2.2. ТРАНСГУМАНІЗМ ЯК КВАЗІРЕЛІГІЙНИЙ ІДЕОЛОГІЧНИЙ ПРОЕКТ

Настання ери штучного інтелекту (AI) призначаються адептами технологічної сингулярності й трансгуманізму на 2020, 2030, 2045 роки та інші круглі дати з такою ж есхатологічною послідовністю, з якою прибічники певних релігійних віровчень призначали і призначають круглі дати кінця світу, зазвичай орі­єнтуючись на різноманітні мілленіуми (у християнській тра­диції - рубежі тисячоліть від Різдва Христового).

Раціонально налаштовані науковці та «технарі» такі, пов'язані з подібним граничним переходом, релігійно-етичні й соціаль­но-психологічні та політико-правові колізії зазвичай або ігно­рують, або намагаються їх розв'язувати суто утилітарними, праг­матичними засобами і способами.

Парадоксально, але подібне ігнорування незручних тем іще більше посилює позиції прибічників екзотичних версій новітніх технологій, схильних витлумачувати їхні соціально-гуманітарні наслідки в дусі секулярної віри [88] у людський самотрансцензус (self-transcensus) - самопожертву «старої» людини заради «нової» людини [88].

Наприкінці 1990-х років сформувалася Світова трансгуманіс- тична асоціація (World Transhumanist Association - WTA), заснов­никами якої стали філософи Нік Бостром та Девід Пірс. Що­правда, у 2009 р. WTA здійснила ребрендинг, позначивши себе як «Група Humanity+». Згодом утворилися дочірні структури зга­даної асоціації й, зокрема, Товариство українських трансгуманістів, Польське трансгуманістичне товариство, Російський трансгума- ністичний рух і т. ін. [89; 90].

У «Трансгуманістичній декларації», остаточно ухваленій у бе­резні 2009 р. як своєрідний символ віри Світової трансгуманістичної асоціації, ставиться мета пошуків перспектив «персонального зростання поза нинішніми біологічними обмеженнями» [89].

У Декларації Російського трансгуманістичного руху «Транс- гуманізм як актуальний напрям сучасного світогляду» дається таке гуманістичне визначення ключового феномена: «Транс- гуманізм - це раціональний, заснований на усвідомленні досягнень та перспектив науки світогляд, який визнає можливість та бажа­ність фундаментальних змін у стані людини за допомогою пере­дових технологій з метою ліквідації страждань, старіння, смерті та значного поліпшення фізичних, розумових та психологічних можливостей людини» [90].

Відтак починаючи від кінця 80-х - початку 90-х років, коли терміни «сингулярність», «трансгуманізм», «постгуманізм» почали набувати популярності у колах не тільки любителів фантастики й паранауки, але й серйозних науковців та інженерів, накопи­чилися чималі ресурси досліджень на подібну тематику включно з філософськими, теологічними, політичними й політологічними.

Отже, трансгуманізм є складним утворенням, яке претендує на роль нової метафізики й світської релігії водночас. Разом із тим у випадку з відповідними технологіями йдеться про речі утилі­тарні, суто економічного ґатунку. Й зокрема - про трансфер ви­соких технологій. Саме з цією метою у 2000 р. Реймонд Курцвейл разом з Елізером Юдковським і бізнесменом Пітером Тілем (пла­тіжна система PayPal) створили Інститут сингулярності з питань штучного інтелекту (The Singularity Institute for Artificial Intelli­gence), який від 2008 р. функціонує як університет і має офіційне представництво в інтернеті [91]. У вересні 2016 р. Університет сингулярності створив філію в Києві.

Радикальних трансгуманістів ще називають імморталістами (від лат. mors - mortem - смерть та im - частка заперечення). А оскільки біологічна смерть є нічим іншим, як наслідком дії закону наростання ентропії (друге начало термодинаміки), то однією з популярних назв трансгуманізму є екстропіанство. Уживання терміна «екстропія» як антоніма до терміна «ентропія» датується 1967 р. Представників відповідного руху іменують екстропіанцями (The Extropian movement).

В українській науковій літературі антонімом до ентропії є не- гентропія, тому й представників відповідного «руху безсмертних» слід було б іменувати негентропіанцями.

Від 1988 р. друкується своєрідний офіціоз екстропіанців «Екс- тропія: журнал трансгуманістичної думки», який видає «Інститут екстропії». Щоправда, видання є неперіодичним і малотиражним. Станом на 1997 р., було видрукувано тільки 17 випусків. Згодом видання стало онлайновим, але сайт також діяв тільки до 2000 р. У 2002 р.

Створено спеціалізовані форуми в інтернеті, написано про­грами політичних та громадянських рухів та політичних партій. Приміром, у виборчій президентській кампанії США 2016 р. брала участь Трансгуманістична партія (The Transhumanist Party) Золтана Іштвана (Zoltan Istvan Gyurko), який у суто рекламних цілях 19 червня 2015 р. офіційно зареєструвався кандидатом у прези­денти США. В інтерв'ю «The Newsweek» Золтан Іштван не без іронії пропонував на президентських виборах 2020 р. обрати... робота. «Історично одна з найбільш проблем з лідерами є те, що вони ви­являються самозакоханими ссавцями (selfish mammals). Президент зі штучним інтелектом дійсно буде альтруїстичним» [92].

У тлумаченні трансгуманістів емерджентна революція означає необхідність відмови від традиційних моральнісно-етичних прин­ципів, які досі «принижували» людські можливості й саму людську гідність, нав'язували людині радикальний комплекс меншовар­тості тощо. Адже у вимірах традиційної моральності людина є не творцем, а творінням (тварністю, твариною тощо). У кращому разі, у випадку з неортодоксальними версіями християнства (П. Тейяр де Шарден, М. Бердяєв), людині відводиться роль спів­творця Господа, хоча в чітко окреслених межах.

