Гіпотеза як форма пізнання

Г і п о т е з а (від грец. hypothesis - підстава, припущення) - це припущення, яке ми вважаємо істинним, для того щоб вивести з нього наслідки, погоджені з дійсними фактами або з іншими перевіреними положеннями.

Для того щоб дати пояснення ще не поясненим фактам, подіям, явищам, створюється гіпотеза.

Гіпотеза має складану структуру, яку утворює система суджень, понять і умовиводів.

У більшості випадків, коли людина починає будь-яке досліджен­ня, вона висуває припущення про його результати, тобто намагається побачити бажаний результат на початку дослідження. Таке поперед­нє рішення питання в більшості випадків слугує на користь справи, оскільки дозволяє розробити план дослідження. Пояснити явище - це 211 перш за все розкрити його підставу, закономірний зв'язок з іншими процесами та явищами.

Щоб бути науковою, гіпотеза повинна відповідати таким вимогам: а) вона повинна бути єдиним аналогом даного процесу, явища; б) вона повинна давати пояснення якомога більшій кількості пов'язаних із цим явищем обставин; в) вона повинна бути здатною передбачати нові явища, що не входять до числа тих, на основі яких вона будува­лася.

За своєю логічною природою гіпотеза є умовиводом, у якому одна або частина підстав невідома. При висуванні гіпотези користуються аналогією, індукцією і дедукцією, але гіпотеза не вичерпується цими видами умовиводів. Гіпотеза взагалі не є якимось одним умовиводом, а скоріше, системою умовиводів, складним цілеспрямованим проце­сом думки, що включає моменти аналогії, індукції та дедукції.

Види гіпотез

За об'єктом дослідження гіпотези можуть бути загальними та частковими.

Загальна гіпотеза - це припущення, яке пояснює причину явища або групи явищ у цілому.

Часткова гіпотеза - це різновид гіпотези, припущення, яке пояс­нює якийсь окремий бік чи окрему властивість явища чи події.

При цьому необхідно мати на увазі, що поділ гіпотез на загальну і часткову має сенс, коли ми співвідносимо одну гіпотезу з іншою. Цей поділ не є абсолютним, гіпотеза може бути частковою по відно­шенню до однієї гіпотези і загальною по відношенню до інших гіпо­тез. Загальна гіпотеза, що пояснює злочин в цілому, буде частковою при порівнянні її з гіпотезою, що пояснює підстави всієї злочинності в конкретній державі. Різновидом часткової гіпотези є версія.

За функціями в пізнавальному процесі розрізняють описові та по­яснювальні гіпотези.

Описова гіпотеза - це припущення про існування того чи іншого явища або зв'язку. Це припущення про властивості, які притаманні об'єкту, що досліджується. Така гіпотеза зазвичай відповідає на за­питання: «Якими властивостями володіє зараз предмет?» або «Чим є цей предмет?» Описові гіпотези можуть висуватися з метою вияв- 212

лення складу або структури об'єкта, пояснення його механізму, його функціональних характеристик.

Пояснювальна гіпотеза - це припущення про підстави виникнен­ня об'єкта дослідження. Ці гіпотези зазвичай з'ясовують, чому виник даний предмет або чому сталася ця подія.

Поряд із термінами «загальна» і «часткова гіпотеза» в науці ви­користовується термін «робоча гіпотеза».

Робоча гіпотеза - це висунуте на перших етапах дослідження припущення, яке є умовним, дозволяючи згрупувати результати спо­стережень і дати їм початкове пояснення. Це тимчасове припущення, яким користуються при побудові гіпотези. Робоча гіпотеза висуваєть­ся, як правило, на первинних етапах дослідження. Вона безпосеред­ньо не ставить завдання - з'ясувати справжні підстави досліджуваних явищ, а слугує лише припущенням, яке дозволяє згрупувати і систе­матизувати результати спостережень.

