Словник термінів

А

Абсолютне поняття - це поняття, яке позначає предмет, явище чи ознаку, яке може мислитися саме по собі, безвідносно до інших предметів, явищ чи ознак.

Абстрактне поняття - це поняття, яке позначає властивості, якості, стани речей або їх дії, коли вони розглядаються окремо від речей.

Аксіоматичний метод - це засіб побудови наукової теорії, при якому вихідними положеннями (судженнями) є аксіоми чи постулати, з яких всі інші твердження повинні виводитись логічним шляхом за допомогою доведення.

Аксіома силогізму - ознака класу предметів є ознакою будь-якого предмета даного класу.

Аналогія - це такий умовивід, в якому, знаючи про схожість предметів в одних ознаках, роблять висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках.

Аналогія відносин - це такий умовивід, в якому уподібнюють один одному не два окремі предмети, а два відношення між предметами.

Аналогія предметів - це такий умовивід, в якому порівнюються два одиничні предмети, а ознакою, що переноситься з одного на інший предмет, виступає властивість одного з цих предметів.

Антецедент (основа) - це та частина умовного судження, в якій йдеться про причину.

Апагогічне доведення - це доведення від супротивного, тобто висновок про істинність тези обґрунтовується запереченням протилежного судження (антитези) засобами виведення із хибного судження.

Аргумент - це положення, істинність яких вже встановлена та які використовуються для доведення істинності або хибності тези.

Арістотелівський сорит - це вид складноскороченого силогізму, який являє собою регресивний полісилогізм, в якому пропущені проміжні висновки (менші засновки епісилогізмів).

Б

Безпосередня вказівка застосовується, як правило, тоді, коли ми маємо визначити найпростіші поняття такі, як «лазуровий колір», «високий звук», «низький звук» тощо.

Безпосередній умовивід - це умовивід, в якому висновок робиться з одного засновку.

в

Видове поняття - це поняття, об'єм якого повністю входить в об'єм іншого поняття, але не вичерпує його.

Визначення - це логічна операція, яка розкриває зміст поняття.

Відносне поняття - це поняття, яке не мислиться поза зв’язком з якимось іншим поняттям.

Відношення суперечності між поняттями - це таке відношення між двома поняттями, які заперечують один одного і повністю вичерпують об'єм родового поняття.

Відношення співпідпорядкування - це таке відношення між двома несумісними поняттями, об'єми яких повністю входять до об'єму третього поняття.

г

Генетичне визначення - це визначення, в якому зміст поняття розкривається шляхом вказування на спосіб утворення предмета чи на його походження.

Гіпотеза - це спосіб мислення, який полягає в побудові припущення, щодо досліджуваного явища та в доведенні цього припущення.

Гіпотеза описова - це припущення про властивості, притаманні досліджуваному об’єкту.

Гокленїівський сорит - це вид складноскороченого силогізму, який являє собою прогресивний полісилогізм, в якому випущені проміжні висновки (більші засновки епісилогізмів).

д

Дедуктивний умовивід - це умовивід, в якому думка рухається від загального до часткового, від знання про ознаки певного класу предметів до знання про ознаки окремих предметів цього класу.

Демонстрація (від лат. Jemonstratio - показ) - це форма (спосіб) міркування, за допомогою якого теза виводиться із аргументів (основи).

Дилема - це умовно-розділовий силогізм, другий засновок якого та висновок має по дві альтернативи.

Дихотомія - це поділ поняття на два суперечливих, коли одне з них є запереченням іншого.

Діалектична логіка виходить з того, що людське мислення знаходить своє вираження не тільки в мові, і навіть не в першу чергу в мові, а в цілеспрямованій людській діяльності взагалі.

Доведення - це процедура встановлення та обґрунтування істинності будь-якого судження або теорії.

Достовірне судження - це судження, відносно якого цілком відомо, що та чи інша ознака притаманна або не притаманна даному предмету.

E

Елементарний синтаксис - це вивчення правил побудови конкретної формальної системи.

Ентимема - умовивід, в якому пропущено один із засновків або висновок.

Епіхейрема - складноскорочений силогізм, засновками якого виступають ентимеми.

З

Загальне поняття - поняття, об’єм якого складає два і більше предмету.

Загальне судження - просте категоричне судження, в якому ознака належить всім предметам даного класу.

Загальна гіпотеза - це припущення про закономірні зв’язки, сутність досліджуваного явища.

Закон виключення суперечності полягає в твердженні, що два суперечливих судження не можуть бути в один і той же час, в одному і тому ж відношенні, істинними чи, навпаки, хибними.

