Термінологічний словник

Абсолютизм — форма правління, за якої політична влада зосереджена в руках окре­мої чи маленької групи людей, в особливості, абсолютна монархія.

Автаркія — економічна самостійність, здійснена чи через експансіонізм, спрямований на забезпечення ринків і джерел сировини, чи відходом від інтернаціональної економіки.

Автономія. Дослівно самоврядування; можливість контролювати свою власну долю, насолоджуючись незалежністю від зовнішніх впливів.

Авторитаризм — віра, що сильна централізована влада, що здійснюється згори, є і бажаною, і необхідною, і тому вимагає беззаперечного підкорення.

Адміністративно-командна економіка — економіка, що контролюється державою, як найбільш підходящим засобом вирішення проблем і забезпечення економічно­го і соціального розвитку.

Альтруїзм — турбота про інтереси та благополуччя інших, що основується чи на ви­світленому власному інтересі, чи на вірі в загальну гуманність.

Анархія. Дослівно — без правил; анархія часто використовується, щоб викликати не­стабільність чи навіть хаос.

Аномія — ослаблення цінностей і нормативних правил, що асоціюються з почуттями ізоляції, самотності та не значимості.

Антисемітизм — упереджене ставлення чи ненависть до євреїв; може набувати релі­гійних, економічних чи расових форм.

Антропоцентризм — віра, що людські потреби та інтереси мають основне моральне і філософське значення; антонім екоцентризму.

Атомізм — віра, що суспільство складається скоріше з групи егоїстичних та самостій­них осіб чи атомів, ніж з соціальних груп.

Братство — товариські зв'язки між групою людей, засновані на взаємній симпатії та спільних інтересах.

Божественне право — доктрина про те, що земні правителі, а значить і влада, обрані Богом; божественне право — захист для абсолютної монархії.

Боротьба за свободу особистості — віра, що особа повинна використовувати яко­мога ширший спектр свобод; включає усунення внутрішніх та зовнішніх змушень особи.

Буржуазія — марксистський термін, який виокремлює правлячий клас капіталістично­го суспільства, власників матеріальних благ.

Буржуазна ідеологія — марксистський термін, що визначає теорії та ідеї, які служать інтересам буржуазії, приховуючи протиріччя капіталістичного суспільства.

Відчуження — означає бути відокремленим від істинної чи необхідної сутності; вико­ристовується марксистами для опису процесу, за допомогою якого капіталістична

праця перетворюється на звичайну перевагу і стає скоріше де персоналізованою, ніж творчою і виконуючою діяльністю.

Вільна торгівля — торгівельна система між державами, яка не є обмеженою тарифа­ми чи іншими формами протекціонізму.

Вільний ринок — принцип політики вільної від державного втручання ринкової кон­куренції.

Віталізм — теорія, що живі організми отримують свої характерні можливості з уні­версальної «життєвої сили»; віталізм робить наголос скоріше на інстинктах та ім­пульсах, ніж на інтелекті та причині.

Влада — право впливати на інших за допомогою сили визнаного обов'язку підкоряти­ся.

Войовничість — перебільшене чи екстремістське переконання, рівень ентузіазму і пристрасті, що типово асоціюється з боротьбою чи війною.

Вседозволеність — готовність дозволяти людям робити свій власний моральний ви­бір, вседозволеність означає, що не існує диктаторських цінностей.

Гегемонія — влада чи домінування одного елементу системи над іншими; в марксист­ській теорії гегемонія заключає в собі ідеологічне домінування.

Гендерний чинник — основана на статі соціальна та культурна різниця між чоловіками та жінками, яка стосується біологічних а, отже, і невикорінюваних відмінностей між чоловіком і жінкою.

Глобалізація — комплекс «павутини» чи взаємного зв'язку, через який життя набуває своєї форми за допомогою рішень чи подій, що трапляються на відстані; глобалі­зація відображає зростаючу проникливість держави-нації.

Глобалізм — ідеологічна течія, що підтримує глобалізацію як бажану та незаперечну рису сучасного суспільства.

