ІСЛАМСЬКИЙ ЕКСТРЕМІЗМ
Історичні традиції цього небезпечного політично-психологічного і економічного явища сягають сивої давнини. Так, ще в ХІ ст. на території сучасного Ірану під керівництвом духовного лідера Хассана ібн Саббаха був створений орден асасинів.
Його можна назвати першою терористичною організацією Сходу. Під ударами одурманених наркотиками бойовиків гинули чиновники і султани, купці і поети, європейські принци і священики. Асасини мали вплив на військово-рицарські ордени Заходу, тамплієрів і госпітельєрів. Їхнім центром була фортеця Плімут. У ХІІІ ст. цей орден занепав і вже в ХІХ ст. був відроджений.А з середини 70-х років ХХ ст. в арабському світі діє більше ніж 200 релігійно- політичних організацій, які виступають під прапорами ісламу. Їх прийнято називати НРПО — неурядово-політичні організації. Серед них є чимало організацій, які виступають і діють насильницькими, екстремістськими методами. Члени таких організацій проголошують своєю метою утворення «чистих» ісламських держав. Одним із програмних документів таких організацій є книга Мухамена Фарасі «Нездійсненний обов'язок мусульманина». Книга пропагує насильство, агітує за проведення священної війни проти віровідступників. На думку автора цього твору, ісламська держава повинна перерости у всесвітню.
Ісламські екстремістські групи становлять: майже 50 % студенти, 5% — це професіонали, які проходять спецпідготовку, решта — ремісники, торговці, інтелігенція, безробітні. Ці групи виступають проти намагань держав Близького Сходу змінити традиції шаріату. Ідеологи НРПО пропонують і вимагають повернутися до тих соціально-економічних умов, у яких араби перебували в період зародження ісламу. На їхню думку, розквіт арабської цивілізації і вершина могутності припадають на ті часи, коли всі наслідували положення ісламу. Нинішній занепад є наслідком відхилень від ісламу. Перетворення ісламу в панівну ідеологію гарантує відродження минулої могутності арабського світу.
Ці основні положення викладені у працях єгиптянина Сайн Кутба, твори якого є теоретичною базою екстремістів.Суперечності між НРПО і державними структурами зумовлені тим, що сторони по-різному тлумачать формулу «іслам — державна релігія». Бойовики вважають, що держава в усьому повинна наслідувати канони ісламу. А представники влади намагаються встановити монотонне право держави на використання релігій у політичних процесах. Тому в свій час у Єгипті були жорстоко подавлені групи «Братів- мусульман», «Священна війна», а в Саудівській Аравії для забезпечення «внутрішнього спокою», заарештовані лідери релігійної організації «Джухайті». У Лівії Кад- дафі провів цілу кампанію, спрямовану проти екстремістських священиків. З цього приводу в ряді мусульманських країн прийнято закони, які забороняють дію ісламських екстремістських груп, а за належність до них загрожує смертна кара.
Значну частину екстремістських організацій підтримують провідні держави світу, зокрема країни Великої вісімки. Цього не приховують лідери окремих екстремістських угруповань. Наприклад, Омар Тимані, один із керівників «Братів- мусульман», прямо заявив: «Я підтримував тісний зв'язок з посольством США в Каїрі і отримував фінансову допомогу». В 70—80-ті роки минулого століття представників лівих екстремістських ісламських рухів фінансували і навчали спеціалісти із СРСР та інших соціалістичних країн.
Найбільше прикладом екстремізму є руйнівні терористичні атаки Аль Каїди на Центр світової торгівлі і Пентагон 11 вересня 2001 року. Інші приклади: політичне вбивство президента Єгипту Анвара Садата, здійснене ісламськими фундаменталіс- тами в 1981 р., прем'єр-міністра Індії Індіри Ганді — войовничими сикхами в 1984 р. і прем'єр-міністра Ізраїлю Ісаака Рабіна — єврейським фанатиком у 1995 р.; терористичні кампанії в Ізраїлі, які розгорнули ісламістські угруповання, такі як Хезболла (партія Аллаха) і Хамаз. Насильство, чинене релігійними комунами, серед інших, войовничими буддистами на о.
Шрі-Ланка, дія єврейських фундамента- лістів на окупованих територіях Ізраїлю й ісламських терористів в Алжирі і рух екстремістів у США проти абортів, що підкріплювало свій хрестовий похід вибухами й убивствами.Найпоширеніше виправдання подібних дій фундаменталістами — це те, що вони виконують волю Божу, тому що мають намір викорінити зло. Ісламські підрив- ники-смертники, наприклад, вважають, що, пожертвувавши своїм життям в ім'я справи Аллаха, вони будуть відразу ж покликані на небеса. Частота прояву насильства серед угруповань фундаменталістів майже напевно зростає через завищені очікування і революційний запал, що провокуються вірою в Апокаліпсис, що ми живемо в часи «кінця світу». Рух фундаменталізму часто підтримують теорію міленіаризму, віри в неминуче встановлення тисячолітнього Царства Божого і виявляють чекання месії, що ґрунтується на надії на повернення Бога на Землю.
Тероризм. Термін «тероризм» за самим змістом — це використання терору для досягнення політичних цілей. Він прагне створити атмосферу страху і передчуття чогось поганого. Сам термін украй суперечливий. По-перше, розходження між тероризмом та іншими формами насильства або воєнних дій стираються, тому що останні також прагнуть поширити страх серед широких верств населення. Подруге, оскільки цей термін украй зневажливий, його схильні використовувати вибірково і часто суб’єктивно (той, хто для одного є «терористом», для іншого — «борець за волю»). По-третє, хоча тероризм звичайно ототожнюють з антиурядовою діяльністю, уряд також може використовувати терор проти свого або інших народів, як у випадку з «державним тероризмом».
6.