Закон виключення третього традиційно формулюється так: з двох суперечливих суджень одне буде істинним, інше - хибним. Третього - не дано.

Закон достатньої підстави полягає в тому, що будь-яке судження мусить бути достатньо обґрунтованим.

Закон тотожності стверджує, що поняття мусять залишатися незмінними протягом одного міркування

Заперечне судження - це судження, в якому говориться про те, що якийсь предмет не має певної ознаки.

Засновки - це вихідні судження умовиводу.

Збірні поняття - це такі поняття, які відображають клас однорідних предметів, які разом складають єдине ціле, але при цьому кожний з цих предметів не має ознак цілого.

Зведення до абсурду - полягає у спростуванні тези завдяки виведенню з неї наслідків, що суперечать дійсності.

Зміст поняття - це сукупність ознак, які мисляться в даному понятті.

I

Індуктивний умовивід - це умовивід, в якому від знання про властивості окремих предметів класу заключаемо про властивості всього класу предметів.

Індукція - це умовивід, у якому на основі знання про частину предметів класу робиться висновок про всі предмети класу.

Інтерпретація - це встановлення відповідності між класом формалізованих виразів і предметною областю.

Й

Ймовірне судження - це судження, в якому та чи інша ознака предмета стверджується чи заперечується тільки з певною мірою здогадки.

K

Категоричне судження - це судження, в якому йдеться про приналежність ознаки предмету чи її відсутність.

Конкретне поняття - це поняття, що позначає предмети матеріального світу, осіб, факти, явища, події, дії.

Консеквент (наслідок) - це судження, яке виражає наслідок, що витікає з вказаної в судженні причини.

Л

Логіка - це наука про закони та форми мислення.

M

Математична логіка - це розділ формальної логіки, що використовує математичні методи для вивчення форм та законів мислення.

Метод єдиної різниці - метод отримання індуктивних умовиводів про причину досліджуваного явища, який ґрунтується на порівнянні випадку, коли явище, котре вивчається, настає, із випадком, коли це явище не настає. Загальне правило цього методу: якщо випадок, у котрому досліджуване явище настає, і випадок, у якому воно не настає, в усьому схожі й різняться тільки однією обставиною, то ця обставина і є причиною явища, що вивчається.

Метод єдиної схожості - метод отримання індуктивних умовиводів про причину досліджуваного явища, логічною підставою якого є те, що якщо два чи більше випадків досліджуваного явища мають лише одну спільну обставину, а всі інші обставини різні, то ця єдина схожа обставина і є причиною цього явища.

Метод залишків передбачає аналіз залежності між обставинами ABC і складним явищем abc. Загальним правилом цього методу побудови індуктивних умовиводів є те, що якщо складне досліджуване явище викликається складною причиною, що складається із сукупності однорідних попередніх обставин, причому відомо, що деякі з цих обставин є причинами частини явища, то залишок цього явища викликаний тими обставинами, що лишилися.

Метод супутніх змін - метод отримання індуктивних умовиводів про причину досліджуваного явища, який ґрунтується на тому правилі, що якщо виникнення чи зміна одного явища щоразу неодмінно викликає певні зміни іншого явища, то обидва ці явища перебувають у причинному зв’язку.

Мислення (з точки зору діалектичної логіки) - це не відображення світу, а відображення форм діяльності людини по перетворенню світу.

H

Наукова гіпотеза - це гіпотеза, що пояснює закономірність розвитку явищ природи і суспільства.

Наукова індукція - це умовивід, в якому загальний висновок про всі предмети класу робиться на підставі знання необхідних ознак або причинних зв'язків частини предметів класу.

Негативне поняття - це поняття, що вживається для того, щоб показати, що така якість у предмета відсутня.

Неповна індукція - це умовивід, у якому загальний висновок виводиться із засновків, які не охоплюють усіх предметів класу.

Непорівнювані поняття - це поняття, для яких неможливо встановити спільні ознаки.

Непряме доведення - це доведення, в якому висновок про істинність тези виводиться шляхом встановлення хибності антитези.

Нереєструюче поняття - це таке загальне поняття, в якому неможливо виділити окремі елементи.

Нерозподілений термін - це термін, об'єм якого частково включається в об'єм іншого терміну або частково з нього виключається.

Несумісні поняття - це порівнювані поняття, в яких немає спільних елементів.

Неявне визначення - це визначення, яке розкриває зміст поняття через ознаки інших предметів, з ним пов'язаних.

Номінальне визначення (від лат. nominus - ім'я) - це визначення, в якому зміст поняття розкривається через його назву.

