<<
>>

Філософія самот­ності

Самот­ність — тема для довгих розмірковувань, тому що з нею в усіх нас є безпосередній досвід. Але такий досвід не надто надійний, коли нам, наприклад, потрібно зрозуміти причини самот­ності.

З суджень про власний досвід не завжди зрозумієш іншого, а часто не зрозумієш навіть себе. Якщо нам потрібна більша достовірність, ніж власний досвід, і тим більше якщо треба зробити політичні висновки, знадобиться щось більше, ніж розмірковування. Тоді доводиться мати справу з досить об’ємними дослідженнями в цій галузі, з розмаїттям емпіричних даних із соціології, психології та нейробіології[23]. Тому адекватне філософське дослідження самот­ності також повинно включати емпіричні відкриття, зроблені в інших галузях за останні роки, які в ключових питаннях коригують попереднє розуміння самот­ності. Отже, цю книжку вирізнятиме презентація різних емпіричних відкриттів, а також подібного типу пояснень понять, що їх багато хто пов’язує із філософськими працями.

Може виникнути питання: чому ця книжка має назву «Філософія самот­ності»? Чому вона є філософською? Мабуть, найочевидніша відповідь така: бо книжку написав філософ, і вона значною мірою опирається на частину матеріалу, написаного іншими філософами. Не можна напевно сказати, де проходить межа між філософією і не-філософією. Вражає, як за останні 10—15 років деякі філософські дисципліни прийняли знан­ня з емпіричних наук, особливо з урахуванням того, що філософія ХХ століття великою мірою намагалася обмежитися до використання логіки і концептуального аналізу. Оглянувшись на історію філософії, побачимо, що це радше правило, ніж виняток, що філософи послуговуються матеріалом, узятим з емпіричних наук — саме розмежування між філософією та наукою також є недавнім, — і цей новий поворот до емпіричних наук можна вважати поверненням до традиційних способів філософування, а не радикальним відхиленням від того, чим була філософія.

Книжка складається з восьми розділів.

Розділ 1 дає пояснення самот­ності як такої, що більшою мірою ґрунтується на психологічних і соціальних джерелах, аніж на філософських, але також містить низку пояснень понять, як-от відмінність між одинокістю та самот­ністю, а також подає огляд різних видів са­мот­но­сті. Афективний компонент є вирішальним для розрізнення одинокості та самот­ності, і для кращого розуміння наведено коротке обговорення того, чим є почуття, з акцентом на самот­ності як почутті (розділ 2). У розділі 3 я детальніше розглядаю, хто такий самот­ній і якого роду чинники особливо сприяють переживанню самот­ності. Відсутність довіри виявляється, мабуть, найважливішим фактором для пояснення і самот­ності окремої особи, і відмінностей у поширеності самот­ності між різними країнами. Тому довіра — тема розділу 4. Чи є самот­ність протилежністю любові і дружби? Для того щоб краще зрозуміти самот­ність, у розділі 5 я трохи розповім про роль дружби і кохання у житті людини. Самот­ність може прояснити, чому ці явища настільки суттєві для сенсу нашого життя і для щастя. У численній літературі, присвяченій самот­ності, підкреслюється, що сучасний індивідуалізм є однією з головних причин самот­ності. Тому ми повинні поглянути ближче на сучасного індивіда: яким є його образ і чи справді він особ­ливо вражений самот­ністю (розділ 6). Після цього іде презентація і обговорення доброї самот­ності (розділ 7). Можливо, основна проблема нашого часу полягає не в тому, що з’явилося так багато поганої самот­ності, а радше в тому, що стало надто мало доброї самот­ності. Наприкінці ведеться фінальне обговорення — яку відповідальність кожен із нас несе за те, щоб давати собі раду із власною самот­ністю.
<< | >>
Источник: Свендсен Ларс. Философия одиночества. Перевод с норв. Е. Воробьёвой. — М.: Прогресс-Традиция,2017. — 272 c.. 2017

Еще по теме Філософія самот­ності: