Філософія самотності
Самотність — тема для довгих розмірковувань, тому що з нею в усіх нас є безпосередній досвід. Але такий досвід не надто надійний, коли нам, наприклад, потрібно зрозуміти причини самотності.
З суджень про власний досвід не завжди зрозумієш іншого, а часто не зрозумієш навіть себе. Якщо нам потрібна більша достовірність, ніж власний досвід, і тим більше якщо треба зробити політичні висновки, знадобиться щось більше, ніж розмірковування. Тоді доводиться мати справу з досить об’ємними дослідженнями в цій галузі, з розмаїттям емпіричних даних із соціології, психології та нейробіології[23]. Тому адекватне філософське дослідження самотності також повинно включати емпіричні відкриття, зроблені в інших галузях за останні роки, які в ключових питаннях коригують попереднє розуміння самотності. Отже, цю книжку вирізнятиме презентація різних емпіричних відкриттів, а також подібного типу пояснень понять, що їх багато хто пов’язує із філософськими працями.Може виникнути питання: чому ця книжка має назву «Філософія самотності»? Чому вона є філософською? Мабуть, найочевидніша відповідь така: бо книжку написав філософ, і вона значною мірою опирається на частину матеріалу, написаного іншими філософами. Не можна напевно сказати, де проходить межа між філософією і не-філософією. Вражає, як за останні 10—15 років деякі філософські дисципліни прийняли знання з емпіричних наук, особливо з урахуванням того, що філософія ХХ століття великою мірою намагалася обмежитися до використання логіки і концептуального аналізу. Оглянувшись на історію філософії, побачимо, що це радше правило, ніж виняток, що філософи послуговуються матеріалом, узятим з емпіричних наук — саме розмежування між філософією та наукою також є недавнім, — і цей новий поворот до емпіричних наук можна вважати поверненням до традиційних способів філософування, а не радикальним відхиленням від того, чим була філософія.
Книжка складається з восьми розділів.
Розділ 1 дає пояснення самотності як такої, що більшою мірою ґрунтується на психологічних і соціальних джерелах, аніж на філософських, але також містить низку пояснень понять, як-от відмінність між одинокістю та самотністю, а також подає огляд різних видів самотності. Афективний компонент є вирішальним для розрізнення одинокості та самотності, і для кращого розуміння наведено коротке обговорення того, чим є почуття, з акцентом на самотності як почутті (розділ 2). У розділі 3 я детальніше розглядаю, хто такий самотній і якого роду чинники особливо сприяють переживанню самотності. Відсутність довіри виявляється, мабуть, найважливішим фактором для пояснення і самотності окремої особи, і відмінностей у поширеності самотності між різними країнами. Тому довіра — тема розділу 4. Чи є самотність протилежністю любові і дружби? Для того щоб краще зрозуміти самотність, у розділі 5 я трохи розповім про роль дружби і кохання у житті людини. Самотність може прояснити, чому ці явища настільки суттєві для сенсу нашого життя і для щастя. У численній літературі, присвяченій самотності, підкреслюється, що сучасний індивідуалізм є однією з головних причин самотності. Тому ми повинні поглянути ближче на сучасного індивіда: яким є його образ і чи справді він особливо вражений самотністю (розділ 6). Після цього іде презентація і обговорення доброї самотності (розділ 7). Можливо, основна проблема нашого часу полягає не в тому, що з’явилося так багато поганої самотності, а радше в тому, що стало надто мало доброї самотності. Наприкінці ведеться фінальне обговорення — яку відповідальність кожен із нас несе за те, щоб давати собі раду із власною самотністю.