«ТІЛОЦЕНТРИЗМ»

Постмодернізм має також менш очевидні, але по суті більш глибокі і суттєві риси. Мова йде про здійснений постмодернізмом перехід від Слова до Тіла. Зміст даного парафразу полягає у виявленні суті сучасної цивілізації, якою є ідея раціональності у двох основних іпостасях: по- перше, «Слово», яке в грецькому оригіналі Євангелія від Іоанна є Логосом.

Однак активізм і прагматизм давно вже ставили під сумнів з огляду на їх перетворювальне насильство гуманітарії, пацифісти, захисники навколиш­нього середовища тощо. У XX ст. визрів і набув всезагального характеру сумнів у раціональності як такій. У постмодернізмі було зроблено наступ­ний крок у напрямку зміни смислоутворювального центру сучасної куль­тури як переходу від Слова до Тіла, від інтелектуальності і духовності до тілесності, від вербальності до наочного образу, від раціональності до «нової архаїки», коли в центрі ментальності і дискурсу опиняється ті­ло, плоть. Слово втрачає своє значення домінанти, його місце займає Tїло, культура перестає бути логоцентричною і виявляється тілоцентричною.

Саме з цих позицій веде критику раціоналізму, або, як він каже, «лого- центризму» європейської філософії і культури Ж. Дерріда. Він вважає, що в основі європейського раціоналізму лежить агресивна, сексуально забарв­лена, навіть непристойна і порнографічна установка, укорінена в еротич­ному насильстві і оволодінні: пізнати як оволодіти істиною, відкриття як зривання покривала, оголення реальності і т.

«У постмодерністському до­свіді тілесність і ментальність немовби міняються місцями: ті­ло стає внутрішнім, а менталь­ність — зовнішнім планом зміс­ту людини. Тілесність у всьому спектрі відношень стає домінан­тою всього, що відбувається».

Λ- Морева

Невисловлений (невербальний) розум (ratio), відчуття на дотик і еротизм, sexus і сексизм як джерела і вихідні метафори філософствування, перехід у базових пізнавальних відчуттях від зору і слуху до тілесного до­тику, відродження на цій основі інтересу до позанаукових і донаукових форм осмислення дійсності - така сутність тілоцентризму. Цей підхід має, без сумніву, колосальний креативний (творчий) потенціал, він надає стиму­люючого імпульсу інтуїції, науковому пошуку, аргументації. Про це свід­чить поява нового поля філософського осмислення, яке ігнорувалося рані­ше. У тілоцентричній парадигмі постмодернізму виникла можливість го­ворити про межі онтологічної вирішуваності тіла, феноменології кому­нальної тілесності, анатомії спокійної думки, про тіло і грець­кий міф, про жіноче тіло як предмет і спосіб філософству­вання, про філософію святості і тілесності, про свідомість живо­го тіла, філософське осмислення тілесності ландшафту, тілесно- сексуальні сюжети, аспекти, факти біографій у художній і по­літичній творчості тощо. Інте­рес до тілесності має глибоку куль­турологічну основу, оскільки сама культура виникає також і в зв’яз­ку з рефлексом очищення тіла від бруду і виділень. На відміну від поїдання і злягання, це є своєрідний шлях до себе, своєрідна тілесна рефлексія.

Якщо у центрі осмислення людського буття опиняється тіло, то сама логіка осмислення виводить у контекст існування. Зрозуміти що-небудь означає вийти за його межі, в його контекст. Наприклад, зрозуміти смисл слова можна тільки із контексту фрази його використання, смисл фрази - з контексту тексту і т. д. Сенс життя - за межами самого життя.

Філософська думка набуває характеру своєрідного трилера, і це досить важливо. Для рекламної мети, для маркетингу ідей страхи завжди при­вертають посилену увагу, викликають інтерес, створюють враження інтелек­туальної і загальної сміливості Необхідно додати загальну тілесно-візуаль­ну орієнтацію культури сьогодення, найбільш виражену в споживанні (коне’юмеризмі ), культі здоров я, сексуальній акцентуації, формуванні і просуванні привабливих іміджів у рекламі, політиці, мистецтві, навіть релігії і науці, ролі нової образності у віртуальній реальності інформа­ційних технологій.

18.5.