новації в науці;
б) різновиди новацій, які відрізняються від інших різновидів не стільки характером і механізмами своєї генези, скільки своєю значущістю, наслідками для розвитку науки і культури;
в) виключно нові картини світу, що заперечують всі попередні наукові уявлення;
г) всі швидкі стрибки у розвитку наукового знання.
5. Знання є науковим, якщо воно підлягає фальсифікації. Цей принцип запропоновано:
а) К. Поппером;
б) М. Шліком;
в) Т. Куном;
г) П. Фейєрабендом.
6. Під терміном «нормальна наука» Т. Кун розуміє:
а) дослідження, що міцно спирається на одне або декілька минулих досягнень, які протягом певного часу визнаються певним науковим співтовариством як основа для розвитку його подальшої практичної діяльності;
б) класичну науку;
в) сучасну науку з її великим розгалуженням;
г) науку, що динамічно і стрибкоподібно розвивається.
7. Парадигма - це:
а) аксіома;
б) сукупність теорій, наукових досягнень, які є для певної спільноти вчених моделлю постановки наукових проблем та їх розв’язання;
в) будь-яка наукова теорія;
г) закон природи.
8. Нормативами та регулятивами наукової діяльності, за Р. Мертоном, є:
а) універсалізм;
б) колективізм та безкорисливий пошук істини;
в) організований скептицизм;
г) все зазначене вище.
9. Чим більш змістовною є наукова теорія, тим більш вона є неймовірною. Це положення виведене:
а) фальсифікаціонізмом;
б) історизмом;
в) індуктивізмом;
г) конвенціоналізмом.
10. Поняття «порядок і хаос», «існування і виникнення», «відкритість», випадковість» активно використовується в методології:
а) конвенціалізму;
б) індуктивізму;
в) синергетики;
г) квантової механіки.
11. Наука повинна відмовитись від положень, які не доводяться і обмежитися описом зовнішньої структури явища. Наука відповідає на питання «Як відбувається явище», а не на питання «Що являє собою сутність явищ». Це твердження - одне з основоположень методології:
а) історизму;
б) позитивізму;
в) конвенціоналізму;
г) індуктивізму.
12. Фальсифікація - це:
а) встановлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю;
б) хибні наукові побудови,помилки в наукових результатах;
в) спростування, здатність теорії бути спростованою;
г) догматизація певних наукових здобутків.
13. До структурних компонентів емпіричного рівня наукового пізнання відноситься гіпотеза:
Так чи Ні?
14. Відзначте представників агностицизму:
а) Ф.Бекон;
б) Дж.Берклі;
в) Д.Юм;
г) Г.Лейбніц;
д) І.Кант.
15. Назвіть основні форми раціонального пізнання:
а) умовивід;
б) відчуття;
в) поняття;
г) сприйняття;
д) судження.
Варіант 18
1. Ірраціональні моменти у діяльності вчених, науку як одну (не найкращу) з форм ідеології у суспільстві відзначено у концепції:
а) П. Фейєрабенда;
б) Т. Куна;
в) Б. Рассела;
г) К. Поппера.
2. Наукове знання у незначній мірі залежить від психологічних, політичних, економічних факторів. Зміни наукового знання вимірюються внутрішніми інтелектуальними критеріями набагато більше, ніж зовнішніми соціальними умовами. Ця точка зору належить:
а) Т. Куну;
б) І. Лакатосу;
в) Ст. Тулміну;
г) П. Феєрабенду.
3. «Нормальна наука» за Т.Куном - це:
а) еволюційна фаза в розвитку науки, що характеризується наявністю теорій, які підтверджені фактами;
б) революційна фаза в розвитку науки;
в) наука, що дає практичні орієнтовані результати;
г) наука, що відкриває фундаментальні закони Всесвіту.
4. За К. Поппером, основним механізмом зростання знання є:
а) механізм передбачень та спростувань;
б) верифікація;
в) фактори критики та самокритики вчених у межах певного наукового співтовариства;
г) багатоманітність, плюралізм методів наукових досліджень.
5.За К. Поппером, все знання є:
а) теоретичним;
б) гіпотетичним;
в) аксіоматичним;
г) проблематичним.
6. «Третій світ», за К.Поппером, це:
а) світ об’єктивного змісту мислення (зміст наукових ідей, поетичних думок та творів мистецтва);
б) світ фізичних об’єктів;
в) світ станів свідомості, ментальних станів;
г) світ потойбічних сутностей.
