ГЛОБАЛІЗМ ЯК ІДЕОЛОГІЯ?

Неважко уявити, що загроза політичній ідеології постає в процесі глобалізації. Адже глобалізація мала значний вплив на ряд ідеологічних традицій, враховую­чи соціалізм, націоналізм і релігійний фундаменталізм, але вона має ширші зна­чення для ідеології в цілому.

Глобалізація — це не стабільне та ілюзорне поняття. Основною ідеєю глоба­лізації, за словами Кенічі Омая (1989), є «світ без кордонів», спростування тен­денції традиційних політичних кордонів, що ґрунтується на національних та ре­гіональних межах. Глобалізація перекреслила соціальний простір. Це означає, що територія має не таке велике значення, тому що постійно розширюються безкордоні зв’язки. Наглядним прикладом цього можуть бути: легкість з якою транснаціональні корпорації можуть переміщувати продукцію та інвестиції; той факт, що фінансовий ринок майже негайно реагує на економічні події будь-де на землі; і ще поява глобальних товарів, таких фірм як «Кока-кола», «Макдо­нальдс», «Найк», які доступні практично всьому світу.

Глобалізація впливає на політичні ідеології різними шляхами. По-перше, во­на робить основний вклад у націоналізм та в інші ідеологічні проекти, які спи­раються на нації. Наприклад, політичний націоналізм, який пов’язаний із націо­нальним самовизначенням, може стати непотрібним у світі, в якому держави- нації функціонують у постсуверенних умовах. З іншого боку, форми культурно­го, етнічного та релігійного націоналізму можуть бути зміцнені тим, що держа­ва втрачає свою здатність породжувати політичну і громадянську лояльність. Сучасний лібералізм і соціальна демократія були скомпрометовані низькою діє­здатністю національних економічних стратегій, а консерватизм веде боротьбу з тенденцією глобалізації до послаблення традицій і національної ідентичності. По-друге, глобалізація, незважаючи ні на що, є нейтральною ідеологічною си­лою зі своїм правом на існування. Замість того, щоб іти в ногу з неолібераліз­мом, вона зміцнила ринок за рахунок держави. По-третє, глобалізація спричи­нила ряд опозиційних рухів. Вони включають зміцнений релігійний фундаменталізм, де глобалізація, як правило, розглядається як форма західного, або американського, імперіалізму.

Антиглобалістичні та антикапіталістичні рухи в розвинутому світі привели до появи таких ідей, як соціалізм, анархізм, фемінізм та екологізм. Однак важко описати глобалізацію як ідеологічно нейтральну. Існують дві альтернативних версії глобалізму. Перша — неоліберальний глобалізм — пов’язана з експансі­єю структур і цінностей ринкової економіки. З цієї точки зору, сутність глобалі­зації полягає в побудові глобальної капіталістичної економіки, яка пристосову­ється до інтересів транснаціональних корпорацій і по суті послаблює силу держави, особливо її здатність трансформувати соціальну сферу. Однак глоба­лізація таким чином є механізмом, який у світлі фінального тріумфу лібераль­ного капіталізму покладе «кінець історії». Другою версією глобалізму є ідея державної безпеки. Багато в чому це було наслідком появи глобального терори­зму і відповіді на нього західних держав, особливо США.

Отже, це глобалізація, чи постмодернізм, кінець історії чи кінець ідеології — все, що в цих речах є спільного, це те, що вони самі ідеологічні. Кожна з цих тез, в сутності, є спробою змалювати один особливий ряд політичних ідей і цін­ностей, вищих над своїми конкурентами, і передбачити його заключний тріумф. Завдання історії є привернути увагу до затвердження єдиної ідеології, або світо­гляду, буде це соціальний реформізм, ліберальна демократія, неліберальна (представницька) демократія чи глобальний капіталізм, — і цим дискредитува­ти інші політичні погляди. Проголошені твердження про загибель ідеології ли­ше демонструють, що ідеологічні дебати живі і в порядку, і що ідеологія — триваючий і безкінечний процес.