Глибока екологія — зелена ідеологічна перспектива, що відхиляє антропоцентризм і надає пріоритет збереженню природи і пов'язана з такими цінностями, як біоцен- тричне рівноправ'я, різноманітність та децентралізація.

Громадянство — членство в державі; відносини між собою і державою, основані на взаємних правах та обов'язках.

Громадянська свобода — особиста сфера існування, яка належить громадянину, а не державі, свобода від держави.

Громадянське суспільство — сфера автономних об'єднань і груп, створена окреми­ми громадянами і яка є незалежною від держави; громадянське суспільство вклю­чає фірми, клуби, сім'ї тощо.

Гуманізм — філософська течія, що надає моральну перевагу досягненню людських по­треб та цілей.

Деволюція — передача сили від центральних органів управління до субордино- ваних регіональних, без (як в федералізмі) ведення до розділеної верховної влади.

Демократія — правління людьми; заключає в собі і участь народу, і держави в суспі­льних інтересах і може набувати різних форм.

Демократичний централізм — ленінський принцип партійної організації, осно­ваний на передбачуваному балансі між свободою вираження і суворим узго­дженням дій.

Держава — об’єднання, що встановлює суверенну владу в рамках певної території, за­звичай встановлюючи монополію примусової влади.

Держава-нація — суверенне політичне об’єднання, в межах якого громадянство і наці­ональність співпадають; одна нація в рамках окремої держави.

Державний соціалізм — форма соціалізму, при якій держава контролює і управляє економічним життям, діючи, теоретично, в інтересах народу.

Детермінізм — віра, що людські вчинки та можливості вибору повністю зумовлені зо­внішніми факторами; детермінізм наголошує, що вільний вибір — це міф.

Децентралізація — експансія місцевої автономії через відбирання влади і обов’язків у національних чи центральних органів.

Джингоїзм — настрій національного ентузіазму і народного уславлення, спричиненого воєнною експансією чи імперіальним завоюванням.

Діалектика — процес розвитку, при якому взаємодія між двома силами, що протисто­ять, веде до наступної чи вищої стадії; історична зміна того, що відбувається вна­слідок внутрішніх протиріч в межах суспільства.

Диктатура пролетаріату — марксистський термін, що виділяє перехідну фазу між крахом капіталізму і встановленням повного комунізму, характеризується встано­вленням тимчасової пролетарської держави.

Додана вартість — марксистський термін, що визначає цінність, отриману від праці пролетаріату за допомогою механізму капіталістичної експлуатації.

Егалітаризм — теорія чи практика, основана на бажанні проголошувати рівність; ін­коли розглядається як вірування, що рівність — перша політична цінність.

Егоїзм — клопіт про свої власні інтереси чи благополуччя; чи віра, що кожна особа — центр свого власного морального всесвіту, і, таким чином, наділений правом фу­нкціонувати як морально автономне створіння.

Екологія — наука про відносини між живими організмами і оточуючим середовищем; екологія підкреслює сукупність взаємовідносин, що підтримує всі форми життя.

Економічний лібералізм — віра в ринок як само регульований, що природно має тен­денцію досягати загального процвітання та можливостей для всього.

Екоцентризм — теоретичний напрямок, що перевагу скоріше збереження екологічно­го балансу, ніж досягнення людських цілей.

Елітизм — віра в управління, здійснене елітою або меншинами; право еліти може зда­ватися бажаним — елітні володіння перевищують таланти чи навики — чи неми­нучим, елітарні ідеї, такі як демократія і соціалізм є просто непрактичними.

Етнічність — почуття вірності окремому народові, культурній групі чи території; скоріше є культурною, ніж расовою.

Етнічний націоналізм — форма націоналізму, що перш за все забезпечується значни­ми етнічними розбіжностями та бажанням зберегти їх.

Євгеніка — теорія чи практика виборного розмноження, яка досягається чи сприянням виведення потомства серед «підходящих» представників виду, чи уникненням розмноження серед «непідходящих».

Єврокомунізм — форма дерадикалізованого комунізму, що намагається поєднати мар­ксизм з ліберально-демократичними принципами.

Загальна воля — щира зацікавленість в колективній владі, рівній загальному благу; воля всіх неегоїстичних актів, створених кожною особою.