7. Демаркація, за К. Поппером, це:
а) відділення наукового знання від ненаукового;
б) перевірка наукового знання емпіричним шляхом;
в) перевірка наукового знання суто теоретичними методами;
г) з’єднання розрізнених ідей в науковій гіпотезі або теорії.
8. Науково-дослідницька програма - головне поняття концепції науки:
а) К. Поппера;
б) Б. Рассела;
в) І. Лакатоша;
г) Л. Вітгенштена.
9. Особливу роль особистості вченого у процесі пізнання підкреслює:
а) К. Поппер;
б) М. Полані;
в) Т. Кун;
г) П. Фейєрбах.
10. Принцип верифікації запропонований:
а) Л. Вітгенштейном;
б) Р. Карнапом;
в) К. Поппером;
г) Б. Расселом.
11. Методологічна позиція критичного раціоналізму полягає у визначенні того, що:
а) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має лише гіпотетичний характер;
б) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має теоретичний характер;
в) системі знання не притаманна принципова помилковість;
г) основною науковою процедурою є верифікація, яка приділяє увагу узгодженню наукових результатів з емпіричними даними.
12. Наукові революції, за Т. Куном, це:
а) всі новації в науці;
б) різновиди новацій, які відрізняються від інших різновидів не стільки характером і механізмами своєї генези, скільки своєю значущістю, наслідками для розвитку науки і культури;
в) всі швидкі стрибки у розвитку наукового знання;
г) виключно нові картини світу, що заперечують всі попередні наукові уявлення.
13. Г оловне завдання індуктивно орієнтованої науки полягає у тому, щоб прийти до аксіом та загальних принципів, починаючи з емпіричних фактів:
Так чи Ні?
14. Назвіть основні форми чуттєвого пізнання:
а) судження;
б) відчуття;
в) сприйняття;
г) умовивід;
д) уявлення.
15. Виділіть особливості істини:
а) істина - результат окремого акта пізнання;
б) істина - це процес;
в) істина - завжди конкретна;
г) істина - завжди об’єктивна за змістом;
д) істина - абсолютна і вічна.
Варіант 19
1. Знання є науковим, якщо воно підлягає фальсифікації. Цей принцип запропоновано:
а) М. Шліком;
б) К. Поппером;
в) Т. Куном;
г) П. Фейєрабендом.
2. Під терміном «нормальна наука» Т. Кун розуміє:
а) класичну науку;
б) дослідження, що міцно спирається на одне або декілька минулих досягнень, які протягом певного часу визнаються певним науковим співтовариством як основа для розвитку його подальшої практичної діяльності;
в) сучасну науку з її великим розгалуженням;
г) науку, що динамічно і стрибкоподібно розвивається.
3. Парадигма - це:
а) сукупність теорій, наукових досягнень, які є для певної спільноти вчених моделлю постановки наукових проблем та їх розв’язання;
б) аксіома;
в) будь-яка наукова теорія;
г) закон природи.
4. Нормативами та регулятивами наукової діяльності, за Р. Мертоном, є:
а) універсалізм;
б) колективізм та безкорисливий пошук істини;
в) організований скептицизм;
г) все зазначене вище.
5. Розвиток науки - це конкуренція науково-дослідницьких програм. Це положення висунув:
а) Б. Рассел;
б) Ст. Тулмін;
в) Т. Кун;
г) І. Лакатош
6. Науково-дослідницька програма, за І. Лакатошом, це:
а) загальний план будь-якого дослідження;
б) конкретно-наукові та загальнонаукові методи наукового дослідження;
в) ідеали та норми наукового дослідження;
г) сукупність теорій, що пов’язані генетично і методологічно.
7. У теорії пізнання, в філософії науки панує «епістемологічний анархізм», який заперечує будь-які догми у науці, визначає значення будь -якої наукової теорії, заперечує можливість об’єктивної істини, пропагує науковий релятивізм. Ця ідея належить:
а) М. Полані;
б) К. Попперу;
в) Т. Куну;
г) П. Фейєрабенду.
8. Згідно І. Лакатошу, розвиток науки є:
а) гармонійним поєднанням науково-дослідних програм;
б) передуванням періодів «нормальної науки» та наукових революцій;
в) конкуренцією науково-дослідних програм;
г) емерджентним розвитком.
9. Відмінність наук витікає з ціннісної орієнтації вчених, природознавство вільне від цінностей, а культура та індивідуальне розуміння історії є царство цінностей. Науки поділяються на науки про природу і науки про культуру, охоплюють такі сфери як релігія, церква, право, держава, господарство. Така точка зору належить:
а) В. Дільтею;
б) В. Віндельбанду;
в) Г. Ріккерту;
г) Дж. Міллю.
