Методи індуктивного дослідження

Важливе місце в процесі індуктивного дослідження займають методи встановлення причинних зв'язків між явищами, до яких відносять метод єдиної подібності (схожості), метод єдиної відмінності (різниці), поєднаний метод схожості та різниці, метод супутніх змін та метод остач.

Метод єдиної схожості полягає в тому, що ми порівнюємо різні випадки, в яких спостерігається певне явище; виділяємо попереднє і наступне в кожному з них; знаходимо єдину подібну в усіх випадках обставину, яку і оголошуємо причиною явища. Припустімо, ми шукаємо причину явища а, яке спостерігається у трьох випадках із різними наборами обставин: ABC, ADE, AFG. Обставини В, C, D, Е, F, G не можуть бути причиною явища а, тому що воно настає і за відсутності будь-якої з цих обставин, тому робиться висновок, що причиною явища а є єдина схожа в усіх випадках обставина А.

Схема умовиводу за методом єдиної схожості:

Таким чином, логічною підставою умовиводу за цим методом є те, що якщо два чи більше випадків досліджуваного явища мають лише одну спільну обставину, а всі інші обставини різні, то ця єдина схожа обставина скоріш за все і є причиною цього явища.

Наприклад, у певному кафе сталося три отруєння. Перший постраждалий замовляв яєчню (А), салат з крабових паличок (В) та чай (C), другий - борщ (D), салат з крабових паличок (В) та коктейль (E), третій - млинці (F), салат з помідорів та огірків (G), салат з крабових паличок (В) та сік (H). У всіх випадках отруєння у замовленнях повторювалася лише одна страва - салат з крабових паличок (В), який, імовірно, і став причиною отруєння.

Метод єдиної відмінності - це умовивід про причину явища, який ґрунтується на порівнянні випадку, коли явище, котре вивчається, настає із випадком, коли це явище не настає. Якщо випадок, у котрому досліджуване явище настає, і випадок, у якому воно не настає, в усьому схожі й різні тільки в одній обставині, то ця обставина, наявна в першому випадку і відсутня у другому, і є причиною явища, що вивчається.

Прикладом умовиводу за методом різниці може бути висновок про вплив сонячного світла на забарвлення листя рослин. Порівнюючи дві однакові рослини, які ростуть за всіх однакових умов (режим поливу, температура повітря, склад ґрунту тощо), крім однієї: перша росте на сонячному світлі, а друга в темряві, помічають, що та, котра зростає на сонці, має зелене забарвлення, а та, що позбавлена сонячного світла, його не має. На цій підставі за методом різниці роблять висновок, що причиною зеленого забарвлення листя рослин є сонячне світло.

Приклад із пошуками причини отруєння: один відвідувач з’їв млинці, салат з помідорів та огірків, салат з крабових паличок, сік і відчув проблеми зі шлунком, а інший в тому ж кафе того ж дня замовив млинці, салат з помідорів та огірків і сік, але отруєння не було. Ймовірна причина отруєння - салат з крабових паличок.

Метод різниці порівняно з методом схожості має ряд переваг, завдяки яким він є ціннішим, ніж метод схожості, і частіше застосовується у науковій і практичній діяльності людини. Метод схожості пов'язаний зі спостереженням, тоді як метод різниці пов'язаний головним чином із експериментом, тому висновки за останнім методом мають більший ступінь імовірності. Крім того, використовуючи метод схожості, слід брати якомога більше випадків, коли досліджуване явище настає. Застосовуючи ж метод різниці, достатньо знати лише два підходящі випадки; від збільшення їх кількості імовірність правильності висновку не збільшується.

Поєднання методів схожості і різниці дає більш вірогідний висновок, оскільки за його допомогою причина явища отримує додаткове обґрунтування. Схема цього методу наступна:

Отже, обставина А імовірно є причиною явища а

Загальне правило поєднаного методу схожості і різниці формулюється так: якщо два чи більше випадків виникнення досліджуваного явища мають лише одну спільну обставину, а для двох чи більше випадків невиникнення цього явища спільною є відсутність тієї ж обставини, то ця обставина і є причиною явища, що вивчається.

Метод супутніх змін використовується в тих випадках, коли якесь явище за своєю природою не може бути відокремлене від іншого явища. Якщо зміна попередньої обставини А завжди супроводжується певною зміною наслідку а, інші ж наслідки b і с лишаються тими ж самими, то ми можемо зообити висновок, що А є причиною а.