Закон — встановлені і записані правила соціальної поведінки, які забезпечуються дер­жавними органами: поліцією, судами та в’язницями.

Ідеалізм — сукупність політичних поглядів, що підкреслює важливість моралі та ідеа­лів; з точки зору філософії, ідеалізм може означати, що ідеї є більш «реальними», ніж матеріальний світ.

Ієрархія — розподіл соціального стану чи статусу; заклечається в структурній чи фік­сованій нерівності, тут положення не пов’язане з індивідуальними здібностями.

Імперіалізм — поширення контролю однією країною над іншою, чи то очевидними по­літичними засобами, чи через економічне домінування.

Індивідуалізм — віра в центральне значення індивіда як противаги соціальній групі чи колективу.

Індивідуальність — самореалізація, досягнута за допомогою реалізації характерної чи унікальної індивідуальності і притаманних якостей індивіда; те, що відрізняє одну особу від іншої.

Індустріалізм — економічна теорія чи система, основана на фабричному виробництві високого рівня та непом’якшеній акумуляції капіталу.

Інтегральний націоналізм — напружений, навіть істеричний національний ентузіазм, що поглинає індивідуальну ідентичність в національну.

Інтернаціоналізм — політична теорія чи діяльність, основана на транснаціональному чи глобальному співробітництві; віра в те, що нації — штучні та непотрібні фор­мації.

Історичний матеріалізм — марксистська теорія, яка вважає, що матеріальні чи еко­номічні умови максимально впорядковують закон, політику, культуру та інші ас­пекти суспільного життя.

Капіталізм — економічна система, в якій матеріальні блага є власністю приватних підприємців, а продукти виробляються для обміну згідно з диктатурою ринку.

Кейнсіанство — теорія ( розвинута Дж.М.Кейнсом) чи політика економічного мене­джменту, що асоціюється з регулюючою сукупністю вимог і досягненням повного використання.

Класичний лібералізм — традиція в межах лібералізму, що намагається якнайбільше зміцнити сферу добровільних індивідуальних дій, в основному встановлюючи мі­німальний державний контроль і затверджуючи ринкову економіку.

Класова свідомість — марксистський термін, що визначає чітке розуміння класових інтересів і готовність здійснювати їх; свідомий клас — це клас заради себе.

Колективізація — ліквідація приватної власності і встановлення обширної системи спільної чи державної власності, зазвичай через механізми держави.

Колективізм — віра в те, що найкращим способом досягнення людської мети є спільні чи колективні зусилля, підвищення важливості соціальних груп.

Колоніалізм — теорія чи практика встановлення контролю над іноземними територія­ми, зазвичай за згодою чи економічним домінуванням.

Комунізм — принцип спільного володіння благами; комунізм часто вживається більш широко при віднесені до рухів чи режимів, що основуються на марксистських принципах.

Комунітаріанізм — віра, що власна особистість чи особа закріплена через спілку в то­му розумінні, що не існує «вільних особистостей».

Консенсус — згода в основних предметах суперечки чи принципах, що може дозволи­ти розходження в сутностях деталей чи призначення.

Консерватизм однієї нації — традиція консервативного реформізму, охарактеризова­на вірою в родинний обов'язок і страхом широкої соціальної нерівності.

Контракт — згода, укладена добровільно і на спільно прийнятий термін.

Конфлікт — протистояння чи боротьба між двома і більше силами, спричинена чи го­нінням за несумісними цілями, чи зіткненням суперницьких думок.

Кооперація — співпраця; колективні зусилля, спрямовані на досягнення взаємної вигоди.

Корисність — використання цінностей; в економіці корисність означає задоволення, отримане від споживання матеріальних благ і послуг.

Корпоратизм — теорія (пов'язана чи з фашистською, чи ліберальною теорією), що основні економічні інтереси — бізнес і праця — є чи мають бути включені в про­цеси управління.

Космополітизм — дослівно, віра в слово держави; більш звичайно — обов'язок під­тримувати гармонію і розуміння між націями.

Ксенофобія — страх чи ненависть до іноземців; патологічний етноцентризм.

