Загальна характеристика доведення
Доведення та спростування досить широко використовують в різних сферах людського життя, але лише логіка описує зміст цих понять, розкриває їх структуру та визначає правила побудови і перевірки доведень та спростувань.
У формальній логіці доведення являє собою процедуру встановлення та обґрунтування істинності будь-якого судження або теорії.
Наприклад, доведемо істинність наступної тези: Електрон підпорядковується принципу Паулі. Для доведення використаємо два аргументи: «всі елементарні частинки підпорядковуються принципу Паулі», «електрон - елементарна частинка». Отже, електрон теж підпорядковується принципу Паулі. Ми довели нашу тезу.
Проблема встановлення логічної структури доведення виникла одночасно з формальною логікою. Перша теорія дедуктивних доведень була створена ще Арістотелем та базувалась на вченні про силогізм. Філософ вперше визначив такі основи доведення, як аксіоми та визначення. Поряд з цим вагоме значення мало становлення в античній науці аксіоматичного методу Евкліда. Аксіоматичний метод - це засіб побудови наукової теорії, при якому вихідними положеннями (судженнями) є аксіоми чи постулати, з яких всі інші твердження повинні виводитись логічним шляхом, за допомогою доведення. В добу Нового часу (XVI - XIX ст.) почали досліджувати індуктивні умовиводи та логічну складову спостереження та експерименту (Ф. Бекон, Дж. С. Мілль).
Звернемося до основних положень вчення про доведення.
Будь-яке доведення має свою структуру та складається з трьох частин: тези, аргументів та демонстрації. Теза (від лат. these - положення, твердження) - це судження або теорії, істинність чи хибність яких потрібно довести.
Аргумент - це положення, істинність яких вже встановлена та які використовується для доведення істинності або хибності тези. Аргументи (або в юридичній науці - основи) поділяються на визначення, аксіоми, раніше доведені судження та факти безпосереднього сприйняття. У повсякденній практиці аргументи, власне, і називають доказами.
Теза й аргументи за своєю логічною формою є судженнями і сприймаються нами безпосередньо. Демонстрація є складнішою, ніж теза й аргументи, складовою доведення, оскільки не наявна у доказі в безпосередній формі.
Демонстрація (від лат. Jemonstratio - показ) - це форма (спосіб) міркування, за допомогою якого теза виводиться із аргументів (основ). Демонстрація як процес виведення тези із аргументів завжди має форму умовиводу. А оскільки умовивід може бути як дедуктивним, так і індуктивним, то й демонстрація може відбуватися або у формі дедуктивного, або у формі індуктивного умовиводу.
11.2.