Богоборство (“Бога - немає")
Ще з ранніх праць Маркс дає негативну соціологічну оцінку релігії як суспільній "надбудові". Релігію Маркс вважає відправною точкою буржуазного виправдання світу. Людина створює релігію, перебуваючи в пастці удаваної самореалізації.
Релігія - це "опіум народу", який живе сфальшованими соціальними й земними цінностями. Критика буржуазної, фальшивої свідомості самовідчуженого людства має розпочинатися із заперечення Бога. Релігія породжується „неправдивим суспільством" і заохочує неправдиве його розуміння. "Боротьба проти релігії є посередньо боротьба проти того світу, духовною втіхою якого є релігія"[530].Критику релігійної свідомості Маркс подає саме в контексті критики громадянського суспільства. Загалом, це був грандіозний задум фактичної реінтерпретації поняття Бога. Маркс не чинить простого заперечення релігії. Він трактує її в сенсі фетишистської свідомості, зумовленої відчуженими буржуазними відносинами. У монографії Ігоря та Ярослава Паськів подається короткий, але влучний аналіз марксо- вого "богоборства". Бог у Маркса трактується як "соціальна деперсо- налізована сила", породжувана суспільними відносинами. "Саморегулююча і зростаюча об'єктивна загальність ринкового громадянського суспільства - це Бог, а точніше - його раціональне розуміння. За ім'ям Бога ховається його номінат - капітал,... такого Бога не може усунути наука, просвіта, виховання. Лише соціалістична революція"[531]. "Скасування релігії", вважав Маркс, є основою справжнього щастя народу. Замість геґелівського Абсолютного духу Маркс запроваджує атеїстично уявлену "родову сутність", що з'являється в процесі діалектичного розвитку свободи. Саме такого ґатунку була "родова сутність" більшовизму; захопивши владу в 1917 р., комуністи оголосили війну на знищення не лише релігії, а передусім священикам, віруючим і храмам. У своєму задумі вони користувалися переконаною інтернаціональною підтримкою комуністів та їх симпатиків-інтелектуалів у всьому світі.
8.6.2.