Побудова гіпотези та етапи її розвитку

Розрізняють такі етапи побудови і доведення гіпотези: 1) збиран­ня фактів; 2) логічне уточнення і чітке формування гіпотези; 3) ви­ведення з гіпотези наслідків; 4) перевірка цих наслідків на практиці і 5) висновок про істинність або хибність висунутої гіпотези.

Гіпотеза як умовивід має коріння в об'єктивній дійсності, є рухом думки від безпосередньо спостережуваних явищ до їх причинного по­яснення.

Припущення щодо підстав, які пояснюють дане коло фактів, ста­новить перший етап побудови гіпотези. Спочатку будують гіпотезу в першому наближенні, виходячи з досліджених фактів і користуючи- ся переважно методами індукції та аналогії.

Другий етап - пояснення за допомогою висунутого припущення всіх наявних фактів, що відносяться до предметної області гіпотези (фактів, які гіпотеза покликана пояснити, передбачити і т. ін.), - тих фактів, які були відомі до висунення припущення, але ще не бралися до уваги, а також тих фактів, які були відкриті після висунення при­пущення.

Третій етап - ретельна перевірка, яка приводить до підтверджен­ня гіпотези або її спростування. Для підтвердження гіпотези потріб­но її узгодження з якомога більшою кількістю фактів досвіду, а для спростування досить одного факту неузгодженості з досвідом.

Логічні засоби підтвердження гіпотез

Для перетворення гіпотези в науково доведене положення необ­хідно, щоб її висновок відповідав хоча б одній з таких умов: 1) експе­риментальне підтвердження виведених із гіпотези наслідків; 2) мож­ливість дедуктивного виведення змісту гіпотези з достовірних під­став; 3) доступність передбачуваної причини безпосередньому спо­стереженню.

Логічний метод пізнання, який полягає в дедукції висновків із гі­потез та інших засновків, істиннісне значення яких ще не з'ясовано, називається гіпотетико-дедуктивним.

Прості гіпотези про існування явищ і предметів доводяться або спростовуються шляхом виявлення цих явищ і предметів або встанов­ленням їх відсутності.

Найбільш поширеним способом спростування складних гіпотез, особливо гіпотез, що пояснюють неспостережувані зв'язки між яви­щами, є спростування за допомогою виводу наслідків, які суперечать здоровому глузду, доповнене перевіркою наслідків практичним шля­хом. При цьому способі спростування з гіпотези виводяться наслідки, які зіставляються з дійсністю. Якщо якісь із цих наслідків виявляють­ся хибними, то хибною вважається гіпотеза або її частина.

Гіпотези можуть також спростовуватися шляхом доведення твер­дження, що є запереченням гіпотези.

Одним із способів доведення гіпотез є розділове логічне доведен­ня. Воно полягає в спростуванні всіх можливих припущень, крім од­ного.

Гіпотеза може доводитися шляхом її виведення логічним шляхом із більш загальних положень.

Крім проходження етапів у своєму розвитку, припущення, щоб бути гіпотезою, має відповідати таким вимогам:

1. Припущення не повинно бути логічно суперечливим (не повин­но бути внутрішньо суперечливим) і не повинно суперечити фунда­ментальним положенням науки. 2. Припущення має бути принципово перевірюваним. Гіпотезами не визнаються здогадки, які в принципі не можна перевірити (обґрунтувати або спростувати). 3. Припущення не повинно суперечити раніше встановленим фактам, для пояснення яких воно не призначене (не відносяться до предметної області гі­потези). 4. Припущення має бути застосованим до якомога ширшого кола явищ. Ця вимога дозволяє з двох або більше гіпотез, що поясню­ють одне і те саме коло явищ, обрати найбільш просту.

Гіпотези в юридичному пізнанні

Гіпотези в юридичній практиці називають версіями (від лат. versare - видозмінювати).