Легітимність — поняття, що політична влада є законною і, відповідно, що її суб'єкти наділені моральним обов'язком підкорятися.

Лейборизм — тенденція, представлена соціалістичними партіями скоріше щоб захис­тити інтереси організованого трудового руху, ніж переслідувати ширші ідеологі­чні цілі.

Ленінізм — теоретичні внески Леніна до марксизму, його віра в необхідність револю­ційної чи правлячої партії, яка б підняла пролетаріат до класової свідомості.

Ліберальна демократія — форма демократії, що включає і обмежений уряд, і систему регулярних та конкурентних виборів; ліберальна демократія також використову­ється як форма устрою.

«Лівий» — широкий ідеологічний напрямок, що характеризується прихильністю до та­ких принципів як свобода, рівність, братерство та прогрес.

Людські права — права, якими наділені люди завдяки тому, що вони — особи; універ­сальні та фундаментальні права.

Laisser — faire (з французької — жодних обмежень вільної торгівлі) — доктрина, в якій зазначається, що економічна діяльність повинна бути повністю вільна від державного втручання; віра в вільний ринок.

Мажоритаризм — віра в верховенство права; припускає що більшість домінує над ме­ншістю, що меншість повинна рахуватися з думкою більшості.

Майно — наявність у приватних осіб, груп людей чи держави «реальних товарів» чи статку.

Мілітаризм — досягнення цілей воєнними засобами; розповсюдження воєнних ідей, цінностей і звичаїв у громадянському суспільстві.

Мілленаріанізм — віра в тисячолітній період божественного правління; з політичної точки зору пропонує перспективу раптового і повного звільнення від страждання і тиску.

Міф політичний — вірування, яке має можливість провокувати політичні дії скоріше силою своєї емоційної чи символічної влади, ніж через представлення причини.

Модернізація процес соціальних і політичних змін, через який пройшли сучасні індус­тріальні суспільства; поява капіталістичного економічного порядку та ліберал- демократичної політичної системи.

Монетаризм — теорія, що інфляція спричинена зростанням випуску грошей: «завели­ка кількість грошей, яка підтримується малою кількістю товарів».

Монізм — віра в одну з теорій чи цінностей; політично монізм відображений в досяг­нутій покорі унітарній владі і таким чином є безсуперечним тоталітаризмом.

Мультикультуралізм — схвалення общинних розбіжностей (зазвичай пов’язаних з расою, етнічністю, релігією чи мовою), оснований на вірі, що різні культурні гру­пи повинні поважатися і визнаватися.

Мютюелізм — система добровільного, вигідного для всіх гармонійного обміну, в яко­му індивіди чи групи заключають угоди один з одним, торгуючи товарами і по­слугами без спекуляції чи експлуатації.

Наднаціоналізм — можливість органів, що мають транснаціональну чи глобальну юрисдикцію, нав’язувати свою волю державам-націям.

Насилля — руйнівні дії, здійснені проти власності особи, або групи осіб.

Націоналізація — розповсюдження державної чи суспільної влади на приватну влас­ність чи промисловість.

Національний соціалізм — форма фашизму, яка практикувалася в гітлерівській Німе­ччині і характеризувалася тоталітарним терором, антисемітизмом і експансіоніст­ським расизмом.

Нація — група людей, які об’єднані подібними цінностями і традиціями, спільною мо­вою, релігією та історією, і, зазвичай, займають один географічний ареал.

Негативна свобода — відсутність зовнішніх обмежень чи примушень особи, що до­зволяє свободу вибору.

Неоконсерватизм — сучасна версія соціального консерватизму, що підкреслює по­требу в відновленні порядку, поверненні до традиційних чи родинних цінностей чи відродженні націоналізму.

Неолібералізм — течія в рамках лібералізму, що забезпечує (на відміну від класичного лібералізму) кваліфіковане схвалення соціального і економічного втручання, як засобу розширення свободи.

Неоліберальна демократія — форма демократії, що в процесі визначення суспільно­го інтересу надає особливого значення розмовам та дебатам.

Неомарксизм — усучаснена і змінена форма марксизму, що відкидає детермінізм, пе­ршість економіки і привілейований статус пролетаріату.