Використана та рекомендована література

Бауман З. Идеология в мире постмодерна // Политическая идеология в со­временном мире / Ред. О.Ю. Малинова. — М.: РАН ИНИОН, 2004.

Бек У. Что такое глобализация?: Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника. — М.: Прогресс-Традиция, 2001.

Березняков Д.В. Политические идеологии современного мира. — Новоси­бирск: Сибир. ун-т потребительской кооперации, 2002.

Бжезинський З. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні ім­перативи. — Львів; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000.

Бжезинський З. Вибір: світове панування чи світове лідерство: Пер. з англ. — К.: Києво-Могилянська академія, 2006.

Бжезинський З. Україна у геостратегічному контексті: Пер. з англ. — К.: Києво- Могилянська академія, 2006.

Білорус О.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку /НАН України; Ін­ститут світової економіки і міжнародних відносин / За ред.

Брагилев О.В., Горский Ю.М. и др. Практика глобализации: игры и правила новой эпохи. — М.: ИНФРА-М, 2000.

Воробьев Н.Г. Современные политические идеологии. — М.: Моск. гос. ун-т куль­туры и искусств, 2002.

Гидденс Е. Ускользающий мир. Как глобализация меняет нашу жизнь. — М.: Весь Мир, 2004.

Глобальные проблемы и общественные ценности. — М.: Прогресс, 1990.

Глобальное сообщество: Картография постсовременного мира. — М.: Вос­точная Литература, 2002.

Идеология и дискурс в работах Т.А. Ван Дейка // Политическая идеология в современном мире / Ред. О.Ю. Малинова. — М.: РАН ИНИОН, 2004.

Кессиди Ф.К. Глобализация и культурная идентичность // Вопросы филосо­фии. — 2003. — № 1.

Колодко Г.В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. — К.: Основні цінності, 2002.

Кузнецов В.Н. Российская идеология 21: Опыт социологического исследова­ния формирования российской идеологии ХХІ в. — М.: Книга и бизнес, 2004.

Михальченко Н. Возможна лиинтегративная идеология в Украине ? // Социо­логия: теория, методы, маркетинг. — 1998.

Михальченко Н. Политическая идеология как форма общественного созна­ния. — К., 1981.

Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование в условиях страте­гической нестабильности. — М.: Эдиториал УРСС, 1999.

Панарин А.С. Искушение глобализмом. — М.: Эксмо, 2003.

РюсЖ. Поступ сучасних ідей. Панорама новітньої науки. — К.: Основи, 1998.

Соловьев А.И. Идеология и культура: политические оппоненты современной эпохи // Политическая идеология в современном мире / Ред. О.Ю. Малинова. — М.: РАН ИНИОН, 2004.

СтігліцДж. Глобалізація та її тягар. — К.: КМ Академія, 2003.

Толстоухов А. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє. — К.: ПАРАПАН, 2003. Тоффлер А. Футурошок. — СПб: Лань, 1997.

Тоффлер Е. Третя хвиля. — К.: Всесвіт, 2000.

Хайдеггер М. Бытие и время: Статьи и выступления. — М.: Республика, 1993.

Хайдеггер М. Европейский нигилизм // Проблема человека в западной фило­софии. — М.: Прогресс, 1988.

Хаксли О. О дивный новый мир // Иностранная литература. — 1988. — № 4.

Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. — М.: АСТ, 2003.

Хесле В. Философия и экология. — М.: АО Ками, 1994.

Фукуяма Ф. Великий разрыв. — М., 2003.

Фукуяма Ф. Доверие. Социальные добродетели и путь к процветанию. — М., 2004.

Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии. — 1990. — № 3.

Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек. — М.: АСТ, 2004.

Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее. — М.: АСТ, 2004.