В е р с і є ю в юридичній практиці називається одне з можливих припущень, що пояснює юридично значущу подію в цілому (загальна версія) або окрему її обставину (часткова версія). Термін «версія» не є специфічно юридичним, ним користуються і в інших сферах пізнан­ня. Логічна структура версії така сама, як і логічна структура гіпотези. У цьому плані версія від будь-якого виду гіпотези не відрізняється. Разом із тим версія і наукова гіпотеза мають між собою певні роз­біжності.

Предметом наукової гіпотези є закони розвитку природи і суспіль­ства. Гіпотези створюються для пояснення значних подій і явищ, об­ґрунтовуються тривалим спостереженням. Предметом версій є окремі одиничні явища і факти, часом досить незначні. При побудові версії не ставиться за мету відкрити ту чи іншу закономірність. Версія має більш скромну пізнавальну задачу - пояснити окрему, неповторювану одиничну подію або одиничний факт. Обґрунтовується версія порів­няно обмеженим колом спостережень.

Наукові гіпотези можуть існувати та розроблятися тривалий час, роками і навіть десятиліттями. Версії висуваються та перевіряються в порівняно короткий період часу.

Наукових гіпотез, що пояснюють будь-яке явище, може бути ви­сунуто кілька або всього одна. Одна версія в судово-слідчому дослі­дженні, наприклад, існувати не може. У кожній кримінальній справі, по кожній окремій обставині має бути висунуто кілька версій.

Версія в судово-слідчому дослідженні відрізняється від наукової гіпотези також тим, що при висуненні та доведенні версії керуються не лише логічними законами, а й законами юридичними. Факти, на підставі яких доводиться істинність якоїсь однієї і хибність іншої вер­сії, повинні бути виявлені, зібрані й закріплені з дотриманням право­вих законів.

У судово-слідчій практиці іноді версіями називають будь-які при­пущення про ту чи іншу обставину кримінальної справи. Таке вжи­вання терміна «версія» є неправильним.

Процес висування і доведення версії має певну специфіку порів­няно з процесом висування і доведення гіпотез в інших галузях сус­пільствознавства і в природничих науках. Ця специфіка перш за все зумовлена тим, що судово-слідча діяльність здійснюється відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу.

На 1-му етапі розвитку версії її специфіка порівняно з гіпотезами в інших сферах пізнання полягає в тому, що висуваються всі можливі припущення, що пояснюють те чи інше явище. На 2-му етапі повинні бути пояснені всі наявні факти на основі хоча б одного з висунутих припущень.

Необхідно, щоб вимоги виконувалися і стосовно слідчої версії серед припущень не повинно бути неперевірюваних. Ці припущення повинні спиратися на фактичне і логічне підґрунтя.

З логічної точки зору способи спростування версій не відрізня­ються від способів спростування гіпотез в інших галузях знань.

Особливості доведення версій наступні: непрямі логічні доведен­ня вимагають підкріплення прямими доказами; доведення вважається завершеним лише при вступі в силу вироку суду. До цього моменту діє презумпція невинуватості. Особа, щодо якої ведеться кримінальне провадження, вважається невинуватою. Рішення суду у справі вважа­ється обґрунтованим, поки не буде встановлено протилежне в поряд­ку, передбаченому законом (презумпція істинності рішення у справі).

__________ Контрольні питання

1. Що таке доведення? Яка його роль у пізнанні?

2. Що таке аргументація? У чому її відмінність від доведення?

3. Що таке теза, аргументи, демонстрація?

4. Які судження можуть використовуватися як аргументи?

5. Яке доведення тези називається прямим? У формі яких умовиводів воно будується?

6. На які види ділиться непряме доведення? Як вони будуються?

7. Які правила відносяться до тези і які помилки виникають у разі їх порушення?

8. Які правила відносяться до аргументів і демонстрації? Які помилки виникають при порушенні цих правил?

9. На які види поділяються гіпотези за функціями в пізнавальному процесі, за об'єктом дослідження?

10. Що таке версія в судочинстві? На які види вона поділяється?

11. Чим версія в судовому дослідженні відрізняється від наукової гіпо­тези?

12. Якими способами доводиться гіпотеза?