Нігілізм — дослівно — віра в ніщо, відмова від усіх моральних і політичних принципів; ні­гілізм інколи, але не обов’язково, асоціюється з руйнацією і застосуванням насилля.

Нові ліві — ідеологічний рух, що прагне відродити соціалістичну думку, критикуючи індустріальне суспільство, підкреслюючи необхідність децентралізації, розподі­лення і особистої свободи.

Нові праві — ідеологічний напрямок в межах консерватизму, що охоплює ринковий індивідуалізм і соціальний авторитаризм.

Норматив — припис скоріше морального стандарту що буде, може бути чи повинно бути, ніж описове викладення того, що це.

Ортодоксальність — прихильність до встановлених чи традиційних поглядів, зазви­чай із застосуванням «офіційних» санкцій чи підтримки.

Пан-націоналізм — стиль націоналізму, присвячений об’єднанню докорінно різних людей чи через політичну солідарність («пан» означає всі чи кожний).

Партикуляризм — віра, що історичні, культурні та інші розбіжності між народами і суспільствами більш значущі ніж те, що в них є схожим.

Пасторалізм — віра в переваги сільського існування: простору, спілкування і близь­кість з природою, на відміну від ніби то аморального впливу урбанізованого та індустріального життя.

Патерналізм — влада, що здійснюється «згори» для управління і підтримки тих хто «знизу», моделюється по принципу взаємовідносин батьків і дітей.

Патріархат — дослівно — правління батька; патріархат часто застосовується для опису домінування чоловіків і підпорядкування жінок в суспільстві в цілому.

Патріотизм — дослівно — любов до своєї батьківщини; психологічна відданість і ві­рність своїй нації чи країні.

Пацифізм — принципова відмова від війни і всіх форм насилля.

Плюралізм — віра в різноманітність вибору, чи теорія, що політична влада є чи пови­нна бути широко та рівномірно розподілена.

Поверхова екологія — «зелена» ідеологічна перспектива, що прилаштовує уроки еко­логії до людських потреб і асоціюється з такими цінностями як захищеність та стабільність.

Позитивна свобода — самовладання чи самореалізація; досягнення автономії і розви­ток людських здібностей.

Політика — діяльність, пов'язана із створенням держави чи механізму управління; більш широко, це процес, через який виражається і будь-яким шляхом вирішуєть­ся соціальний конфлікт.

Популізм — віра, що народні інстинкти і бажання є основним легітимним орієнтиром політичної діяльності, який часто відображає недовіру чи ворожість до політич­них еліт.

Порядок — встановлені, передбачені і мирні соціальні обставини, в яких забезпечуєть­ся особиста безпека.

Постматеріалзм — теорія, в якій зазначається, що з розширенням матеріального до­статку, турботи про «рівень життя» мають тенденцію замінювати економічні пи­тання.

Постмодернізм — інтелектуальний рух, що відхиляє ідею абсолютної і універсальної правди, і зазвичай надає особливого значення розмовам, дебатам і демократії.

Права — можливості діяти чи сприйматися індивідуальним способом.

Право — широка можливість скористатися чимось, що характеризується прихильністю до таких принципів як влада, порядок, ієрархія та обов'язок.

Правосуддя — моральний стандарт чесності й справедливості; соціальне правосуддя — це поняття чесного чи справедливого розповсюдження благ та нагород в суспільстві.

Прагматизм — поведінка, сформована у відповідності скоріше до практичних обста­вин і цілей, ніж до ідеологічних.

Представницька демократія — обмежена і непряма форма демократії, що основу­ється на виборі (зазвичай шляхом виборів) тих, хто буде правити від імені народу.

Приватизація — передача державної власності з публічного до приватного сектору, що відображає обмеження державних можливостей.

Природна аристократія — думка, що талант та лідерство — вроджені або спадкові якості, яких не можна набути шляхом зусиль або самовдосконалення.

Природні права — надані Богом права, що є основними для людей і тому є не­від'ємними (їх не можна забрати).

Прогрес — просування вперед, що зазвичай передбачає покращення; прогрес основу­ється на вірі, що людська історія відзначається перевагою знань і досягненням вищих рівнів цивілізації.

