ВСТУП

Аналіз сучасного політичного розвитку українського C~"~7~Γ суспільства все більше змушує нас звернутися не ^j- тільки до власного історичного минулого, а й до сві­тового досвіду, який відрізняється своїми особливостями.

Історія почала набирати нових обертів. Ті беззаперечні фа­кти і переконання в суспільній свідомості, які були в минуло­му, тепер ставляться під сумнів, а в деяких випадках, запере­чуються взагалі. Ці процеси роблять певний внесок у роз­виток і політичних ідеологій. Багато хто вважає, що соціалізм і комунізм вже віджили себе; дехто заявляє про завершальний тріумф західного лібералізму, тоді як інші вважають, що він просто переживає кризу; націоналізм призвичаюється до вик­ликів неонаціоналізму і змішання різних культур.

Окремі вчені, особливо в Західній Європі і США, розціню­ють такі зміни, як ознаки важливого процесу — загибелі самої ідеології. За їхньою думкою, політична ідеологія просто не має місця в постмодерністському об’єднаному світі, попри його су­перечливий і глобальний розвиток, у якому домінують індивіду­альні, споживацькі тенденції. Проте наші сучасні уявлення про цей світ не стільки говорять про припинення існування ідеології (адже так ризиковано стверджувати), як про те, що більшість ідеологічних традицій зазнають суттєвих змін, а інколи насправ­ді випереджують історію. Через нові ідеологічні уявлення нама­гаються пізнати світ, але, чесно кажучи, не завжди роблять певні припущення щодо майбутнього.

Усі люди певною мірою політичні мислителі. Вони свідомо чи підсвідомо вико­ристовують політичні ідеї й концепції щоразу, коли висловлюють ті чи інші думки. Повсякденне спілкування переповнене такими термінами, як «свобода», «чесність», «рівність», «справедливість», «право». Так само слова «консервативний», «лібера­льний», «соціалістичний», «комуністичний» і «фашистський» вживають зазвичай для того, щоб висловити свої погляди або погляди інших. Але незважаючи на те, що ці терміни здаються людям знайомими і зрозумілими, їх вкрай рідко використо­вують зі справжнім розумінням їхнього значення. Що, наприклад, означає рівність? Що ми маємо на увазі, коли кажемо, що всі люди рівні? Чи народжуються всі люди рівними і чи повинні всі члени суспільства бути рівними між собою? Чи повинні люди мати рівні права, рівні можливості, рівний політичний вплив? Те ж саме мо­жна сказати про справедливість, чи існує вона взагалі. Особливого значення набу­ває термін «свобода», який досить часто інтерпретується довільно, без розуміння його сутності. Так само такі слова, як «націоналіст», «фашист», «комуніст» та інші нерідко використовуються неправильно.

Слід особливу увагу звернути, що в сучасній політичній ідеології виникають пев- ною мірою брутальні терміни і поняття, вживанням яких намагаються підкреслити ту чи іншу сторону ідеологічних спрямувань у практичній політиці. Це зокрема: «наци­сти», «пористи», «есдеківці», «комуняки», «нашисти», «регіонали», «бютівці».

Здебільшого переважна більшість населення країни досить смутно розуміє, чим відрізняються погляди комуністів, консерваторів, соціалістів, або анархістів. Особливо неприпустимими є низький рівень політичної підготовки керівних кадрів тих чи інших політичних партій та громадських рухів і об'єднань, державних службовців тощо.

Виходячи з вище викладеного, автор цієї книги намагається науково-популярно викласти основні філософські засади та природні сутність сучасних політичних ідеологій, роль ідей у політиці, спільне, особливе і відмінне в політичній ідеології та основні виклики, які вона зустрічає на своєму шляху в ХХІ ст.

У книзі йдеться про філософські засади та роль ідеологій у політичному, суспі­льному, економічному та культурному житті людей та їхній вплив на процеси, що відбуваються в суспільства. Насамперед зазначається, що ідеології є одним із осно­вних чинників, які впливають на політичне життя будь-якої країни, що вони ство­рюють проекцію, через яку світ стає зрозумілим і тому люди дивляться на нього через вуаль міцно укорінених переконань, думок і припущень. Керуючись цим, по­літики висувають ті стратегії та ідеї, які є популярними серед народу, для того щоб завоювати прихильність і відповідно отримати владні повноваження. Звичайно, ба­ланс між прагматичними та ідеологічними поглядами суттєво різниться в багатьох політиків.

