Поняття як форма думки. Поняття і слово
Термін «поняття» використовується: а) для позначення системи знань про предмети та їх відношення (у теоретичному значенні) і б) для позначення уявної дії (у практичному значенні).
У професійній сфері фахівці користуються науковими поняттями (право, закон, громадянин), завдяки яким передаються знання. А в побутових життєвих або в професійних практичних ситуаціях використовують вирази, у яких слово «поняття» також означає розуміння дії («я не маю поняття, як закріпити карниз» або «я маю поняття, як написати позов»).Сформувати поняття означає узагальнити почуттєві знання шляхом ототожнення суттєвих характеристик предмета.
Кожному поняттю відповідає певний об’єкт думки: матеріальна річ, явище, ідеальні предмети (абстракції), символічні знаки, творіння людської фантазії тощо. Об'єкти різняться за своїми характеристиками і, відповідно, за складністю їх пізнання в понятійній формі. Найпростішими для пізнання є матеріальні об’єкти (речі), бо вони мають просторову форму (людина, автомобіль). На чуттєвому рівні пізнання здійснюється сприйняття й утворюється образ. Речі як фізичні тіла можуть знаходитися у стані спокою, і людина може утворити логічну форму за допомогою конкретного мислення, не маючи великого логічного досвіду. Проблеми пізнання речей можуть бути пов'язані зі складнощами їх спостерігання (віддаленість або існування в минулому). На основі вивчення речей з'являється розділ фізики твердого тіла. Давні греки вважали фізику найпростішою з наук. Більш складними об'єктами є матеріальні явища (природні або соціальні). Наприклад, циклон, гроза, пандемія є природними явищами, а святкова релігійна хода, Майдан, гібридна війна, злочинність - соціальними явищами. Матеріальні явища відрізняються від речей тим, що не мають сталої форми, не можуть знаходитись у стані спо-
кою, і тому їх якісні характеристики та місце розташування постійно змінюються.
Такі об'єкти складно визначати. Тільки в XX ст. почали вивчати блискавку, а смерчі вивчають до сих пір. У фізиці розділ динаміки виникає після розділу фізики твердого тіла. Діалектична логіка виникає після формальної логіки. Це пов'язано з більшою складністю вивчення динамічних об'єктів. Паралельно з пізнанням матеріальних об'єктів почалося дослідження ідеальних об'єктів. Оскільки людина не має прямого доступу до нематеріального світу (думок, мислення, свідомості, душі, духу, права), дослідники створювали абстрактні форми, що ставали моделями - узагальненими замісниками реальних думок, свідомих і несвідомих станів, права в цілому і т. ін. Абстракції створювалися завдяки високому рівню розвитку абстрактного мислення. Такі об'єкти досліджувалися філософією, а пізніше й гуманітарними науками. Для природознавства універсальним інструментом пізнання стала абстракція числа. Особливим абстрактним об'єктом пізнання є мова як система символів. Крім вищесказаного, слід не плутати абстракцію з фантазією. Якщо абстракція створюється шляхом узагальнення існуючих предметів у суттєвих ознаках, то фантазійні об'єкти є конгломератами, що мають конкретну образну форму, утворені шляхом штучного поєднання непоєднуваних елементів або зміни об'ємів існуючих предметів, у результаті чого утворюється предмет, який не може існувати (лю- дина-павук, Гулівер). Іноді у футуристичній науці або політизованих наукових результатах з'являються фантазійні елементи, від передачі яких слід утримуватися та критично до них ставитися. Отже, формування понять залежить від типу об'єкта.П о н я т т я - це форма думки, що відповідає об’єктам дійсності сукупністю їх загальних суттєвих ознак.
Поняття можуть бути істинними або хибними. Хибне поняття не відповідає дійсності й може містити протиріччя (менша половина, круглий квадрат). Істинне поняття є змістово адекватним дійсності та правильним за логічною формою.
Прийоми утворення понять - порівняння, аналіз, синтез, абстрагування й узагальнення.