Пролетаріат — марксистський термін, що визначає клас, який існує завдяки продажу своєї праці; власне кажучи, пролетаріат не є еквівалентом робочому класу (робіт­никам фізичної праці).

Протекціонізм — обмеження на імпорт, такі як квоти та тарифи, що створені для за­хисту вітчизняних виробників від іноземних конкурентів.

Просвітництво — інтелектуальний рух, що досяг своєї вершини в ХѴІІІ ст. і кинув ви­клик традиційним віруванням в релігії, політиці та вченням взагалі в ім'я прогресу.

Пряма демократія — народне самоуправління, яке характеризується прямою і безпе­рервною участю громадян в завданнях держави.

Пряма діяльність — політична діяльність здійснена поза конституційними та закон­ними межами; пряма діяльність може коливатися від пасивного протистояння до тероризму.

Радикалізм — віра в фундаментальні чи далекосяжні зміни на противагу поступовим чи зростаючим реформам.

Радикальна демократія — форма демократії, що підтримує децентралізацію і спів­участь: якомога більше розсіювання політичної влади.

Радикальний фемінізм — форма фемінізму, що припиняє існування тендерного чин­ника. Як політично важливого для соціального розколу, і вважає, що цей чинник коріниться в структурі домашнього побуту.

Раса — сукупність людей, яким притаманна спільна генетична спадковість і які таким чином відрізняються від інших за біологічним фактором.

Расизм — віра, що расові відмінності є політично важливими, чи тому що раси пови­нні існувати окремо, чи тому що вони володіють різними якостями і таким чином є підходящими для різних соціальних ролей.

Раціоналізм — віра, що світ можна зрозуміти чи пояснити, використовуючи людський інтелект, оснований на припущеннях, що структура світу є раціональною.

Ревізіонізм — виправлення чи переробка політичної теорії, що відходить від попере­дніх трактувань у спробі представити «виправлені» погляди.

Революція — фундаментальні чи необоротні зміни; часто — короткий але раптовий і суттєвий період підйому; систематична зміна.

Релятивізм — віра, що про моральні чи фактичні твердження можна судити відносно їх змісту, бо не існує об’єктивних чи «абсолютних» стандартів.

Реформізм — віра в послідовні, поступові реформи на противагу революції, реформа — це діяльність чи політика, створена для вирішення певної проблеми.

Рівність — принцип, що люди є однаково цінними чи повинні сприйматися однаково; рівність може набувати дуже різного застосування.

Ринковий соціалізм — економічна система, основана на самоуправлінні кооператив­них підприємств, що діють в межах ринкової конкуренції.

Рух на захист навколишнього середовища — віра в політичну важливість природ­ного середовища; зазвичай цей термін використовується (в порівнянні з екологіз- мом) щоб визначити реформістський підхід до природи, що відображає людські потреби та інтереси.

Секуляризм — віра, що церква не повинна втручатися в світські відносини; ця віра за­звичай основується на бажанні відділити церкву від держави.

Сепаратизм — бажання відокремитися від політичної формації з наміром встановити незалежну державу.

Сіонізм — рух за встановлення іудейської вітчизни, зараз пов’язаний з захистом інте­ресів і територіальної недоторканості Ізраїлю.

Синдикалізм — форма революційного тред-юніонізму, основана на непродуманому ба­жанні класової боротьби і підтримує використання прямих дій і загальних страйків.

Соціальна демократія — помірний чи реформістський різновид соціалізму, що ско­ріше підтримує баланс між ринком і державою, ніж ліквідацію капіталізму.

Соціальна екологія — теорія, що людське суспільство діє згідно з екологічними принципами, включаючи віру в природну гармонію і потребу балансу між людст­вом і природою.

Соціальна революція — якісні зміни в структурі суспільства; для марксистів соціаль­на революція включає зміни в способі виробництва і системі власності.

Соціальна угода — погодження (гіпотетичне) індивідами, згідно з яким вони форму­ють державу з метою уникнення безпорядку та хаосу в «стані природи».