Незаперечним є той факт, що для повного розуміння ідеологій потрібно дати то­чне визначення самому терміну «ідеологія». З цього приводу існувало та існує ба­гато суперечок, які точаться між представниками різних політичних думок. Для ро­зуміння «ідеології» спочатку потрібно визначити тип політичної думки, який відрізняє її від політичної науки або політичної філософії. Вивчати політичну ідео­логію означає проаналізувати природу, роль та важливість цієї категорії, а також дати відповідь на запитання, пов'язані з тим, які політичні ідеї та доводи можна класифікувати як ідеології. Складність ідеології пов'язана з охопленням нею зага­льних меж між ідеальною і нормативною думкою та між політичною теорією і практикою. Крім цього, для вивчення «ідеологій» потрібно займатися аналізом складових політичної думки, цікавитись ідеями, доктринами та теоріями, які були наповнені різними ідеологічними традиціями.

При розгляді ідеологій виникає важлива проблема.

• ідеологія — це ілюзія, містифікація;

• ідеологія безпосередньо пов'язана з класовою системою суспільства;

• ідеологія є проявом влади;

• ідеологія є тимчасовим феноменом, вона буде існувати доти, доки

• існуватиме класова система.

Послідовником Маркса був Ленін, який вважав, що ідеологія відноситься до ха­рактерних ідей певного соціального класу. Ці ідеї підкреслюють інтереси такого класу і не зважають на позиції інших класів. (Про це детальніше див. у кн.: Ф. М. Кирилюк. Новітня політологія. — К.: ЦУЛ, 2008.) Він також наголошував на необхідності існування лідируючої партії, яка спрямувала б робочі маси на реаліза­цію їхнього революційного потенціалу. Продовжив удосконалення марксистської теорії Антоніо Грамші, який запевняв, що капіталістична класова система насампе­ред підтримується завдяки гегемонії буржуазних ідей та теорій.

Одним із перших, хто спробував створити концепцію неомарксистської ідеоло­гії, був Карл Манхайм. Він визнавав, що людські ідеї формуються відповідно до їх соціальних обставин, але, крім цього, він прагнув позбавити ідеологію негативного підтексту. Продовження концепції характеризується крайньою необхідністю тота­літарної диктатури, в яких провідна роль належала політичним ідеологіям, які стримували критику цих режимів та пропагували жорстке регламентоване підко­рення.

Що стосується способів класифікації політичних ідей, то потрібно сказати, що їх було чимало. Найвдаліший з них є розподіл ідеологій на «ліві» і «праві». Ці терміни існують ще з часів Французької революції, коли на першому засіданні Генеральної Асамблеї аристократи, які підтримували короля, сіли справа від нього, а радикали сиділи зліва. Загалом погляди лівих були, зазвичай, прогресивними та революцій­ними, хоча соціалісти та комуністи виступали проти будь-яких змін. Праві, на від­міну від лівих, вважали, що рівності неможливо досягти. Ці позиції тісно пов'язані з поглядами на економіку. Комуністи, наприклад, вірять у планову економіку, соці­алісти та сучасні ліберали відають перевагу змішаній економіці, консерватори при­хильні до вільного ринку та приватної власності.

Усі спектри, на яких розміщуються політичні ідеології, викликають багато супе­речливих думок, тому що вони узагальнюють надзвичайно складні політичні ідеї, які, на перший погляд, зовсім різні. Але якщо детально розглядати їх, можна знайти деякі спільні риси, які на спектрі відобразити дуже важко.

І на завершення хотілось би згадати про перспективи розвитку ідеологій у XXI ст. З огляду на політичні, соціальні та культурні перевороти, які відбулися в кінці XX ст. і реформували наш світ, можна стверджувати, що історія прискорює свої темпи. Тепер ідеології мають пристосуватися до нових викликів, таких як зміни світового порядку, глобалізація та постмодернізм. Ці процеси призвели до рефор­мування та переорієнтації існуючих ідеологій, а в результаті «краху комунізму» виникли нові політичні ідеї — глобалізм, фемінізм, екологізм, тощо. Дехто вважає, що ці факти говорять про завершення «епохи ідеології», а це означає, що основні ідеології зараз дійсно не залежать від політичного світу, який вони раніше поясню­вали та формували.

Отже, на мою думку, політична ідеологія — це зразок певних поглядів та пере­конань, які використовуються для пояснення світу таким чином, щоб сформувати, встановити, направити та виправдати певні форми і методи політичної діяльності; це система поглядів, яка знаходить своє відображення в політичних доктринах і впливає на розвиток суспільства, оскільки проникає в усі сфери людського життя і володіє колосальною об’єднуючою та ціленаправляючою силою. Це не є визначен­ням поняття «політична ідеологія», а лише започатковуючим елементом у системі роздумів про ідеологію, її природу, сутність та процеси прояву в реальному житті.