10. Відмінність між «науками про природу» і «науками про дух» полягає у різних методах. Це твердження висунуто:
а) В. Віндельбандом;
б) К. Поппером;
в) Е. Махом;
г) Б. Расселом.
11. Наука виступає як особливий різновид суспільної діяльності, як форма суспільної свідомості. Цю точку зору запропоновано:
а) О. Контом;
б) Р. Декартом;
в) К. Марксом та Ф. Енгельсом;
г) Л. Вітгенштейном.
12. Холізм - це позиція, згідно якої:
а) частина домінує над цілим;
б) ціле домінує над частиною;
в) частина і ціле рівнозначні;
г) ціле допустимо розкласти на елементи.
13. Згідно з методологією індуктивізму тільки ті судження можуть бути прийнятні як наукові, які або описують чітко встановлені факти, або є їх неспростовними індуктивними узагальненнями: Так чи Ні?
14. Назвіть представників емпіризму:
а) Р.Декарт;
б) Г.Лейбніц;
в) Ф.Бекон;
г) Дж. Локк;
д) Б.Спіноза.
15. Вкажіть основні форми наукового пізнання:
а) схема;
б) проблема;
в) математичний вираз;
г) гіпотеза;
д) теорія.
Варіант 20
1. Тотожність мислення і буття як основа раціональності відкрита у філософії:
а) Стародавньої Індії;
б) Стародавньої Греції;
в) Середньовіччя;
г) Нового часу.
2. Головною функцією науки є:
а) світоглядна;
б) пізнавальна (виробництво науково-теоретичного знання);
в) культурна;
г) технологічна.
3. Головним питанням етики науки є:
а) адекватність наукового знання світу;
б) взаємовідносини наукових співтовариств, наукових установ;
в) професійна та соціальна відповідальність вченого;
г) норми і правила діяльності наукового співтовариства.
4. Релятивізм в філософії науки утверджує:
а) умовність, ситуативність наукового знання, відмову від його теоретичних дефініцій;
б) стійкість, стабільність наукового знання;
в) орієнтацію на абсолютну істину;
г) повне заперечення цінності будь-яких наукових результатів.
5. Філософія науки виникла у:
а) XVII столітті;
б) XVIII столітті;
в) XIХ столітті;
г) ХХ столітті.
6. Наука як соціальний інститут є предметом:
а) історичної науки;
б) методології науки;
в) соціології науки;
г) етики науки.
7. Сцієнтизм - це:
а) антиінтелектуалізм та ірраціоналізм;
б) розгляд науки як соціального інституту;
в) позиція надання науці меншого соціального статусу ніж мистецтву, релігії тощо;
г) позиція надання науці визначальної (у порівнянні з іншими формами суспільної свідомості) ролі у культурі і суспільстві загалом.
8. Предмет філософії науки — мова науки. Таке тлумачення належить представникам:
а) неопозитивізму;
б) позитивізму;
г) махізму;
д) постпозитивізму.
9. Книга природи написана мовою математики, стверджував:
а) Г. Галілей;
б) Ф. Бекон;
в) Р. Декарт;
г) Б. Паскаль.
10. Чотири різновиди «ідолів» від яких слід позбавити розум, що пізнає, виділяє:
а) Р. Декарт;
б) Б. Паскаль;
в) Ф. Бекон;
г) Т. Гоббс.
11. Теорія «подвійної» істини полягає у:
а) визнанні прав «природничого розуму» поряд з християнською вірою;
б) визнанні гармонії розуму і почуттів;
в) визнанні єдності розсудку і розуму;
г) визнанні суперечності раціонального та ірраціонального начал.
12. Питаннями філософії науки є:
а) природа світу;
б) фундаментальні поняття науки, теорії наукового знання;
в) закони функціонування та розвитку мегасвіту;
г) закони функціонування та розвитку макро - та мікро- світу.
13. Закономірність — це стійкий регулятивний зв'язок, який може мати як динамічний, так і статичний характер: Так чи Ні?
14. Відзначте твори написані Ф.Беконом:
а) Нова Атлантида;
б) Нова Елоїза;
в) Новий Заповіт;
г) Новий Органон;
д) Нова Етика.
15. Виділіть основні функції практики в процесі пізнання:
а) практика - основа пізнання;
б) практика - частина пізнання;
в) практика - критерій істини;
г) практика - мета пізнання;
д) практика - попередниця пізнання.