Соціальний клас — соціальний розподіл, оснований на економічних чи соціальних факторах; соціальний клас — це група людей, що знаходиться в одному й тому ж самому економічному становищі.

«Соціальне нахлібництво» — переконання, що держава чи комуна має забезпечити соціальний добробут своїх громадян.

Сталінізм — централізована економіка, що підтримується систематичним і грубим політичним тиском, основана на структурі сталінської Росії.

Стійкість — здатність системи зберігатися в нормальному стані і продовжувати існу­вати; основний принцип «зеленої економіки».

Суверенітет — принцип абсолютної чи необмеженої влади, вираженої чи незапереч­ним юридичним авторитетом, чи безсуперечною політичною силою.

Теократія — дослівно — правління Бога; ідея, що релігійна влада повинна превалюва­ти над політичною, зазвичай шляхом домінування церкви над державою.

Тероризм — використання насильства для стимулювання обстав ноки страху чи терору з метою досягнення певних політичних цілей: зазвичай дуже суб’єктивний термін.

Тетчеризм — сильна державна ідеологічна позиція, що асоціюється з Маргарет Тет­чер; британська версія нового політичного проекту.

Толерантність — терпимість, готовність поділяти погляди чи вчинки, з якими хтось не погоджується.

Торизм — ідеологічна позиція в рамках консерватизму, що характеризується вірою в ієрархію, акцентом на традиції і підтримкою обов’язку.

Тоталітаризм — всеохоплюючий процес політичного правління, за якого держава проникає і контролює всі соціальні інститути, тим самим знищуючи громадянське суспільство і «приватне» життя.

Тоталітарна демократія — абсолютна диктатура, представлена в вигляді демократії, зазвичай основана на претензіях лідера на монополію ідеологічної просвітленості.

Традиція — звичай чи дещо встановлене, що пройшли через довгий період часу і тому були успадковані від попередніх поколінь.

Традиціоналізм — віра, що успадковані обряди та звичаї, особливо ті, які мають довгу і тривалу історію, стають найкращим керівним принципом для людської поведінки.

«Третій шлях» — поняття альтернативної форми економічного розвитку як для соціа­лістичних держав, так і для капіталістичних держав з вільним ринком, до якої свого часу зверталися консерватори, соціалісти і фашисти.

Універсалізм — віра, що можливо віднайти певні цінності та принципи, підходящі для всіх людей і суспільств, не залежно від історичних, культурних та інших розбіж­ностей.

Управління — механізм, через який від імені держави приймаються всі колективні рі­шення. Зазвичай охоплює законодавчу, виконавчу та судову влади.

Утилітаризм моральна та політична філософія, що оцінює «добро» в поняттях задо­волення та болі, і в кінцевому результаті прагне досягти «найбільшого щастя для найбільшої кількості осіб».

Утопізм — віра і необмежені можливості людського розвитку, типово втілена в бачен­ні досконалого чи ідеального суспільства, утопії.

Фальшива свідомість — марксистський термін, що визначає оману та містифікацію, які попереджують субординацію класів від визнання факту їх власної експлуата­ції......

Федералізм — територіальний розподіл влади, оснований на її поділі між центральни­ми (зазвичай національними) та місцевими органами.

Феодалізм — система аграрно основаного виробництва, що характеризується закріп­леною соціальною ієрархією та непохитною структурою обов’язків.

Фундаменталізм — віра в першопочаткові чи самі основні принципи віровчення, час­то пов’язуються з лютими переконаннями та інколи відображається в фанатичній старанності.

Харизма — привабливість чи особиста сила, можливість вселяти почуття вірності, емоційної залежності чи навіть відданості іншим.

Холізм — віра, що ціле більш важливе, ніж його частини; припускає, що розуміння можливо досягти досліджуючи взаємозв’язки мыж складовими частинами.

Християнська демократія — ідеологічна традиція в рамках європейського консерва­тизму, що характеризується прихильністю до соціального ринку та кваліфікова­них економічних втручань.

Шовінізм — некритична та непідтверджена відданість справі чи групі, що зазвичай ба­зується на вірі в свою перевагу, як в «національному шовінізмі» чи в «чоловічому шовінізмі».