Порівняння - це встановлення подібності або відмінності предметів в їх суттєвих ознаках. На основі порівняння дається оцінка виявлених ознак, предмети можна згрупувати в класи тощо. У наукових 33
дослідженнях досить часто використовується порівняльний аналіз. Наприклад, традиційним є порівняння моралі і права. Вони є єдиними за формулою «ніколи не стався до іншого як до засобу, але ще і як мети в собі». Згідно з цією спільною ознакою індивід є моральним, а держава - правовою. Але мораль і право є співвідносно протилежними в принципі особистої автономії, як внутрішня індивідуальна і зовнішня надіндивідуальна сили.
Аналіз - це абстрактний поділ предмета на складові частини. Використовується для уточнення логічної форми. Залежно від пізнавальних завдань і предметних відмінностей може бути логічний аналіз, гносеологічний аналіз, соціологічний, хімічний, правовий аналіз тощо. Іноді в широкому розумінні аналіз ототожнюється з дослідженням. Наприклад, кримінальний аналіз - це мисленнєво-аналітична діяльність працівників охоронних органів, яка містить перевірку, оцінку та правову інтерпретацію інформації тощо. За допомогою аналізу досліджують судові, адміністративні матеріали, статистичні дані тощо.
Синтез - мисленнєве поєднання виділених у процесі аналізу складових частин предмета (властивостей або відношень) в єдине ціле. Потрібно розрізнювати матеріальний синтез (наприклад, хімічних елементів) і мисленнєвий синтез. Аналіз і синтез - два діаметрально протилежні методи наукового пізнання, що доповнюють один одного. Наприклад, при дослідженні бюджетної системи її підрозділяють на правові інститути (бюджетних повноважень, бюджетної організації, доходів та ін.). У процесі синтезу досліджується вся сукупність правових інститутів як внутрішніх частин фінансової системи, що розглядається в їх єдності. У процесі синтезу поняття може бути уточнене або може бути сформоване нове поняття.
Абстрагування - відволікання від несуттєвих особливостей предмета для пізнання суттєвих.
У результаті абстрагування утворюються різноманітні абстракції - категорії та інші поняття, теоретичні конструкції. Абстрагування лежить в основі типології та класифікації, моделювання, побудови теорій як систем знань. Так, метод правового моделювання ґрунтується на виявленні подібності правових явищ при їх порівнянні. На основі одного правового явища, що задовольняє вимогам права, створюється шляхом абстрагування модель, за допомогою якої досліджується інше явище. Моделювання правових явищ 34використовується в правових експериментах, наприклад у слідчому експерименті.
Узагальнення - утворення множин предметів за однією властивістю шляхом її ототожнення. Узагальнення тісно пов'язане з абстрагуванням. Узагальнення може здійснюватися як на теоретичному рівні (наприклад, узагальнення декількох концепцій у правознавстві в один науковий напрям), так і на практичному (статистика злочинності). Формулювання закону є завжди результатом узагальнення. Узагальнення завжди має підставу й обмеження в обсязі, а методом узагальнення є індукція.
Утворення понять здійснюється завдяки взаємодії даних прийомів. Так, наприклад, порівняння здійснюється на основі взаємодії аналізу і синтезу, узагальнення - на основі порівняння й абстрагування і т. ін.
Мовною формою понять є слова і словосполучення. Але не кожне слово виражає поняття, а тільки іменні частини мови (іменники, прикметники, числівники, займенники). Частки, вигуки, дієслова і прислівники не виражають поняття. Наприклад, слова і словосполучення «норма права», «законний», «п'ятий», «першодрукар України» виражають поняття, а такі як «якщо», «агов», «діє» «щодня» - не виражають поняття.
Словесне йменування поняття називається терміном. Поняття мають предметне і смислове значення. Предметне значення називається денотатом. Денотат - це позначуваний предмет або об'єкт, що відповідає поняттю та слову (словосполученню). Смислове значення (сенс) - це змістова інформація про предмет. Поняття є однозначними, а слова - багатозначними по відношенню до понятійної форми думки. Так, омоніми - це однакові слова, що відповідають різним поняттям, а синоніми - це різні слова, що відповідають одному й тому самому поняттю. Оскільки мова може бути залишковою по відношенню до думки (в синонімах) або недостатньою для виразу думки (у омонімах), ідеалом наукової мови є досягнення однозначності, коли одному поняттю відповідає одне слово або словосполучення. Наукова термінологія створюється для досягнення цієї мети, хоча ідеального співвідношення в умовах використання природних мов у науці досягти неможливо.
2.2.