O

Обернення - це спосіб утворення безпосередніх умовиводів, який полягає в тому, що суб’єкт і предикат вихідного судження міняються місцями.

Об'єм поняття - це ті предмети, які охоплюються даним поняттям.

Обмеження - це операція, яка дозволяє нам шляхом додавання нових ознак до відомих понять одержувати нові поняття, які будуть підпорядкованими до початкових.

Одиничне поняття - це поняття, в якому мислиться тільки один предмет.

Ознака - це те, за допомогою чого один предмет відрізняють від іншого, або завдяки чому предмети вважаються подібними.

Опосередкований умовивід - це умовивід, в якому висновок робиться з двох чи більше засновків.

Основа поділу - це певна ознака за допомогою якої відбувається поділ.

П

Перетворення - це спосіб утворення безпосередніх умовиводів, який полягає у зміні на протилежну зв'язки вихідного судження та встановлення на місце предикату суперечного йому поняття.

Перетин - це таке відношення сумісності між поняттями, коли їх об'єми частково співпадають, але кожне з них має елементи, які не входять до об'єму іншого.

Підпорядкування - це таке відношення між двома поняттями, коли об'єм одного з них повністю включається в об'єм іншого, але не вичерпує його.

Побудова гіпотези - це необхідний шлях до створення наукової теорії.

Повна індукція - це умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на основі вивчення всіх елементів цього класу.

Поділ - це операція, за допомогою якої розкривається об'єм понять.

Поділ за видозміною основою або класифікація - це поділ понять на підкласи в залежності від ознаки, яка вибрана за основу поділу.

Поєднаний метод єдиної схожості та різниці - метод отримання індуктивних умовиводів про причину досліджуваного явища, логічною підставою якого є те, що якщо два чи більше випадків виникнення досліджуваного явища мають лише одну спільну обставину, а два чи більше випадків відсутності цього явища мають спільним тільки відсутність тієї ж обставини, то ця обставина і є причиною явища, що вивчається.

Позитивне поняття - це поняття, в якому фіксується наявність тієї чи іншої якості у предмета.

Полісилогізм або складний силогізм - це умовивід, який складається з кількох простих силогізмів.

Полісилогізм - це ланцюжок простих силогізмів, в якому висновок попереднього силогізму (просилогізму) стає одним із засновків наступного силогізму (епісилогізму).

Поняття - це така форма мислення, яка відображає предмети, явища, процеси, ознаки, а також відношення.

Популярна індукція - це такий умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на тій підставі, що серед спостережуваних фактів не траплялося жодного, який би суперечив узагальненню.

Порівнювані поняття - це поняття, які мають спільні ознаки.

Порівняння - це логічний прийом, за допомогою якого ми встановлюємо різницю між предметами чи знаходимо подібні ознаки.

Пояснювальна гіпотеза - це гіпотеза, яка являє собою припущення про причини виникнення самого об’єкта, що вивчається, або причини виникнення певних його властивостей.

Прагматика - це вивчення відношення суб’єктів, які сприймають та використовують знакову систему, до самої знакової системи.

Прогресивний полісилогізм - це вид складного силогізму, що являє собою ланцюжок простих силогізмів, в якому висновок просилогізму є більшим засновком епісилогізму.

Просте судження - це судження, до складу якого входить один суб’єкт і один предикат.

Проста аналогія - це аналогія, в якій невідомо, чи перебуває переношувана ознака в залежності від ознак схожості, чи ні.

Простий умовивід - це умовивід, який включає в себе тільки один

висновок.

Просте категоричне судження - це таке судження, в якому стверджується або заперечується наявність ознаки у предмета.

Простий категоричний силогізм (ПКС) - це умовивід, який складається з простих категоричних суджень.

Протилежні поняття - це два поняття, у змісті яких стверджуються протилежні ознаки, а сума їх обсягів не вичерпує обсягу спільного для них родового поняття.

Протиставлення предикату - це спосіб утворення безпосередніх умовиводів, який полягає в послідовному виконанні двох операцій: перетворення вихідного судження та обернення того судження, що вийшло в результаті перетворення.

Протиставлення суб’єкту - це спосіб утворення безпосередніх умовиводів, який полягає в тому, що судження спочатку обертається, а потім перетворюється.

Пряме доведення - це доведення, в якому теза безпосередньо випливає із основи.

P

Реальне визначення - це визначення, в якому зміст поняття розкривається шляхом наведення істотних та загальних ознак поняття, що визначається.

Регресивний полісилогізм - це вид складного силогізму, в якому висновок просилогізму стає меншим засновком епісилогізму.

