АНАЛОГІЯ ЯК ТРАДУКТИВНИЙ УМОВИВІД
Аналогія як вид умовиводу використовується в пізнанні там, де інші форми умовиводу не можуть бути застосовані. Дедукцію ми використовуємо там, де маємо знання про загальні закономірності, індукцію - там, де є група однорідних предметів або явищ, а от аналогію застосовуємо там, де нам доводиться вивчати (аналізувати) один якийсь предмет чи явище.
Щоб здійснити вивід за аналогією властивостей чи відношень, ми мусимо мати знання про інший предмет (модель), подібний до предмета, явища, які ми досліджуємо. Модель має бути вивчена досконаліше, ніж той предмет чи явище, про який ми маємо намір чи прагнемо зробити висновок. Висновок за аналогією - судження проблематичне, і тому вірогідність висновків за аналогією буде різною.
Виконуючи вправи чи розв’язуючи завдання, маємо пам'ятати про умови підвищення ступеня вірогідності висновків за аналогією, про можливі помилки із-за недотримання цих умов та структури міркувань за цією формою умовиводу.
Завдання. Визначте вид аналогії та обґрунтуйте її коректність.
За легендою сенатор Мененій Агріппа заспокоював плебеїв-бунтівників так: “Кожний з вас знає, що в організмі людини існують різні частини, причому кожна з них виконує свою певну роль: ноги переносять людину з одного місця в інше, голова думає, руки працюють. Держава - це теж організм, в якому кожна частина призначена для виконання своєї певної ролі: патриції - це мозок держави, плебеї - це її руки. Що було б з людським організмом, якби окремі його частини збунтувались і відмовились виконувати призначену їм роль? Якби б руки людини відмовилися працювати, голова - думати, тоді людина була б приречена на загибель. Те саме станеться, якщо її громадяни будуть відмовлятися виконувати те, що є їх природним обов’язком” [16].
Зразок відповіді. У цьому випадку має місце аналогія відношень. Модель - частини тіла, прототип - соціальна група. Вихідним є відношення взаємозалежності. З моделі на прототип переноситься відношення субординації. Але підстави для такого перенесення немає, бо ноги і руки не можуть виконувати функції голови, а плебеї (звичайно, за певних умов) можуть виконувати ті функції управління державою, котрі присвоїли собі патриції.
5.4.