Трансгуманізм власне артикулює концепцію технологічної син- гулярності як метафізичного фазового переходу до нових форм організації людини і людства, пропагуючи принципи морфоло­гічної свободи і права людини на індивідуальний вибір технологій поліпшення людської природи.

Серед цінностей трансгуманізму один з його чільних адептів Нік Бостром передусім виокремлює:

• краще розуміння людської природи й заохочення з цією метою досліджень і громадських дискусій щодо майбутнього;

• критичне мислення; відкритість; наукові запити; відкрите обговорення майбутнього;

• отримання як індивідуального, так і колективного штучного розуму, розвиток машинного інтелекту;

• філософський фаллібілізм; готовність переглянути припу­щення з розвитку справи; прагматизм; інженерно-підприємницький дух; науковість;

• різноманіття (видів, рас, релігійних вірувань, сексуальної орі­єнтації, способу життя тощо);

• турботу про благополуччя;

• збереження і примноження життя (життє-розширення (life-extension), дослідження питань антистаріння (anti-aging);

• терпимість до втручання в природу (tampering with nature); відкидання критики людської зарозумілості (idea of hubris);

• індивідуальний добір підсилюючих технологій (enhancement technologies);

• морфологічну свободу (morphological freedom);

• мир; міжнародне співробітництво; антирозповсюдження за­собів масового ураження;

• турботу про усі прояви духовного життя [39].

Нік Бостром - один із засновників світового трансгуманіс- тичного руху і директор Інституту майбутнього людства при Оксфордському університеті - порівняно недавно наважився по­ширити моральнісно-етичну категорію «гідність» на постлюдські (постгуманні) істоти, тобто такі істоти, які є подобою людини і вод­ночас розширюють можливості людської істоти. Як виразник ідей трансгуманізму Нік Бостром стверджує, що, перевершуючи людські біологічні можливості, різноманітні штучні пристрої підвищува­тимуть рівень людської гідності, тому що в них виявляє себе людська природа. Тому все штучне людське довкілля (гаджети та девайси тощо) неодмінно набуває моральнісно-етичних вимірів, і на нього, відповідно, прибічники гуманізму та трансгуманізму намагаються поширити принцип людської гідності (human dignity) [39].

Тим часом у багатьох дослідженнях висловлюються побою­вання, що система штучного інтелекту, вирвавшись за межі конт- рольованості в лабораторних умовах, зможе підкорити собі людство. Відтак намітилася чітка поляризація ентузіастів і контрентузіастів технологічної сингулярності.

Провідними ідеологами й методологами кібернетичних версій трансгуманізму в західній філософській літературі вважають Френка Тіплера, Марвіна Мінського, Ханса Моравека і Реймонда Курцвейла, які, кожен на свій розсуд, запропонували нові бачення (візії) людського буття у кіберпросторі [93; 98].

Деякі прибічники трансгуманістичного антропотеїзму зайшли у своїх висновках настільки далеко, що вважають неадекватною справжній природі людини не лише природу, пов'язану безпосе­редньо з людською тілесністю, але й природу загалом. Зокрема, на думку Н. Бострома, світ, у якому мешкає сучасна людина, - це Матриця (Matrix) - ілюзорна комп'ютерно-віртуальна модель, вибудувана представниками певної вищої цивілізації, у якій бу­цімто в режимі комп’ютерної симуляції опинилася й змушена іс­нувати сучасна людина [99; 100].

Матричну ідею у її формулюванні від Ніка Бострома важко ви­знати новаторською, бо такі ж ідеї сповідував, приміром, класик на­укової фантастики Станіслав Лем («Футурологічний конгрес» чи «Ящики професора Коркорана»).

Матрична візія Ніка Бострома настільки припала до вподоби голлівудським сценаристам, що вже знято чимало фільмів на по­дібну тематику. Але водночас твердження Н. Бострома щодо штуч­ності людського існування не позбавлені філософсько-методоло­гічного сенсу, бо сучасна наука й засновані на ній технології дійсно поки що зводились до конструювання картини світу, де йдеться про функціонування і розвиток систем відносно простих, закритих, рівноважних та лінійних, позбавлених різких відхилень від ке­руючих параметрів (флуктуацій, волатильності тощо). Вважається, що саме подібні Матриці штучного, машиноподібного (маши­нального) існування й гарантують людині захищеність від загроз зовнішнього і внутрішнього світів [99; 100].

Тож не дивно, що на цьому тлі виникає спокуса проголосити існування надлюдей - Богів. Тут передусім виникає запитання: чи не породить самотрансцендування старої людини до рівня людини нової складну проблему посилення людської нерівності на новому якісному рівні?

Френсіс Фукуяма ставить саме у цьому контексті резонне, хоча й суто риторичне запитання: «Якщо ми почнемо процес перетво­рення себе в щось Зверхнє, то якими правами володітимуть ці по­ліпшені істоти і якими будуть їхні претензії порівняно з правами тих, хто залишиться позаду?» [56; 101].

Обговорення цього кола питань пропонується у наступному підрозділі, присвяченому трансгуманізмові як новітній формі по­зитивної євгеніки, породженої четвертою хвилею індустріальної модернізації, прагненням покращити людську породу, позбутися хвороб і за рахунок новітніх технологій продовжити людське життя до меж можливого. Для цього пропонуються різні форми біоло­гічного хакінгу - як традиційного (дієти, лікувальна та оздоровча фізкультура тощо), так і нетрадиційного (редагування людського генома, використання стовбурових клітин, біоімплантів тощо).

Тут, безумовно, йдеться про рекламний та технологічно-бізне­совий тренд, який є темою аналізу в наступному підрозділі.

2.3.