Реєструюче поняття - це загальне поняття, в якому можна виділити елементи, що можна перечислити.

Робоча гіпотеза - це припущення, що висувається на першому етапі дослідження і слугує умовною основою для структурування результатів спостережень і їх початкового пояснення.

Родове поняття - це поняття, об'єм якого включає в себе об'єм іншого поняття.

Розділове доведення — це такий вид непрямого доведення тези, яка є однією з альтернатив розділового (диз’юнктивного) судження, шляхом виключення істинності усіх інших альтернатив.

Розподілений термін - це термін, який взятий у судженні в повному об'ємі, тобто об'єм якого повністю включається до об'єму іншого терміну цього судження або повністю з нього виключається.

C

Семантика - це розділ формально-логічної теорії, що вивчає значення символів, які використовуються у формальних системах.

Синтаксис в логіці - це розділ формально-логічної теорії, в якому встановлюється система знаків, які будуть в ній використовуватися, та правила утворення і перетворення формул.

Складне судження - це судження, яке складається з двох або більше простих суджень, тобто має більше двох термінів.

Складний умовивід - це умовивід, який включає в себе два або більше простих умовиводів і утворюється шляхом перетворення висновку одного умовиводу в засновок наступного.

Copum - це полісилогізм, в якому пропущені проміжні засновки.

Співпідпорядковані поняття - несумісні поняття, об'єми яких повністю входять до об'єму родового поняття.

Спростування - це логічна операція, в результаті якої доводиться хибність судження.

Спростування тези - це встановлення хибності або необґрунтованості тези.

Стверджувальне судження - це таке міркування, в якому стверджується наявність ознаки у предмета.

Судження - це така форма мислення, в якій щось про щось стверджується або заперечується.

Судження з відношенням - це судження, яке відображає певне відношення між окремими предметами або їх ознаками.

Судження необхідності - це судження, яке виражає такий зв’язок між предметом та ознакою, який буде дійсним за будь-яких обставин. В судженнях необхідності виражаються, як правило, закони, аксіоми, постулати та положення, які з них витікають.

Сумісні поняття - це порівнювані поняття, які мають спільні елементи.

Суперечні поняття - два поняття, у змісті яких стверджуються суперечливі ознаки, а сума їх об’ємів повністю вичерпує об'єм родового поняття.

T

Теза - це судження або теорія, істинність чи хибність якої потрібно довести.

Теоретичний синтаксис - це загальна теорія можливих формальних систем, на які не накладаються спеціальні обмеження.

Тотожність - це таке відношення сумісності між двома поняттями, коли зміст їх різний, тобто вони характеризуються різними ознаками, але об'єми їх повністю збігаються, тобто вони означають одні і ті ж самі предмети.

Традуктивний умовивід - це умовивід, в якому із засновків якогось певного ступеня загальності одержуємо висновки такого ж ступеня загальності.

Точна аналогія - це аналогія, у якій висновок робиться на основі знання того, що ознака, яка переноситься, перебуває в залежності від ознаки схожості.

Узагальнення - це логічна операція, за допомогою якої ми шляхом вилучення ознак видової відмінності у видових понять одержуємо родові поняття.

Умовне (імплікативне) судження - це судження, в якому виражається зв’язок між причиною та наслідком.

Умовивід - це форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження.

Умовний умовивід - це силогізм, засновком і висновком якого є умовні судження.

Умовно-категоричний умовивід - це умовивід, перший засновок якого є умовним судженням, а другий засновок і висновок - простим категоричним судженням.

Умовно-розділовий умовивід - це умовивід, перший засновок якого складається з двох або більше умовних суджень, а другий засновок і висновок буде розділовим судженням.

ф

Формалізація - це процес заміни слів природної мови спеціальними символами.

Формалізована мова в логіці - це штучна знакова система з чітко фіксованими правилами утворення тверджень та надання їм певного змісту.

Формальна логіка - це наука, що вивчає мислення виключно в його мовному вираженні, редукуючи форми мислення до понять, суджень, умовиводів.

Формально-логічна теорія - це упорядкована згідно певних правил система знаків, які відображають ту чи іншу предметну область.

Характеристика - це операція, яка, на відміну від визначення, наводить не істотні ознаки, а особливо прикметні для певного предмета ознаки.

Ч

Часткове судження - це просте категоричне судження, в якому ознака належить тільки частині предметів класу.

Часткова гіпотеза - це припущення про походження і властивості окремих фактів, явищ, подій.

Я

Явне визначення - це визначення, в яких зміст поняття розкривається через розкриття ознак позначеного в понятті предмета.