ЕКОЛОГІЗМ У ХХІ СТОЛІТТІ
Перспективи екологізму в ХХІ ст. будуть тісно пов’язані зі станом кризи навколишнього середовища та загальним рівнем розуміння проблем навколишнього середовища. Як доказ того, що шкода, яка завдається природі, посилюється (зміна погодних умов, що призводить до глобального потепління, скорочення рівня народжуваності внаслідок забруднення, знищення видів тварин та рослин і т.
ін.), то посилюється й пошук альтернативи індустріалізму. Нестійке положення «зелених» партій та груп з питань навколишнього середовища не забезпечує надійного показника того, що екологічні ідеї та цінності мають дійсно сильні позиції. Однією з основних проблем «зелених» партій є те, що їх супротивники також дотримуються тенденції прихилення до екологічних питань, які до цього були притаманні тільки «зеленим». Також членство та активістська база груп з питань навколишнього середовища не відображають більшості в суспільстві та широкого впровадження екологічних практик, таких як перероблення відходів та вживання органічних продуктів харчування. Також помітно, що групи з питань навколишнього середовища та екологічні активісти є помітними фігурами в ХХІ ст., якщо не змінити курсу політики та застосовуваних практик, що можуть призвести людство та природу до межі знищення.Ряд проблем взагалі протистоїть екологічній теорії. По-перше, важко зрозуміти, як екологізм може стати світовою ідеологією. Оскільки країни, що розвиваються, впевнені, що його структури не дають їм змоги наздогнати Захід, західні країни, що розвинулися за допомогою широкомасштабної індустріалізації, експлуатації обмежених ресурсів і забруднення навколишнього середовища, зараз намагаються зашкодити цьому. Однак ні розвинуті західні країни, ні країни, що розвиваються, не зможуть повністю прийняти екологічних пріоритетів, оскільки це означає, що вони як основні споживачі енергії та ресурсів повинні відмовитися від того процвітання, яке вони вже мають.
По-друге, індустріалізм та його фундаментальні основи, такі як конкуруючий індивідуалізм та конс’юмеризм (споживання) укріпили свої позиції ще більше внаслідок економічній глобалізації. Глобалізація в цьому сенсі може розглядатися як форма гіперіндустріалізму. Зв’язок між екологізмом та антиглобалізаційним рухом не випадковий.
По-третє, головне послання екологізму зазнає багато перешкод на своєму шляху. Політика помірного чи нульового зростання може бути непривабливою для населення та неможлива як передвиборча програма, так неправильно зрозумілою, як зазначив Брамвел у праці «Зникнення «зелених» (1994), тому що кризу навколишнього середовища можна подолати тільки в розвиненому та матеріально процвітаючому суспільстві.
По-четверте, бути «зеленим» може бути просто урбаністичною примхою, формою постіндустріального романтизму. Таким чином, виходить, що турбота про навколишнє середовище є просто тимчасовою реакцією на індустріальний прогрес і обмежується молоддю та багатіями.
Можливо, найбільшим викликом екологізму є масштаб змін, до яких він закликає. Екологізм, принаймні у вигляді глибокої екології, є більш радикальним ніж соціалізм, фашизм, фемінізм або інший політичний рух, що аналізується у цій книзі.
Він не просто вимагає зміни економічної системи або перебудови силових відношень у політичній системі. Він намагається встановити, як мінімум, новий спосіб буття, інший спосіб відчувати та розуміти існування. Більше того, теорії, цінності та намагання повністю протистоять тим, що традиційно домінують в індустріальному суспільстві. Проблемою екологізму є те, що він ґрунтується на філософії, яка зовсім стороння для культури, на яку він має вплинути в разі успіху. Хоча це також може бути тим, що приваблює людей до екологізму.
Використана та рекомендована література
Апель К.О. Ситуація людини як етична проблема // Єрмоленко А.М., Апель К.О. Трансформация философии. — М.: Логос, 2001.
Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. — М.: Прогресс- Традиция, 2000.
Бердяев Н.А. О назначении человека. — М.: Республика, 1993.
Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. — М.: Правда, 1989.
Биоэтика: принципы, правила, проблемы. — М.: Эдиториал УРСс, 1998.