Отже, обставина А імовірно є причиною явища а

За методом супутніх змін доводиться, наприклад, положення про те, що тертя є причиною сповільнення руху. Порівнюючи ряд випадків руху тіл, ми помічаємо, що чим більше тертя, тим більше уповільнення і, навпаки, чим менше тертя, тим менше сповільнення руху. Звідси робиться висновок, що уповільнення руху перебуває у причинному зв'язку з тертям.

Метод залишків передбачає аналіз залежності між обставинами ABC і складним явищем abc. ABC передують abc. З попереднього досвіду ми знаємо, що А є причиною а, а В - причиною Ь. Віднявши ці відомі причини від ABC, отримуємо висновок, що C є причиною с. Схематично метод залишків виглядає так:

Отже, обставина А імовірно є причиною явища а

Відкриття хімічного елементу гелію демонструє ефективність методу залишків. При спостереженні сонячного затемнення 1968 року в спектрі сонячної корони було виявлено жовту лінію, яку не можна було приписати жодному з відомих на той час елементів. Справа в тому, що кожному хімічному елементу відповідає певна лінія спектру, яку можна побачити за допомогою спеціального пристрою - спектроскопу. Тому поява нової, раніше не баченої лінії, яка згодом отримала назву D3-лінії, свідчила про наявність досі невідомого вченим хімічного елемента. Цей елемент, названий гелієм, було виявлено на Землі у 1895 році при дослідженні зразків газу, отриманого при розкладанні радіоактивної руди клевеліту.

Слід розуміти, що індукція та дедукція - це дві нерозривні сторони єдиного процесу пізнання.

Без попередньої індукції не була б можлива ніяка дедукція, адже щоб здійснити дедуктивний умовивід, треба мати загальне положення, більший засновок. Але загальне положення не дане нам у готовому вигляді, воно є результатом дослідження і узагальнення одиничних фактів.

У свою чергу, індукція неможлива без дедукції. В індуктивному узагальненні фактів завжди бере участь і дедукція: під час дослідження і узагальнення часткових фактів ми обов'язково орієнтуємося на певне загальне положення. Так, щоб зробити загальний висновок про те, що всі метали проводять електричний струм на основі дослідження, наприклад, заліза, міді, цинку, олова, срібла, слід уже мати загальне знання стосовно того, що всі перелічені хімічні елементи відносяться до класу металів.

Таким чином, індуктивні або дедуктивні методи можуть домінувати в певному конкретному пізнавальному акті, в цілому ж будь-яке пізнання, мислення є завжди індуктивно-дедуктивним процесом.

Запитання для самоконтролю

Що таке індуктивний умовивід? Що поєднує та що відрізняє індукцію від дедукції? Які існують види індуктивних умовиводів? Чи завжди збільшення кількості досліджених фактів збільшує ймовірність індуктивного висновку? Назвіть методи встановлення причинних зв'язків між явищами? Як застосовується поєднаний метод схожості та різниці? Яка схема методу супутніх змін?

Завдання для закріплення матеріалу

1. Складіть приклади індуктивних умовиводів.

2. Наведіть приклади застосування методів встановлення причинних зв'язків.

3. Чи можна отримати дані висновки в результаті повної індукції:

• Всі студенти групи прийшли сьогодні на лекцію.

• Всі м’ясні продукти в цьому супермаркеті завжди високої якості.

• Всі дерева виробляють кисень.

4. Визначте вид індукції та проаналізуйте правильність отриманого висновку:

Один абітурієнт, який вперше приїхав у Київ, намагався влізти у вагон метро на станції Хрещатик у час пік. Це йому вдалося з третьої спроби. Приїхавши додому, він розповів батькам, що в Києві постійно перевантажений транспорт.

Сенсаційне відкриття зроблено молодим дослідником! Користування громадським транспортом шкодить здоров’ю людини! 98,5 % людей, що померли від ГРВІ, хоча б раз у житті їздили у громадському транспорті. Більше половини людей, яким поставили діагноз «запалення легень», протягом останніх трьох тижнів хоча б раз користувалися громадським транспортом. Більше того, пересування в громадському транспорті руйнує карму людини та привертає невдачу: 99,5 % опитаних безробітних користувалися громадським транспортом безпосередньо перед тим, як їм відмовили на співбесіді з роботодавцем.

10.