ПІСЛЯСЛОВО

Отже, філософія є наукою, що дає людині можливість створити в своїй уяві розуміння картини світу, її предметна специфіка як виду наукового знання - в узагальненості інформації з точки зору основного питання світогляду про взаємовідносини людини та світу.

Слід додати, що важливою стороною філософського пізнання є також його трансцендуючий характер. «Трансцендентний» (лат. переступати) - такий, що виходить за межі можливого (не тільки індивідуально) досвіду, за межі людської свідомості. Цьому поняттю протилежне - «іманентне». Трансцендування як метод осягнення чогось, як «вихід за межі» пов'язане з самозаглибленням, з наявністю певного «таїнства», «неосяжності для розуму», і в цьому розумінні, надлюдяності, досяжності трансраціонально. Трансцендування хоча і не дає визначеного й очного знання, однак, як наукова раціональність, воно здатне все ж змінити деякі глибинні властивості буття. Заглиблюючись у себе, людина через себе осягає світ у його першооснові, а заглиблюючись в цю першооснову, осягає все більше саму себе.

Така медитація є розумовою дією, що спрямована на приведення психіки людини у стан заглибленої зосередженості. У психологічному аспекті медитація передбачає усунення крайніх емоційних виявів і значне пониження реактивності.

Трансцендування тісно пов'язане і з містикою, що тлумачиться як щось загадкове, незрозуміле, нез'ясоване. Оскільки філософствування доходить до меж неосяжного та уявлень про першооснову світу, воно не може не торкатися сфери надприродного. Результатом філософського трансцендування з включеними в нього елементами - медитацією та містикою - є філософська віра як психологічна установка індивіда, що сприймає щось необгрунтоване належним чином за реально існуюче.

Зміст філософського знання включає в себе також установку здорового глузду з його орієнтацією на пізнання найближчих причин явищ, їх пізнання та використання в повсякденній практиці. Саме в повсякденному житті, у його глибинах відбувається кристалізація того дорогоцінного феномену соборного людського життя, який є «мудрістю». Вона тлумачиться як глибокий розум, що спирається на життєвий досвід; це поєднання істини та блага, це життєва правда, це злиття любові та істини, вищого стану розумового та морального удосконалення.

У філософському знанні всі його види представлені як сторони, іпостасі, компоненти його внутрішнього змісту. Вони взаємопов'язані між собою, причому настільки, що виявляються злитими, неподільними. Отже, філософське знання - це комплексний, інтегруючий вид знання, де інтегральність виявляється єдністю, що не виключає превалювання в ньому якогось об'єднуючого першопочатку; і таким є, напевно, його раціоналістичність.