Биоэтика: проблемы, трудности, перспективы ( Материалы «круглого стола») // Вопросы философии. — 1992. — № 10.
Борейко В.Е. Прорыв в экологическую этику. — К.: Логос, 2001.
Гардашук Т.В. Водокористування як соціокультурний феномен // Водні ресурси України: екологічний та соціальний виміри. — К.: ВІРА «Інсайт», 2003.
Гардашук Т.В. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. — К.: Техпринт, 2000.
Гардашук Т.В. Світоглядні засади та практична спрямованість глибинної екології // Totallogy — ХХІ. Постнекласичні дослідження. — К.: ЦГО НАН України, 2004.
Гардашук Т.В. Сучасний екологізм: теоретичні засади та практичні імплікації // Практична філософія. — 2001. — № 1.
Гор А. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух. — К.: Інтерсфера, 2001.
Деркач В. Трансформація поняття «екологія» в сучасному світоглядному контексті //Концептуальні виміри екологічної свідомості. — К.: ПАРАПАН, 2003.
Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. — К.: Лібра, 2001.
Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке. — М.: Гардарика, 1998.
Кисельов М.М. Екологічна свідомість як феномен освітянського процесу //Філософська думка. — 2005. — № 2.
Кисельов М.М. та ін. Методологія екологічного синтезу: Єдність людино- та природоохоронних аспектів. — К.: Наук. думка, 1995.
Кисельов М.М. Філософія екології та гуманітарна освіта // Наукові і освітянські методології та практики. — К.: Софія-Оранта, 2003.
Кисельов М.М., Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. — К.: Тандем, 2000.
Кисельов Н.Н. и др. Социально-правовые аспекты клонирования человека. — Одесса: ЛАТСТАР, 2002.
Кисельов Н.Н. Мировоззрение и екология. — К.: Наук. думка, 1990.
Концептуальні виміри екологічної свідомості. — К.: ПАРАПАН, 2003.
Майєр-Абіх К.М. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільного світу. — К.: Лібра, 2004.
Попович М.В. Розум, воля і почуття // Філософська і соціологічна думка. — 1995. — № 11-12.
Поттер В.Р. Биоэтика: мост в будущее. — К.: Издатель Вадим Карпенко.
Сидоренко Л.І. Сучасна екологія. Наукові, етичні та філософські ракурси. — К.: ПАРАПАН, 2002.
Bahro, R. (1982) Socialism and Survival. London: Heretic Books.
Bahro, R. (1984) From Red to Green. London: Verso| New Left Books.
Boulding, K. (1966) The Economics of the Coming Spaceship Earth', in H/ Jarrett (ed.), Environmental Quality in a Growing Economy. Baltimore: Johns Hopkins Press.
Bramwell, A. (1989) Ecology in the Twentieth Century: A History. New Haven, CT and London: Yale University Press.
Bramwell, A. (1994) The Fading of the Greens: The Decline of Environmental Politics in the West. New Haven, CT: Yale University Press.
Capra, F. (1982) The Turning Point. London: Fontana (Boston, MA: Shambhala, 1983).
Capra, F. (1997) The Web of Life: A New Synthesis of Mind and Matter. London: Flamingo.
Ehrlich, P. and A. Ehrlich (1970) Population, Resources and Environment: Issues in Human Ecology. London: W.H. Freeman.
Ehrlich, P. and R. Harriman (1971) How to be a Survivor. London: Pan.
Goodin, R.E. (1992) Green Political Theory. Oxford: Polity Press.
Inglehart, R. (1977) The Silent Revolution: Changing Values and Political Styles.
Leopold, A. (1968) Sand County Almanac. Oxford: Oxford University Press.
Levelock, J. (1979) Gaia: A New Look at Life on Earth. Oxford and New York: Oxford University Press.
Levelock, J. (1988) Men and Gaia, in E. Goldsmith and N. Hilyard (eds), the Earth Report. London: Mitchell Beazley.
Regan, T. (1983) The Case for Animal Rights. London: Routledge & Kegan Paul.
Singer, P. (1976) Animal Liberation. New York: Jonathan Cape.