АНАРХІЗМ У XXI СТОЛІТТІ
Було б просто відхилити загалом ідею анархізму в XXI ст. як суцільну фантазію. Врешті-решт, анархізм не може вважатися таким, що існував як впливовий політичний рух від самого початку XX ст., та й навіть тоді він не досяг успіху в забезпеченні базису для політичної надбудови в будь-якому більш-менш великому суспільстві.
Тим не менше, постійний вплив анархізму простежується, мабуть, меншою мірою у тому, що він забезпечив ідеологічне підґрунтя для оволодіння та утримання політичної сили, і більшою мірою в тому, що він піддав сумніву і, як наслідок, зародив інші політичні переконання. Анархісти висунули на перший план насильницьку і руйнівну природу політичної сили і тим самим висловили протиставлення статистичним тенденціям усередині інших ідеологій, особливо в лібералізмі, соціалізмі і консерватизмі. Насправді, в цьому сенсі, лібералізм набрав зростаючого значення під впливом сучасної політичної думки. Як і нові ліві, так і нові праві, наприклад, представляли ліберальні тенденції, які мають відбиток анархіст - ських ідей. Нові ліві започаткували значний ланцюг рухів, які були популярними в 1960-х та ранніх 1970-х, включаючи студентський активізм, антиколоніалізм, фемінізм та енвайронменталізм. Об’єднуючим фактором усередині нових лівих була ціль «лібералізації», яка призначалась для отримання особистого задоволення від її досягнення, і вона підтверджувала стиль активістів у політиці, який ґрунтувався на популярному протесті і прямій дії, що явно підпадало під вплив анархізму. Нові праві також наголошували на значенні індивідуальної свободи, але вважали, що це може бути гарантовано лише ринковою конкуренцією. Анархо-капіталісти прагнули підкреслити те, що вони вважали недоліками державного втручання, і стали популярними через повторне відкриття вільно ринкової економіки.Чи означає те, що анархізм у XXI ст. не призначений стати чимось більшим за загальний фонд поглядів, з якого сторонні політичні мислителі і традиціоналісти можуть черпати ідеї? Чи має анархізм зараз тільки філософське значення? Може бути створена і більш оптимістична картина майбутнього анархізму.
У деякому відношенні тривале практичне значення анархізму просто приховується за його зростаюче різноманітним характером. На додачу, а в деяких випадках — замість усталених політичних і класових протиріч, анархісти виступили за вирішення таких питань, як забруднення і знищення навколишнього середовища, стимулювання споживчого інтересу, розвиток урбанізації, статеві відносини і глобальну нерівність. Багато з цих занепокоєнь насправді висловлюються сучасними антикапіталі- стичними або антиглобалістичними рухами, які, незважаючи на широку коаліцію ідеологічних сил, запозичили риси анархізму. Наприклад, Ноам Чомскі ідеї найважливішого теоретичного впливу антиглобалістичного руху розвиває на основі анархістських передбачень.
Hoqm Чомскі (нар. 1928 р.)
американський лінгвістичний теоретик і радикальний кабінетний вчений. Його праця «Синтаксичні структури» (1957) здійснила революцію в галузі лінгвістичних вчень завдяки теорії трансформаційної граматики, за якою припускалося, що люди мають вроджену здатність сприймати мову. Політичний радикалізм Чомскі ґрунтується на анархістських переконаннях, особливо на вірі в моральну чутливість звичайних громадян і недовірі до всіх людських установ. Його засудження деспотичної влади найчіткіше простежується через його критику американської зовнішньої політики як неоколоніальної і мілітаристської, розвинуте в більш ніж 30-ти книгах, включаючи «Американську силу і нові іграшки» (1969), «Новий військовий гуманізм» (1999) і «9/11» (20θ3). Його атака американської демократії ставить значний акцент на здатність ЗМІ маніпулювати звичайними громадянами, що й оскаржувалось у «Промисловій згоді» з Едвардом Херманом у 1988 р.
Заперечити, що анархізм є недоречним через те, що вже давно перестав бути масовим рухом свого особливого права, означатиме, мабуть, пропустити головне. У ході того, що світ стає дедалі все більш загальним і фрагментарним, може виявитися, що це, власне, масова політика і є віджиток.
З цією перспективою анархізм зі своїми перевагами від асоціації його з такими якостями, як індивідуалізм, партнерство, децентралізація і рівність, може бути оснащений краще за інші політичні переконання для реагування на виклик постмодернізму.Використана і рекомендована література
Бакунин М.А. Избранные философские сочинения и письма. — М., 1987.
Burnhejm J. Is Democracy possible? Cambridge, 1995.
Bookchin, M. (1975) Our Synthetic Environment. London: Harper & Row.
Bookchin, M. (1977) ‘Anarchism and Ecology', in G. Woodcock (ed.), The Anarchist Reader. London: Fontana.
Wollf R. In Defence of Anarchism. New York, 1970.
Woodcock G. Anarchism. Harmondsworth, 1992.
Геллер М. История России. 1917-1995. Россия на распутье. 1990-1995. — Т. 4. — М., 1996.
Годвин Вильям. О собственности. — М., 1958.
Goldman, E. (1969) Anarchism. Harmondsworth, 1992.
Dahl R. Democracy and its Critics. New Haven, 1989.
Dickinson, G. (1916) The European Anarchy, London: Allen & Unwin.
Carter A. The Philosophical Foundations of Property Rights. Drighton. 1989.
Clark J. The Anarchism Movement. Montreal, 1994.
Конфедерация анархо-синдикалистов. Анархо-коммунистический революционный союз // Россия сегодня. Политический портрет в документах. 1985—1991.
— М., 1991.
Кропоткин П. Записки революционера. — М., 1988.
Lehning A. Anarchism // Dictionary of the History of Ideas. New York, 1998.
Маркс К. Нищета философии // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. — Т. 4.
Miller D. Anarchism. London, 1994.
Окусов А.П. Анархизм. — Ростов-на-Дону, 1996.
Оуе К. Cooperation Under Anarchy. New York, 1996.
Nozick, R. (1974) Anarchy, State and Utopia. Oxford: Blackwell.
Пирумова Н.М. Социальная доктрина М.А. Бакунина. — М.: наука, 1990.
Прудон П. Ж. Что такое собственность? — М., 1998.
Себастьян Флер. Енциклопедія анархіста.
Roussopoulos, D. (ed.) (2002) The Anarchist Papers. New York and London6 Black Rose Books.
Routley R., Routley V. The irrefutability of Anarchism // Social Alternatives. 1992. № 2-3.
Sorel, G. (1950) Reflections on Violence, trans. T.E. Hulme and Roth York: Macmillan.
Taylor M. Anarchy and Cooperation. Cambridge, 1997.
Taylor M. Community, Eguality and Liberty. Cambridge, 1997.
Федотова В.Г. Анархия и порядок в контексте российского посткоммунистического развития // Вопросы философии. — 1998. — № 5.
Штинер Макс. Единственный и его собственность.
Шубин А. Махновское движение 1917-1921 годов // Дружба народов. — 1993.
— № 3—4.
Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. — М.: Экономика, 2003.